Мін’юст оновив свої накази щодо виконавчого провадження в частині сплати стягувачем авансового внеску.

Прийнятим 16.07.2019 наказом N 2165/5, Мін’юст, зокрема, вніс зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Документом уточнено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: 

• назва і дата видачі виконавчого документа;
• прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові стягувача;
• дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;
• номер телефону стягувача;
• спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);
• реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження. На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення.

Також внесено зміни до наказу Мін’юсту від 24.03.2017 N 954/5 “Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження” та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження.

У наказі Мін’юсту № 954/5 щодо розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження установлено, що плата за користування цією системою органами ДВС здійснюється за рахунок стягнутих з боржника за цим виконавчим провадженням коштів на витрати такого провадження.

У разі надходження на рахунок органу ДВС коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця винесе постанову про закінчення виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження складатимуться з мінімальних та додаткових витрат.

Виконавець виноситиме постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про його відкриття (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень ЄСПЛ) та надсилатиме її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складатимуться з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов’язаних з винесенням постанов про:

• відкриття виконавчого провадження;
• стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
• стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
• стягнення витрат виконавчого провадження;
• закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов’язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

• виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
• пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв’язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати, які не визначені як мінімальні.

Якщо під час примусового виконання рішення органом ДВС (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум винесе постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень ЄСПЛ), в якій зазначить розміри та види додаткових витрат, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Держвиконавець зобов’язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі.

Якщо витрати було здійснено за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску за рахунок стягнутих з боржника витрат виконавчого провадження. У разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови.

Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції 18 липня 2019 р. за N 789/33760 та набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Нагадаємо, що Другий сенат Конституційного Суду ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Віри Хліпальської щодо конституційності положень частини другої статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” (щодо забезпечення державою виконання судового рішення).

---