Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув в апеляційному порядку справу за позовом Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області до фізичної особи, в якій позивач просив примусово відчужити земельну ділянку, належну відповідачеві з мотивів суспільної необхідності.

Про це повідомила прес-служба Верховного Суду. 

«Суть спору полягає в тому, що в межах Кобеляцького району Полтавської області під час проведення проєктно-планувальних робіт визначено земельні ділянки, які потрапляють під відчуження для реалізації запланованих будівельних робіт (будівництво автомобільної дороги загального користування державного значення Н-31 Дніпро – Царичанка – Кобеляки – Решетилівка)», –  зазначено у повідомленні.

Одна з таких частин земельної ділянки площею 0,2655 га із земельної ділянки площею 5,80 га, що знаходиться на території Бутенківської сільської ради й належить фізичній особі (відповідачеві) на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, підлягає викупу для суспільних потреб.

Відповідач згоди на викуп частини земельної ділянки не надав, вказавши, що відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» бажає відчужити державі виключно всю земельну ділянку, оскільки раціональне використання решти площі за цільовим призначенням буде неможливим.

«У зв’язку з відмовою відповідача від викупу частини земельної ділянки позивач звернувся до апеляційного суду на підставі ст. 267 КАС України із позовною заявою про примусове відчуження частини земельної ділянки».

Рішенням Другого апеляційного адміністративного суду позов задоволено частково, примусово відчужено у державну власність з мотивів суспільної необхідності частину земельної ділянки, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду з таким рішенням суду попередньої інстанції не погодився з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Приписами ч. 1 ст. 15 цього Закону, серед іншого, передбачено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об’єктів для суспільних потреб зазначені об’єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення <…> лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об’єктів, необхідних для їх експлуатації. 

«З огляду на наведене Верховний Суд наголосив, що примусове відчуження земельної ділянки відбувається лише для загальнодержавних потреб чи потреб територіальної громади, що у свою чергу дає можливість власнику земельної ділянки бути захищеним від неправомірного посягання», – зауважив Суд.

Суд також зауважив, що абз. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» передбачено спеціальне регулювання відчуження частини земельної ділянки саме для будівництва, капітального ремонту, реконструкції та обслуговування автомобільних доріг, мостів, естакад та об’єктів, необхідних для їх експлуатації.

При цьому норма законодавства надає пріоритет саме волі власника земельної ділянки щодо вирішення питання про можливість раціонального використання решти її площі за цільовим призначенням. Буквальне тлумачення вказаної норми свідчить, що законодавець не висуває вимог щодо необхідності доведення власником землі неможливості раціонального використання решти земельної ділянки і власник наділений правом самостійно визначати можливість або неможливість використання решти земельної ділянки, а також звертатися з вимогою про відчуження всієї земельної ділянки.

Отже, позовні вимоги Кобеляцької райдержадміністрації про відчуження тільки частини земельної ділянки площею 0,2655 га із загальної площі земельної ділянки 5,8 га є втручанням держави у право на мирне володіння майном.

Постанова Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 851/25/19 (провадження № А/9901/9/20). 

---