Зазвичай жертвою неправомірних дій при оформленні кредиту заведено вважати фізичну особу. Та згідно чинного законодавства потерпілою може бути й фінансова компанія, тобто юридична особа, якій була завдана майнова шкода зловмисниками.

В яких випадках таке може статися, і як компанії відстояти свої законні права – розглянемо детально в статті.

В якій ситуації компанія стає потерпілою стороною?

Розглянемо такий приклад. Фінансова компанія, яка є юридичним суб’єктом, видає фізичним особам кредити онлайн. Після необхідних перевірок виявляється, що позичальник, якому вона погодила кредит, не та особа, за яку себе видав. Він шахрайським методом викрав ідентифікаційні дані іншої людини, включаючи дані банківської картки та номер мобільного телефону, і отримав кошти від імені цієї людини (надалі – Особа 1).  У цій ситуації Особа 1 є потерпілою стороною.  Щоб отримати статус потерпілого, їй потрібно подати позовну заяву щодо вчинення проти неї кримінального правопорушення. Водночас вона є не єдиною постраждалою стороною у цьому процесі.

Зокрема, фінансова компанія, яка надала кредитні кошти шахраю, теж стала жертвою кримінального правопорушення. І вимагати відновлення своїх прав вона може лише від особи, яка фактично заподіяла їй збитків. Факт визнання юридичної особи потерпілою у кримінальному провадженні підтверджується частиною 1 статті 55 Кримінально-процесуального кодексу України (надалі – КПК України).

Зазначу, що поняття «юридична особа як потерпіла сторона» з’явилося лише в новому КПК України. У попередньому кодексі цього поняття не було, що створювало нерівність між фізичними та юридичними суб’єктами у процесуальній діяльності, адже у останніх не було можливостей захисту своїх законних інтересів.

Як юридичній особі отримати статус потерпілого?

Для того, щоб отримати статус потерпілого у кримінальному провадженні, згідно з частиною 2 статті 55 КПК України юридична особа повинна подати заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Тип  заяви залежить від того, як був виявлений злочин. Якщо компанія дізналася про це самостійно, вона подає заяву першого типу, якщо ж неправомірну дію було здійснено проти іншої особи із завданням шкоди компанії-кредитору (як у вищезазначеному випадку), тоді слід писати заяву другого типу.

Такі заяви подаються до органу чи посадової особи, яка наразі здійснює кримінальне провадження: під час досудового розслідування ‒ до слідчого чи прокурора, а під час судового процесу ‒ до суду.

Звертаю увагу, що у разі відсутності будь-якої із заяв від юридичної особи – визнання її потерпілою можливе лише після подання нею спеціальної згоди. Якщо немає ні заяви, ні згоди, компанія залучається до кримінального процесу лише у ролі свідка.

Буває і таке, коли заяву подано, але слідчий чи прокурор її відхилили. Вони зазвичай виносять постанову, в якій детально описуються підстави, що стали причиною відмови у визнанні юридичної особи потерпілою. Однак ця ситуація не є безвихідною, оскільки відповідну постанову можна оскаржити у слідчому суді в 10-денний строк з моменту її подання. А розглянути цю скаргу слідчий суд повинен впродовж 72 годин з моменту її надходження.

Процесуальні дії після подання потерпілим заяви

Як тільки компанія подала заяву про здійсненні проти неї кримінального правопорушення чи про залучення її до процесу як потерпілого, відповідно до КПК України відбуваються такі процесуальні дії:

1. Внесення заяви про вчинення щодо юридичної особи кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань – не пізніше 24 годин після її подання. Ця інформація є передумовою початку досудового розслідування (ч. 2 ст. 55 КПК України). Заява про залучення юридичної особи до провадження як потерпілої також повинна бути зареєстрована.

2. Вручення потерпілому пам’ятки про його процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла відповідну заяву і отримала від юридичної особи згоду про визнання її потерпілою. Ця пам’ятка містить у доступній формі інформацію про права та обов’язки потерпілої сторони, визначені не лише КПК України, але й Конституцією України та етичними нормами суспільства.  У ній також зазначаються засоби, за допомогою яких забезпечується виконання прав та обов’язків, зокрема через  здійснення судового контролю та прокурорського нагляду. Потерпілий може попросити роз’яснити певні положення у пам’ятці, а впродовж проведення процесуальних дій – звернутися за консультацією як учасник відповідної процесуальної дії.

Хто може бути представником юридичної особи – потерпілого?

Представником юридичної особи, яка є потерпілим, згідно з частиною 2 статті 58 КПК України може бути:

• директор компанії;
• працівник компанії за довіреністю;
• інша особа, уповноважена законом або установчими документами;
• особа, яка має право захищати інтереси потерпілого у кримінальному процесі.

Представник має ті ж самі процесуальні права, що у потерпілого, крім процесуальних прав, реалізацію яких здійснює сам потерпілий і котра не може бути доручена представнику.

Водночас слід обережно обирати представника та розуміти декотрі моменти. Так, не варто обирати представником юридичної особи її керівника. Чому? Зазвичай директор компанії не володіє достатньою компетенцією у захисті юридичної особи на етапах досудового слідства і судового розгляду. Він сам потребує кваліфікованої допомоги і як правило звертається до адвоката. Однак КПК України не надає право представнику потерпілого на особистого представника, в результаті чого слідчий відмовляє у вирішенні цього клопотання. Тому найкращий варіант – обрати представником юридичної особи саме адвоката, а не керівника.

Як потерпілому повернути порушені права?

У криміналістиці виділяють такі способи захисту порушених прав потерпілої сторони:

• цивільний позов у кримінальному процесі;
• відшкодування шкоди за ініціативою суду;
• фактичне повернення майна його законному власнику;
• добровільне відшкодування шкоди.

Цивільний позов є найбільш розповсюдженим та найоптимальнішим варіантом вирішення спору. Представник потерпілого (цивільний позивач) може пред’явити його до початку судового розгляду до підозрюваного чи фізичної або юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду підозрюваним, обвинуваченим чи неосудною людиною, котра вчинила суспільно небезпечний злочин.

Частиною 3 статті 61 КПК України встановлено, що права та обов’язки цивільного позивача передбачені КПК України як для потерпілого у частині цивільного позову. Зокрема, цивільний позивач має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для винесення вироку.

Варто бути пильними, оскільки юридична особа має право направити цивільний позов лише щодо відшкодування матеріальних збитків. При цьому шкода, заподіяна, наприклад, її діловій репутації, не є об’єктом подання цивільного позову.

Звертаю увагу, що вимоги до цивільного позову для вирішення кримінального провадження не відрізняються від вимог звичайного цивільного позову, зазначених у Цивільному процесуальному кодексу України. Так, обов’язково під час подання позову потрібно додавати всі необхідні докази, без котрих він може бути відхилений.

Звісно, існують певні відмінності між використанням цивільного позову у кримінальному провадженні та визнанні юридичної особи потерпілою. На мою думку, відновлення прав потерпілої сторони ускладнюється необхідністю подавати і цивільний позов у якості паралельної процесуальної дії. Надання прав цивільного позивача одразу потерпілому, а не його представнику, однозначно пришвидшить і спростить процес захисту порушених прав.

---