За загальним правилом дія Закону «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» поширюється на будь-яку підтримку суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів для виробництва товарів або ж провадження окремих видів господарської діяльності.

Про це повідомила пресслужба Антимонопольного комітету України. 

Однак не кожна державна підтримка є державною допомогою. Тому дуже важливо, щоб представники органів влади чітко розуміли, які індикатори вказують на те, що фінансування не вважатиметься державною допомогою. Таке усвідомлення є запорукою раціонального використання часу як надавачів державної допомоги, так і Комітету.

Так, з 2 серпня 2017 року, коли Закон набрав чинності у повному обсязі, до Комітету надходить величезна кількість повідомлень про нову державну допомогу, які стосуються, наприклад, фінансування робіт, пов’язаних з утриманням об’єктів благоустрою, створенням сприятливих умов для масового відпочинку та оздоровленням на територіях парків тощо.

Наразі Комітет вже напрацював сталий підхід до такого роду фінансової підтримки. Відповідні послуги підприємств, не зважаючи на бюджетне фінансування, надаються населенню безкоштовно, не реалізуються на ринку (у розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції») та не беруть участі в господарському обороті, а отже не спотворюють економічну конкуренцію. Відповідно вони не є державною допомогою.

Однак для цього виділення коштів повинне відповідати певним вимогам. Їх ми розглянемо на прикладі фінансування інфраструктури парку культури і відпочинку. Це типова ситуація, тому ми не будемо зосереджуватися на якомусь конкретному кейсі.

П’ять правил не державної допомоги

По-перше, фінансування парку культури і відпочинку може містити ознаки державної допомоги лише тоді, коли щорічна частка діяльності, яка спрямована на заробляння грошей, перевищуватиме 20 відсотків у загальній потужності об’єкта.

По-друге, виділені кошти мають йти виключно на покриття витрат, які пов’язані із забезпеченням функціонування парку та благоустрою території масового відпочинку. У жодному разі бюджетні кошти не повинні витрачатися на здійснення комерційної діяльності. Використання коштів такої підтримки підприємством на здійснення платної діяльності може містити ознаки державної допомоги.

По-третє, з метою уникнення перехресного субсидіювання підприємство повинно забезпечити ведення окремого бухгалтерського обліку за кожним видом діяльності. Тобто облік витрат утримання парку за кошти, які отримали від бюджету, має вестися окремо від витрат на діяльність, наприклад, з продажу морозива чи надання в оренду площі для встановлення атракціонів. Таким чином вдасться забезпечити належний розподіл доходів і витрат на надання послуг, на які спрямовується підтримка з бюджету. Так само має бути розроблений чіткий механізм обліку часу працівників на виконання робіт, які здійснюються на комерційній та некомерційній основі.

По-четверте, усі закупівлі товарів, робіт і послуг, кошти на які виділяються з державного чи місцевого бюджетів, мають проходити виключно через конкурсні торги в системі «ProZorro».

І останнє, п’яте, правило – надавач підтримки має забезпечити постійний деталізований контроль за обліком доходів, витрат і видатків.

Отже, лише у випадках невиконання вищезазначених умов, надавач державної допомоги має подавати до АМКУ детальну інформацію про програму державної допомоги або індивідуальну державну допомогу для ґрунтовної оцінки заходів державної підтримки на предмет виявлення ознак державної допомоги та її допустимості для конкуренції .

При цьому така інформація має бути оформлена відповідно до Порядку подання та оформлення повідомлень про нову державну допомогу та про внесення змін до умов чинної державної допомоги, затвердженого розпорядженням Комітету від 04.03.2016 № 2-рп.

---