Радник юридичної компанії EQUITY Богдан Слободян та молодший юрист EQUITY Андрій Жовнерук проаналізували юридичні аспекти судової реформи в матеріалі «Реформування реформованого» або що не так із реформою судів?

Питання реформування судової системи завжди було актуальним для України.

Змінюються президенти, парламенти, політики, запроваджуються різні вектори розвитку країни, однак перезавантаженню судів завжди відводиться одне з центральних місць у передвиборних програмах чиновників.

Чимало змін в сфері судочинства викликали дискусії щодо їх відповідності Основному Закону, за вирішенням яких до Конституційного Суду України (КСУ) було подано ряд конституційних подань.

Останні два місяці ознаменувались появою рішень КСУ, якій пролили світло на законність судових реформ 2016 року та 2019 року та підтвердили статус Конституційного Суду як активного гравця в юридичному полі.

Судова реформа 2016 та «новий» Верховний Суд є конституційними

Одним із основних питань, яке ставилось перед КСУ – це законність створення Верховного Суду, який був стрижнем судової реформи 2016 року.

Після появи рішення КСУ від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 у засобах масової інформації з’явились гучні заголовки, що Конституційний Суд України визнав неконституційною реформу судів у 2016 році, чим було викликано певний резонанс серед юридичної спільноти, адже це означало б, що всі прийняті рішення, за час діяльності Верховного Суду, є фактично незаконними.

Проте, детальний аналіз тексту рішення № 2-р/2020 розвіяв цей фейк. Зокрема, Конституційний Суд визнав такими, що відповідають Конституції України положення пунктів 4, 8, 9, 11, 17 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зазначені пункти регламентують порядок утворення Верховного Суду та призначення суддів до його складу за результатами конкурсу.

Відтак, всі рішення прийняті Верховним Судом є законними та обов’язковими для виконання і жодних сумнівів у легітимності найвищого суду України немає.

Щодо положень, які дійсно були визнані неконституційними, то КСУ визнав такими положення розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:

– пункту 7 «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України;

– пункту 14 «судді Верховного Суду України»;

– пункту 25.

Щодо ліквідації Верховного Суду України (ВСУ), Конституційний Суд України вказав, що органи державної влади, закріплені в Конституції України, мають особливий статус конституційних органів, тому ліквідація, зміна найменування, а також перегляд їх конституційно визначених функцій і повноважень у спосіб, що істотно (докорінно) змінює їх конституційну природу, можливі лише після внесення змін до Основного Закону України у порядку, передбаченому його розділом XIII «Внесення змін до Конституції України».

Тобто, Конституційний Суд зауважив, що відповідно до положень звичайного закону не можна ліквідувати ВСУ. Тому, Верховній Раді України ще доведеться придумати та ухвалити варіант припинення Верховного Суду України з урахуванням висновків КСУ, адже формально зараз існує два Верховних Суди. Однак, це питання можна буде вирішити лише шляхом внесення змін до Конституції України.

Крім того, у рішенні № 2-р/2020 було визначено статус суддів Верховного Суду України і вказано, що їм не потрібно проходити конкурс до ВС. Суд вказав, що перейменування Верховного Суду України не може відбуватися без переведення його суддів на посади суддів Верховного Суду, оскільки немає відмінностей між юридичним статусом судді Верховного Суду України та судді Верховного Суду, а вилучення слова «України» – власної назви держави – з словесної конструкції «Верховний Суд України» не може бути підставою для звільнення всіх суддів Верховного Суду України або їх переведення до іншого суду, тим більше суду нижчої інстанції.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що судді Верховного Суду України мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді Верховного Суду. 

На даний час, у Верховному Суді України залишилось 9 суддів. Відповідно до позиції КСУ вони мають бути переведені до «нового» Верховного Суду. З огляду на те, що після відставки суддів Алли Лесько та Олени Святської, на даний час кількість суддів Верховного Суду становить 191, та те, що до складу Верховного Суду можуть входити не більше ніж 200 суддів, то можливість для переведення наявних суддів ВСУ наявна. 

Таке переведення відповідно до чинного законодавства, здійснюється Вищою радою правосуддя за рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Щодо пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», то КСУ дійшов висновку, що він містить різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, що суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.

Відтак, всім суддям у відставці має бути перерахована сума довічного утримання з розрахунку нинішньої винагороди суддів, що призведе до додаткового навантаження на державний бюджет.

Майже повне скасування судової реформи 2019 року

Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 було ознаменовано як «вирок» судовій реформі 2019 року, адже ним було визнано такими, що не відповідають Конституції, низку норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193–IX , які були  основою даної реформи.

Зокрема, було визнано неконституційним:

1. Скорочення кількості суддів Верховного Суду до 100 осіб. 
2. Зменшення кількісного складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до 12 осіб та способу їх призначення;
3. Зниження суддівської винагороди суддів Верховного Суду з 75 до 55 неоподатковуваних мінімумів;
4. Утворення Етичної комісії при Вищій раді правосуддя (ВРП), яка мала здійснювати перевірку членів ВРП та суддів ВС на недоброчесність;
5. Положення, щодо прискорення дисциплінарного провадження щодо суддів.

Варто відмітити, що визнання неконституційними ряду норм внесених від Законом № 193–IX від 16.10.2019 року було досить прогнозованим, адже на їх передчасності, недосконалості та необхідності доопрацювання неодноразово наголошували як вітчизняна юридична спільнота, так і Венеціанська комісія у висновку від 9 грудня 2019 року № 969/2019.

Наприклад, значну критику отримала норма щодо скорочення кількості суддів Верховного Суду до 100 осіб, хоча відповідно до кількості справ, що перебували у провадженні Верховного Суду, таке скорочення було не на часі.

Слід відмітити, що Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, яким було запроваджено касаційні фільтри набув чинності лише 08 лютого 2020 року, що підтверджує передчасність та нелогічність скорочення вдвічі штату суддів Верховного Суду Законом № 193–IX від 16.10.2019 року.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, відзначаємо, що реформування судоустрою є досить складним питанням і має супроводжуватись належним підгрунтям та підготовкою з боку державної влади. Зміна політичного керівництва протягом останніх 10 років, яке постійне прагне до переформатування «вищої гілки» судової системи, порушує сталість судоустрою та не йде на користь нашій державі.

Крах судової реформи 2019 року підтвердив, що зміни до судоустрою не можуть прийматись у так званому «турборежимі». Одночасно, знову відзначаємо, що Конституційний Суду України стає все більш помітним на вітчизняній юридичній арені.

---