При врегулюванні відносин неплатоспроможності законодавець відійшов від принципу їх розподілу за ознаками наявності у сторони (кредитора, боржника) владних повноважень чи свободи волевиявлення, що характерно для цивільних правовідносин, об’єднавши їх в одне провадження у справі про банкрутство з огляду на необхідність формування єдиного реєстру грошових вимог кредиторів та задоволення їх згідно з визначеною в законі черговістю та пропорційністю. Це дозволяє ефективно захистити право особи (кредитора, боржника) в межах одного судового провадження, уникаючи розподілу його на способи захисту, характерні для окремих юрисдикцій (адміністративної чи цивільної).

Тому, після відкриття провадження у справі про банкрутство спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України із врахуванням особливостей, які визначені в Кодексі України з процедур банкрутства.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України, а по результатах розгляду справи суд ухвалює рішення.

Досить часто до відкриття провадження про банкрутство у боржника є декілька майнових спорів, які перебувають на розгляді у судах. У такому випадку матеріали справи, в якій стороною є боржник надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Що стосується податкових спорів, то у вересні 2021 року Велика Палата Верховного Суду поставила крапку та визначила, що у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов’язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу з 21 жовтня 2019 року підлягають застосуванню положення Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають юрисдикцію розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство в господарському судочинстві.

Варто зауважити, що такий порядок розгляду спорів застосовується якщо стороною майнового спору є боржник. У разі якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

Щодо оплати судового збору, то тут варто бути готовим до того, що судовий збір за подання заяв в основній процедурі банкрутства та позовів у межах банкрутства – різний.

За розгляд у позовному провадженні у межах справи про банкрутство, позивачу необхідно обраховувати розмір судового збору зі ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру. У такому випадку судовий збір варто вираховувати відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (1,5 відсотка ціни позову майнового характеру або 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо позов немайнового характеру).

За подання заяв в основній процедурі банкрутства, судовий збір варто вираховувати відповідно до підпунктів 8-10 пункту 2 частини другої статті 4 вищевказаного Закону (наприклад, 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб при визнанні правочинів недійсними).

---