Керівник АТ «Укрпошта» Ігор Смілянський та АТ «Укрзалізниця» Олександр Камишін всю війну провели у Києві, або взагалі практично на передовій (наприклад, у Харкові, Краматорську, Попасній).

А голова державного «Ощадбанку» Сергій Наумов поїхав до Жовкви та повернувся лише кілька тижнів тому, коли небезпека зовсім минула. Втім, в Ощадбанку на роботі залишився принаймні Євген Драчко-Єрмоленко та частина інших членів правління.

А в «Укрексімбанку» було все правління цілком, з наглядової ради у Києві залишилася тільки Вікторія Страхова. В «Укргазбанку» з правлінням та сама історія.

В результаті уряд на одному із засідань визнав незадовільною роботу голови правління Ощадбанку Сергія Наумова, у світлі проваленої програми з видачі кредитів малому та середньому бізнесу. Тоді як робота голови Укрзалізниці Олександра Камишіна, наприклад, була визнана вищою за всілякі похвали.

Чому? Та тому, що за роботу фінансової установи чи корпорації відповідає перша особа. Бос дає приклад, задає тренд, він не лише виконує операційні завдання, але й надихає колектив.

Капітан корабля йде з нього останнім. Власник бізнесу, у разі форс-мажору розраховується з усіма, хто з ним працював, навіть на шкоду собі. CEO компанії або банку до останнього на місці, навіть якщо це загрожує його життю.

Чому? Тому що саме за те він і отримує свою значну зарплату, шану та повагу, що у разі ризику приймає його насамперед на себе. Держава не може диктувати своєї волі приватному бізнесу. Проте, вона цілком має право керувати своїми активами.

Наскільки, мені відомо, Президента України Володимир Зеленський розпорядився перевірити, хто з голів державних компаній, банків та установ покинув Київ у небезпечний період кінця лютого — початку березня. І максимально поміняти цих людей, на тих, хто не злякався, залишився та працював тут у столиці.

Я вважаю це рішення абсолютно правильним та логічним. Якщо ти справді керуєш великою корпорацією або банком, або ж перебуваєш у його спостережній раді, отримуєш за це від держави колосальні за нинішніми часами гроші і якщо ти чоловік, у тебе є лише один привід відлучитися з роботи. Їхати на фронт воїном чи волонтером. Іншої причини немає.

Взагалі уряду варто переглянути стратегії розвитку держбанків та державних корпорацій. Така мета, як найшвидший їх продаж, найближчим часом, на мою думку, точно не актуальна. Весь період війни багаторазово це довів. Досвід КБ «Промінь» показує, що держава може бути найефективнішим власником. Це непросто, складніше, ніж у приватному бізнесі, але можливо.

Ну і звісно ж наглядові ради банків, корпорацій, також повинні бути змінені. Залишати потрібно не лише ефективних, а й надійних та сміливих. Тих, хто не втік, не злився і не зрадив у ключовий момент.

Якби це був мій бізнес, я особисто як власник, так і вчинив би.

---