Нещодавно податкова почала масово розсилати фізичним особам вимоги про сплату єдиного соціального внеску. При цьому вимоги розсилаються фізичним особам, нібито зі статусом підприємця.

Ситуація перша. Цими особами є фізичні особи, які у часи дев’яностих — початку двохтисячних років реєструвались, як підприємці, а потім втратили свого статусу підприємця з появою Закону України «Про державну реєстрацію».

Податкова продовжувала їх обліковувати, а з появою змін до Закону України «Про єдиний соціальний внесок», за якими всі ФОП повинні сплачувати ЄСВ не нижче мінімального внеску з 2017 року, почала нараховувати щомісячно такий внесок. В подальшому заборгованість підприємців, які про це нічого не відали, тільки зростала.

Маючи на увазі закінчення трирічного строку позовної давності, який почався з дня вступу змін, небажання його пропустити, податківці відправляли податкові вимоги до фізичних осіб. Відносно осіб, які з різних підстав не отримали такі вимоги, податкова ініціювала відкриття виконавчого провадження.

В даному випадку податкова вимога має силу виконавчого листа. В подальшому державний виконавець накладав арешт на кошти та майно боржника. Ніби все вірно.

Що ж насправді виходить?

Дійсно, у ті часи фізичні особи мали право реєструватись приватними підприємцями.

У 2002 році вступив в дію Закону України «Про державну реєстрацію», який передбачав реєстрацію ФОП-ів за новими правилами та ведення відповідного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Приписами частини 1 статті 4 Закону встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону передбачено, що Державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов’язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому, реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Отже, фізична особа-підприємець, яка зареєстрована до 1 липня 2004 року, позбавлялась такого правового статусу шляхом заміни свідоцтва про державну реєстрацію та внесення запису про припинення реєстрації до Реєстру.

1 липня 2010 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» (далі Закон 3), який набрав чинності 03 березня 2011 року.

Приписами пунктів 2-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов’язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Отже, до 3 березня 2012 року фізичні особи мали право перереєструватись як фізична особа-підприємець у Реєстрі. У разі невчинення таких дій свідоцтво про реєстрацію фізичною особою-підприємцем, яке видано у 2002 році, з 4 березня 2012 року вважалось недійсним. А оскільки особи не вчинили таких дій, — не здійснили перереєстрацію, то з 4 березня 2012 року втратили правовий статус фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «єсв, платниками єдиного внеску, в т.ч., є: фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту)».

Приписами частини 1 статті 128 ГК України передбачено, що громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно до ч. ст.58 ГК України визначено, що суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Таким чином, фізичні особи, які зареєструвались приватними підприємцями до 01 липня 2004 року і не внесли відповідні зміни у державного реєстратора, втратили статус підприємця. В цьому питанні судова практика повністю відображає думку авторів цієї статті.

На нашу думку податкова невірно трактує норми діючого законодавства і розрахунок береться на слабкого.  Проте, ми знаємо, що в таких ситуаціях правда на стороні закону та громадян.

Таким чином, враховуючи реалії сьогоденного життя, радимо таким підприємцям завітати до податкової та дізнатись про свій статус суб’єкта підприємницької діяльності.

Співавтор: адвокат Василь Скольський

---