Продаж заставного майна держбанків за безцінь — у суду є можливість припинити порочну практику

15 червня юристи державного «Укрексімбанку» у Північному апеляційному господарському суді оскаржуватимуть рішення суду першої інстанції щодо визнання законним проведення торгів у процедурі банкрутства, за результатами яких арештоване заставне майно поліграфічного підприємства ПрАТ «Бліц-Інформ» було продане вдесятеро дешевше від початкової вартості.

Важливо, що аналогічна справа наразі слухається Великою Палатою Верховного Суду й її правові висновки мають обов’язково враховуватися апеляційним судом.

Загальна сума вимог держбанку до збанкрутілого «Бліц-Інформу» становить 1,7 млрд грн. Вартість майна підприємства у заставі, за висновками незалежних оцінювачів, становила 773,2 млн грн. Проте на аукціоні у процедурі банкрутства, проведеному 18 листопада 2019 року товарною біржею «Українська міжрегіональна спеціалізована», стартова ціна лоту із заставним майном була визначена у 495,89 млн грн.

Але навіть і цей різкий дисконт, до речі, який не був погоджений з банком, виглядав вже не принциповим порівняно з фінальною ціною продажу. Покупець лоту, ТОВ «Палп Мілл Прінт», запропонував лише 49,59 млн грн (10% від початкової ціни) й був визнаний переможцем. Це підприємство пов’язане із Володимиром Крупчаком (нині громадянин Кіпру) — власником «Київського картонно-паперового комбінату», представники якого увійшли до наглядової ради «Бліц-Інформу» перед банкрутством.

Успіх ТОВ «Палп Мілл Прінт» під час торгів, на думку банку, пояснюється численними порушення законодавства та штучним обмеженням можливості участі в аукціоні інших учасників — реальних інвесторів. До того ж, на майно ПрАТ «Бліц-Інформ» було накладено арешт у межах кримінального провадження.

Не взявши до уваги численні порушення, 16 грудня 2020 року Господарський суд Києва відмовив у задоволенні позовних вимог Укрексімбанку щодо скасування незаконного аукціону. Суддів не здивувало, що торги були проведені у невиправдано стислі строки (5 днів), учасникам, які могли б скласти конкуренцію, організатор відмовляв у виправленні незначних технічних помилок (що стало підставою для недопущення).

До того ж, має дивувати той факт, що арбітражний керуючий Максим Куліченко об’єднав у єдиний лот як високоліквідне майно (нерухомість в столиці, транспортні засоби),так і спеціалізоване поліграфічне обладнання та нерухоме майно на тимчасово окупованій території без будь-яких доказів його ринкової вартості та реального стану.  

Це не перший випадок продажу заставного майна держбанку за безцінь, який є предметом судового розгляду. Як ми зазначали вище, Велика Палата Верховного Суду розглядає аналогічний за своє суттю спір, повязаний із реалізацією обтяженого заставного майна Укрексімбанку, яке належало ще одному боржнику — ТОВ «Протеїн-продакшн». І саме  Велика Палата, що розглядає справи, які містять виключні правові проблеми, має остаточно вирішити фундаментальне питання, чи перешкоджають заборони та обтяження, зокрема арешти, продавати майно боржників в межах справи про банкрутство. У силу приписів частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду мають враховуватись усіма іншими судами, зокрема і апеляційним судом.

Зважаючи на ці обставини, з метою недопущення ухвалення неправосудного судового рішення, що може завдати значної шкоди держбанку, Укрексімбанк подав клопотання про зупинення провадження у справі Бліц-Інформу до закінчення судового розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи «Протеїн-продакшн» (№ 914/2618/16).

Проте суд апеляційної інстанції, ігноруючи приписи процесуального законодавства досі не розглянув клопотання держбанку та продовжує розгляд справи, намагаючись ухвалити рішення до визначення Великою Палатою Верховного Суду правової позиції з відповідного питання, що матиме критичне значення для справи Бліц-Інформу та загалом для подальшої судової практики в роботі з непрацюючими активами.

Ігнорування суддями апеляційного суду клопотання Укрексімбанку щодо зупинення розгляду справи до вирішення подібної справи Великою Палатою може стати прецедентним прикладом і буде негативним референсом для інших справ державних банків, а результатом — втрата коштів економікою країни через можливість продажу застав за безцінь.