Те, що відбувається в НБУ, дуже неприємно. І те, як відбувається, і те, які серйозні ризики воно несе для Нацбанку в майбутньому. Не хочу повторюватися.

Але, по-моєму, ситуація, хоч і неприємна, але абсолютно логічна. Навіть органічна, я б сказав. Мені здається, воно приблизно так і повинно було закінчитися.

Рух від колегіальності до авторитарності, від експертності до ієрархії почався не вчора, і не минулого року, а приблизно через рік після приходу Шевченка. Тільки не Кирила Євгеновича на посаду голови НБУ, а Андрія Миколайовича на посаду тренера збірної, тобто році десь у 2017-му, за моїми спостереженнями.

Завжди існував вододіл між «білими людьми» та «простими жабами», читай між тими, хто щось вирішував і на щось впливав (або намагався хоча б) та виконавцями.

У перші роки каденції Валерії Гонтаревої цей вододіл був скоріше за принципом експертності та пасіонарності. Ті, кому було не все одно та/або ті, у кого були знання 一 ті брали участь в ухваленні рішень. Ну не нарівні, але фактично нарівні з високим начальством, включаючи Правління.

Не те щоб цей процес був якимось ідеальним і на 100% працюючим. Таких на 100% працюючих процесів взагалі не буває, якими папірцями їх ні регламентуй. Я скоріше про можливість, про ситуацію, коли умовний головний економіст мав можливість не погодитися з позицією, наприклад, члена Правління. Такого економіста не затикали, а навіть слухали (якщо недовго, звичайно). Начальники відділів, управлінь були фактично, по суті, рівні директорам департаментів та членам Правління. Що, загалом логічно 一 всі вони/ми прийшли приблизно з однакових позицій та з однаковою експертизою, просто умовний Дмитро Сологуб став заступником голови, а умовна Наталія Задерей начальником відділу; цілком могло бути навпаки й нікого б не здивувало.

Згодом вододіл почав зміщуватися від експертності до ієрархії: чим вище начальник, тим сильніше він має рацію. Тут можна писати окремий опус, як та чому так сталося. Грейдинг? Так, він допоміг збудувати цю систему, але сам по собі був похідною, а не причиною.

За часів, як би висловитися, «середнього Смолія» (за аналогією з палеонтологією 一 середня крейда, середній тріас, середній силур і т.д.) вододіл зафіксувався приблизно на рівні Правління + директори департаментів vs всі інші. Розрив і по зарплатах, і за повноваженнями між директором департаменту та начальником управління був набагато більшим, ніж між Правлінням та директором або між начальником управління/відділу і його лінійними працівниками.

В окремих департаментах доходило до смішного (ну так здавалося з боку, а всередині воно було не дуже смішно) 一, що директор обов’язково на ім’я та по батькові, а начальник управління на ім’я та на ти.

«Сергію, на завтра підготуй документи та розрахунки, швидко та без помилок» 一 «Так, обов’язково, ХХХ ХХХ, зроблю все як ви сказали, все буде у вас о 10:00». Це діалог між директором департаменту і заступником, тобто людьми, які в принципі майже рівні 一, але ні, один на ти та в зменшувальній формі, другий на ви та на ім’я й по батькові.

Тоді десь і народився жарт про «білих людей» і всіх інших. Тих, хто бере участь в комітетах, приймає колегіальні рішення. Члени Правління та директори департаментів. І тих, хто виконує накази. Всі інші. Іноді серед других зустрічалися coloured (знову ж, аналогія з ПАРівским апартеїдом) 一 трохи більше прав, трохи більше повноважень (трохи більше закордонних відряджень). Але на тому етапі те, кому бути coloured, залежало від знань, або, скажімо, професіоналізму, бажання, й навіть не від посади, а від доброї волі «білих».

Зараз вододіл просто перейшов на рівень вище. Тепер він між Правлінням та директорами. Роль директорів департаментів таким же чином, як і раніше, потихеньку звели до виконавської (не плутати з виконавчою). Так, високорівневі, але виконавці.

Абсолютно логічно, що це сталося 一 воно до того йшло. Всі ті, хто будував і цементував таку систему, відмінно це розуміли. Абсолютно логічно, що багатьом людям зараз це не подобається 一 вчора приймав рішення, сьогодні береш під козирок і виконуєш. Вони, цілком логічно, голосують ногами.

Хіба що публічність здивувала.

Текст узято зі сторінки Дубогриза у Facebook.

---