Прийняття Кодексу про процедуру банкрутства наробило галасу –  медіа один за одним почали поширювати новину про те, що в Україні знову дозволили відбирати квартири за борги, оскільки ухвалений Верховною Радою Кодекс скасовує мораторій на стягнення квартир у неплатників за кредитами.

«Публічний аудит» розібрався в складних, на перший погляд, нетрях законодавства і пояснив, чому новина подана не зовсім коректно, та я про яке саме житло йдеться.

3 червня 2014 року Рада ухвалила Закон «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в якості забезпечення кредитів в іноземній валюті», що було обумовлено стрімким знеціненням гривні, необхідністю захисту інтересів валютних позичальників. Згідно з положеннями зазначеного закону, протягом його дії:

1) не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави відповідно до статті 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає в якості забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, за умови, що:

• таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, що перебуває в іпотеці (якщо в позичальника або майнового поручителя не перебуває у власності інше нерухоме житлове майно);
• загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м (для квартири) та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Як ми вже зазначали, днями  Верховна Рада прийняла Кодекс України з процедур банкрутства. Коли він набуде чинності, закон про мораторій втратить силу. Натомість на п’ять років вводяться такі особливості реструктуризації заборгованості за іпотечними кредитами фізичних осіб в іноземній валюті:

1) заборгованість за кредитами в іноземній валюті, яка забезпечена квартирою або житловим будинком, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, реструктуризується відповідно до плану реструктуризації або мирової угоди;

2) вимоги забезпеченого кредитора, які виникли з кредиту в іноземній валюті, конвертуються у гривню по курсу Нацбанку на день відкриття справи про неплатоспроможність і погашаються боржником відповідно до плану реструктуризації в розмірі 100 % від ринкової вартості такої квартири або житлового будинку, яка визначається оцінювачем, визначеним кредитором (ця сума має бути зменшена пропорційно до частини тіла валютного кредиту, який був погашений);

3) у разі, якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, не перевищує 60 кв. м або житлова площа якої не перевищує 13,65 кв. м на кожного члена сім’ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 кв. м, відсоткова ставка за таким планом реструктуризації встановлюється на рівні українського індексу ставок за 12-місячними депозитами фізичних осіб, збільшеному на 1 % (на сьогодні 15,36 % + 1 % = 16,36 %); план реструктуризації укладається на 15 років, якщо інше не погоджено сторонами;

4) у разі, якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, перевищує 60 кв. м та 13,65 кв. м на кожного члена сім’ї боржника, або якщо загальна площа будинку, обтяженого іпотекою, перевищує 120 кв. м, відсоткова ставка за таким планом реструктуризації встановлюється на рівні українського індексу ставок за 12-місячними депозитами фізичних осіб, збільшеному на 3 % (на сьогодні 15,36 % + 3 % = 18,36 %); план реструктуризації укладається на 10 років, якщо інше не погоджено сторонами.

«Йдеться саме про те житло, яке було взято в іпотеку або передано в якості забезпечення за іншими кредитними договорами, а не просто про відбір будь-якого житла за будь-яким боргами. Фактично, замість заборони на стягнення нерухомості боржника, прописали чітку процедуру реструктуризації заборгованості», – пояснює юрист «Публічного аудиту» Володимир Тарчинський.

Як зазначає Володимир, норма виникла, судячи з усього, через заяви спільноти кредиторів, що після введення боржники взагалі перестали платити, знаючи, що забрати єдине житло у них не зможуть.

За оцінкою видання, зазначені норми носили б позитивний характер, якби банківський сектор у нашій країні функціонував так, як треба, а грошово-кредитна політика НБУ була справді ефективною. За нинішніх же обставин, коли за останні чотири роки виплати на обслуговування кредитів у валютних позичальників збільшилися пропорційно не менше, ніж на 17 млрд грн, дію мораторію необхідно було б зберегти нарівні з чітким механізмом реструктуризації. Тепер же багато з валютних позичальників (за іпотекою і за дорученням під житло) реально можуть втратити майно.

---