Верховна Рада України у першому читанні підтримала законопроект №1111 «Про фінансовий лізинг».

Документ повинен врегулювати правовідносини між лізингодавцем та отримувачем, а також гармонізувати процедуру з законодавством Європейського Союзу. Стверджують автори законопроекту у пояснювальній записці.

Законопроект №1111 підтримали 313 народних депутатів. Ще 32 народні обранці утрималися,  один – проголосував проти.

Згідно документу, таке майно може стати об’єктом лізингу:

• будь-яка неспоживна річ, за винятком земельної ділянки чи природних об’єктів;
• також ним може бути державне чи комунальне майно, щодо якого немає заборони на передачу у володіння чи користування.

Згідно з пояснювальною запискою до проекту запропоновано:

– встановити єдиний порядок регулювання відносин, пов’язаних з фінансовим лізингом та окремих його видів і форм;

– визначити чіткі вимоги до форми договору фінансового лізингу та істотні умови такого договору;

– розширити поняття «лізингодавець» і встановити, що право надавати послуги фінансового лізингу мають лише ті суб’єкти, які набули в установленому порядку відповідного статусу;

– встановити, що до відносин, пов’язаних з фінансовим лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, поставку, у частині набуття лізингодавцем у власність речі у продавця (постачальника), з метою передачі цієї речі у користування лізингоодержувачу;

– спеціальним законом встановити істотні умови договірних відносин, пов’язаних із сублізингом, які також спрямовані на захист прав лізингодавця, у тому числі у процесі користування предметом лізингу, та у випадку дострокового припинення договору фінансового лізингу;

– встановити захист прав лізингоодержувачів нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника стосовно володіння та користуванням майном;

– захистити права лізингоодержувача – фізичної особи та врегулювати особливості таких договірних відносин, зокрема, регламентувати методику розрахунку лізингових та інших платежів за договором, у випадку їх коригування, якщо зобов’язання визначаються в грошовому еквіваленті іноземної валюти та перераховуються у гривню, порядок ознайомлення лізингоодержувача – фізичної особи з інформацією про будь-які інші послуги, які можуть бути надані безпосередньо лізингодавцем або 3-ми особами, при укладанні та під час дії договору фінансового лізингу;

– передбачити порядок та умови переходу предмета лізингу у власність лізингоодержувача, умови набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу;

– встановити, що предмет лізингу не може бути включений до ліквідаційної маси;

– оскільки чинним Законом не визначений механізм повернення предмета лізингу у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса, пропонується врегулювати відповідною нормою закону, встановлюючи також вимоги до документів та їх перелік, які мають бути надані лізингодавцем нотаріусу;

– захистити інтереси лізингодавця у разі, якщо заборгованість лізингоодержувача є значною та лізингодавець письмово попередив лізингоодержувача про необхідність виправлення протягом визначеного строку порушень умов виконання обов’язку зі сплати лізингових платежів, що відповідає найкращій світовій практиці;

– включити фінансовий лізинг до диспозиції складу злочину, передбаченого статтею 222 КК України;

– статтю 292 ГК України викласти в новій редакції, де визначити, що правове регулювання фінансового лізингу здійснюється відповідно до ЦК та інших законів України;

– оскільки чинним ЦК не встановлено для лізингоодержувача право вимоги до продавця (постачальника) стосовно передачі майна, гарантійного обслуговування майна, якщо таке майно набуте лізингодавцем у власність при непрямому лізингу, запропоновано статтю 806 ЦК доповнити відповідною нормою;

– з огляду на те, що чинним ЦК чітко не передбачені порядок та умови переходу предмета лізингу у власність лізингоодержувача, умови набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу, запропоновано Кодекс доповнити відповідною статтею;

– оскільки чинним ЦК не врегульовані відносини, пов’язані з визнанням договору фінансового лізингу недійсним/нікчемним (зокрема, не встановлено обов’язок лізингоодержувача повернути майно лізингодавцю), пропонується Кодекс доповнити відповідною статтею;

– з огляду на те, що майно, яке передано у фінансовий лізинг, може бути обтяжено, запропоновано статтю 34 Закону “Про дорожній рух” доповнити нормами, відповідно до яких при перевірці документів, які є підставою для реєстрації, обов’язково перевіряється відсутність обтяжень згідно з даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, та у разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача, підпис якого засвідчено нотаріусом;

– у Декреті КМ № 7-93 “Про державне мито” встановити, що ставки державного мита за нотаріальне посвідчення договорів: фінансового лізингу, оренди (суборенди) транспортних засобів встановлюються на рівні ставки за нотаріальне посвідчення договорів застави.

---