Розглядаючи правовий аспект вакцинації, варто зазначити, що наразі законодавство України передбачає лише добровільну вакцинацію для населення. 

Законодавче регулювання

Відтак Конституцією України людина, її життя і здоров’я визнані найвищою соціальною цінністю в Україні. Також положеннями ст. 43 Конституції України закріплено право на працю, яку кожен обирає вільно. 

Проте, Основами законодавства України про охорону здоров’я передбачений обов’язок для усіх громадян України піклуватись про своє здоров’я та не шкодити здоров’ю інших громадян. Це, своєю чергою, означає, що кожен має право на вільний вибір методів захисту свого здоров’я, розуміючи наслідки такого вибору для інших громадян.

Положеннями Основ законодавства України про охорону здоров’я також передбачено обов’язкове надання згоди пацієнта на застосування будь-яких методів діагностики, профілактики та лікування. Отож, законодавець встановив додатковий механізм для забезпечення права на здоров’я та уникнення зловживань і примушувань до будь-яких медичних втручань.

Проте, положеннями ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено обов’язок для працівників окремих професій мати щеплення від «інших відповідних інфекційних хвороб», перелік таких професій та хвороб встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Так, Наказом МОЗ від 04.10.2021 до обов’язкової вакцинації віднесені працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної, загальної середньої, у тому числі спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ.

Таким чином, на одній чаші терезів маємо непорушні права, гарантовані Конституцією, а на іншій – встановлені законодавцем обов’язки для забезпечення права на здоров’я населення.

Судова практика

Щодо судової практики, то варто зазначити наступне: переважна більшість позовів про поновлення на робочому місці та виплату заробітної плати за період вимушеного прогулу, зокрема через відмову від вакцинації, вирішуються на користь позивачів.

Відтак у Постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року по справі №761/12073/18 зазначається, що відсторонення працівника відбувається лише за наявності підстави з вичерпного переліку, зазначеного у ст. 46 Кодексу законів про працю. Такими підставами є:

• поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
• відмова або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
• в інших випадках передбачених законодавством.

Відсторонення через відмову від вакцинації проти COVID-19 цей перелік не передбачає.

Проте, не варто забувати й про практику Європейського суду з прав людини. Рішенням по справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки підтверджено законність відсторонення дітей, які не мають профілактичних щеплень від відвідування занять у дошкільному закладі освіти.

Однак, також варто зауважити, що мова йшла, по-перше, про дев’ять хвороб, проти яких вакцинація вважається науковою спільнотою ефективною та безпечною, а по-друге, такі щеплення, відповідно до чеського законодавства, є обов’язковими для дітей. Таким чином, Європейський суд з прав людини надав перевагу забезпеченню здоров’я більшості дітей перед здійсненням права на освіту однієї дитини.

Звичайно, проводити паралель з Україною ще зарано, оскільки щеплення проти COVID-19 законодавчо не визнані обов’язковими для всього населення, проте варто розуміти світову тенденцію для прогнозування усіх можливих варіантів розвитку національного законодавства.

Підсумовуючи вищенаведене, хочу ще раз зазначити, що вакцинація особи від COVID-19 здійснюється лише за наявності офіційної згоди такої особи.

---