Проблеми з підтвердженням податкового кредиту: позиція бізнес-омбудсмена

А з якими питаннями до вашої команди звертається бізнес, якщо мова йде про адміністрування ПДВ?

– Старою проблемою в питанні з ПДВ можна назвати відсутність передбачуваності, яка є приводом для шквалу критики від бізнесу. Нашу команду найбільше хвилюють дві речі. Перше – проблеми із практичним застосуванням принципу безспірності податкового кредиту. Друге – невиконання судових рішень.

Давайте поговоримо про безспірність податкового кредиту. З січня 2017 року, коли були внесені зміни в Податковий кодекс, була запроваджена ідея про те, що якщо продавець успішно зареєстрував податкову накладну через СЕА ПДВ (систему електронного адміністрування ПДВ) та СМКОР (систему моніторингу відповідності податкових накладних), – то у покупця виникає безспірне право на податковий кредит.

Якщо накладна вже пройшла через сито цих податкових інструментів, тоді таке право на податковий кредит вважається безспірним. Чому? Тому що ДПС запроваджувала ці інструменти як спосіб реагування на випередження. Тобто, податківці вирішили бити по рукам ще до того часу, коли всі наслідки для бюджету від фіктивних підприємців виникли і на них дуже важко реагувати пост фактум на етапі контрольно-перевірочних заходів. Відповідно, акцент змінився з боку держави від податкових перевірок до превентивної ідеології блокування тих, хто виглядає сумнівно.

“Але, напевно, логічно, що коли податкова накладна пройшла перевірки через всі сервіси, то право покупця на податковий кредит повинно бути безспірним. Тобто, підприємець повинен мати право на відшкодування, при цьому не витрачаючи сили в межах правової системи в досудовому чи судовому порядку та ін”.

Нам прикро констатувати, що існують відомчі листи на рівні ДПС, які ставлять під сумнів цей принцип. Наприклад, податківці можуть прийти до експортера з перевіркою і, фактично, зменшити суму податкового кредиту. До речі, це торкається всіх, незалежно від розміру бізнесу. При цьому приводиться аргументація, яку ми також не сприймаємо.

Скажімо, може бути такий випадок. Твоя транзакція, де ти купив – вона реальна. Сумнівів з приводу того, що ти реально придбав зерно – нема. Але проблема в тому, що коли твій продавець акумулював необхідну кількість товару для продажу, робив це від десяти ще менших постачальників, по відношенню до яких сам був покупцем. Деякі з них могли в свою чергу купити зерно за кеш, а свій податковий кредит сформувати по фіктивним операціям, перевівши отримані від свого покупця кошти у кеш. Відповідно, держава там програла.

Людина опиняється в ситуації, коли право на відшкодування оскаржується. По відношенню до підприємця відбуваються заходи контрольно-перевірочного характеру. В ході цих перевірок визначається, що три-чотири коліна раніше – під час попередніх перепродажів товару, про які людина може навіть нічого не знати – мали місце якісь сумнівні операції, чи контрагенти були ризикованими, чи не вдалося знайти кінцеву точку походження товару (виробника).

І кого, ви думаєте, за це карають? Дуже часто – доброчесні компанії, які зрештою купують цей товар, і, припустімо, експортують, навіть не уявляючи, що десь за три коліна від них відбувались якісь махінації. Чому карають саме їх? Нам іноді здається – тільки тому, що їх легше знайти і з них простіше стягнути певні суми, аніж з тих, хто реально стояв за незаконними схемами.

При тому не все так погано виглядає, коли Рада бізнес-омбудсмену починає залучатися до процесу. Коли ми вступаємо в дискусії з ДПС України з таких питань, виважений та раціональний підхід часто зрештою переважає, а «притягнуті за вуха» нарахування – скасовують. Але проблема полягає в тому, що та вся ідеологія зміни стосунків з бізнесом в частині адміністрування ПДВ, яка відбулася на зрізі 2017-2018 років, коли були запроваджені СМКОР та інші сервіси, стає предметом шквальної критики. Адже якщо система пропустила податкові накладні, чому ДПС ставить під сумнів ці дані. Як тоді будувати стосунки між бізнесом та податковою?

– Що ж робити бізнесу в цій ситуації?

– Зрозуміло, що можуть виникати ситуації кримінального характеру, коли потім з’ясовується, що мало місце діяння, яке має переслідуватися в кримінальному порядку.

Припустімо, розкривається податкове шахрайство, і стає очевидним, що ніякої реальної транзакції, по якій була складена податкова накладна – взагалі не було. Але ж ця податкова накладна вже зареєстрована! І це дозволяє недоброчесним особам, які оформили такі фіктивні папери, говорити про безспірність податкового кредиту, який на підставі них виник. Тому виникає ризик того, що інститут безспірності може бути перекручений на користь шахраїв.

Ми це розуміємо. Тому знаходимося в такому двоякому ставленні, адже захищаючи інтереси бізнесу, не можемо не враховувати інтерес держави. З одного боку, може вивчатися доцільність внесення змін в законодавство, де треба написати, що принцип безспірності не є абсолютним. А відтак розмір податкового кредиту може бути зменшений, якщо, наприклад, буде доведено кримінальний характер діянь осіб, які оформлювали документи та виписували накладні по певним транзакціям.

Але, з іншого боку, ми не можемо не враховувати, що зараз стан законодавства є таким, яким він є. Тому податківці, виходячи на податкові перевірки, наразі не мають права зменшувати суму податкового кредиту, зважаючи на абсолютність принципу безспірності.

Ми не оспорюємо право на проведення перевірок як таке. Але, за нашими рекомендаціями, враховуючи поточний стан законодавства, який говорить про безспірність права на податковий кредит за обставин, коли податкова накладна зареєстрована, ми говоримо про те, що не можна по результатам податкових перевірок зменшувати розмір податкового кредиту. Тому відомчі листи ДПС, де мова йде про те, що це право не таке вже і безспірне – їх треба скасовувати.