Партнер юридичної фірми Everlegal Андрій Оленюк та юристка компанії Ольга Городнюк розібрали, що не так із зеленим тарифом в контексті обґрунтованості підходів щодо тарифоутворення для “зеленої” електроенергії.

“Зелений” тариф у поєднанні з пільгами в оподаткуванні та пільговим режимом приєднання до електричної мережі були запроваджені в Україні як механізм стимулювання розвитку відновлювальної електроенергетики. “Зелений” тариф був запроваджений Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення “зеленого” тарифу” № 601-VI від 25 вересня 2009 року для виробників електроенергії на вітрових, сонячних електростанціях, гідроелектростанціях та електростанціях, що використовують біомасу як паливо.

Мета запровадження “зеленого” тарифу

Введення “зеленого” тарифу передбачало досягнення двох основних цілей: екологічної та економічної. Перша полягала у зміщенні фокусу на ринку електроенергетики з вичерпних енергоресурсів України на відновлювальні, що дозволило б покращити екологічний стан України. Друга ціль, економічна, була спрямована на залучення іноземних інвестицій, розвиток українських підприємств, створення конкурентоспроможного ринку електроенергії та встановлення вигідних для споживачів, держави та постачальників цін на електроенергію. В результаті, встановлення “зеленого” тарифу дійсно дало свої позитивні результати як з екологічної, так і з економічної точки зору.

Внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру “зеленого” тарифу

Одночасно, станом на сьогодні піднімається питання обґрунтованості тарифоутворення та доцільності “зеленого” тарифу. Зокрема, 10 червня 2020 року було укладено Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері відновлюваної енергетики, який передбачає, серед іншого, ретроспективне зменшення “зеленого” тарифу (надалі – “Меморандум“). На основі Меморандуму Кабінет Міністрів України подав на розгляд Верховної Ради України законопроект №3658, яким запропоновані зміни до законодавства для імплементації умов Меморандуму (надалі – “Законопроект“).

Одним із основних факторів, який сприяв залученню інвестицій у розвиток “зеленої” енергетики, були надзвичайно вигідні фінансові умови у порівнянні з іншими країнами, зокрема розмір тарифів. Зараз такий фактор називають недоліком “зеленого” тарифу.

У 2020 році “зелені” тарифи для сонячних електростанцій у світі досягали, наприклад, наступних розмірів: у Данії – 4 євроцента/кВт-годину, у Франції 5,8 євроцентів/кВт-годину та у США – 7,8 євроцентів/кВт-годину. Для порівняння, українським виробникам електроенергії з енергії сонця на наземних сонячних електростанціях, що були введені в експлуатацію з 1 січня 2020 року, були встановлені тарифи на рівні 11,25 євроцентів/кВт-годину.

Зважаючи на дисонанс розміру “зелених” тарифів, їх зменшення може здаватися обґрунтованим. Крім того, відповідно до висновку Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі – “НКРЕКП“), частка відновлювальної енергетики на українському ринку становить лише 8% від загальної електроенергії, коли державні витрати на цей вид електроенергії становлять аж 26% грошового обігу на ринку.

У той же час, українські виробники електроенергії з відновлювальних джерел (надалі – “ВДЕ“) звертають увагу на високу вартість будівництва, зокрема сонячних та вітрових електростанцій в Україні, а також вартість підключення до мережі в порівнянні з вартістю аналогічних процесів у світі. Також, виробники ВДЕ закликають врахувати ризики ведення бізнесу в Україні, зокрема корупційні ризики та бюрократичну складову. Це у свою чергу збільшує часові рамки реалізації проектів ВДЕ, а отже і витрати на реалізацію проектів ВДЕ. Такі аргументи українські виробники електроенергії з відновлювальних наводять як першопричини існуючого порядку тарифоутворення і розміру “зеленого” тарифу, передбаченого чинним законодавством.

Крім того, виробники ВДЕ не вважають ретроспективне зменшення “зеленого” тарифу співмірним методом вирішення існуючої проблеми ни ринку електроенергії. Діяльність у сфері відновлювальної енергетики забезпечує високий рівень надходжень до державного бюджету, а зменшення “зеленого” тарифу відповідно може урізати такі надходження, що глобально не є вигідним для України.

Гарантія придбання всього обсягу генерації електроенергії ВДЕ та заборгованість з виплати “зеленого” тарифу

Ще одним проблематичним моментом щодо “зеленого” тарифу є гарантія придбання усього обсягу виробленої електроенергії за “зеленим” тарифом. Незалежно від обсягу генерації, ДП “Гарантований Покупець” станом на сьогодні зобов’язаний скуповувати весь обсяг виробленої електроенергії з відновлювальних джерел.

У поєднанні з розмірами зеленого тарифу обов’язковий викуп електроенергії з відновлювальних джерел зумовлює накопичення заборгованості з виплати компенсацій за “зеленим тарифом” перед учасниками енергетичного ринку. Справді, станом на сьогодні виробники ВДЕ отримали лише 5% від загального обсягу виплат за вироблену електроенергію. Таким чином, держава зараз безкоштовно користується коштами, які повинні були виплачені виробникам ВДЕ.

Зважаючи на те, що інвестори на українському ринку ВДЕ є довгостроковими гравцями, вони очікували поступового прогнозованого зниження “зеленого” тарифу та своєчасної сплати компенсацій за “зеленим” тарифом. На разі інвестори не висували вимоги щодо сплати пені та штрафів за прострочення сплати за “зеленим” тарифом, а також намагаються активно брати участь у процесі переговорів з урядом, щоб уникнути колапсу на ринку електроенергії. Проте, у разі ретроспективного зниження “зеленого” тарифу, не виключено, що проблема “зеленого” тарифу з внутрішньодержавного рівні вийде на рівень міжнародних арбітражів.

Відповідальність виробників ВДЕ за небаланси

Третьою проблемою стосовно ринку відновлювальної енергетики називають відсутність відповідальності виробників ВДЕ за небаланси. У разі необ’єктивного прогнозування розмірів майбутньої генерації та постачання або у разі наявності технічних проблем, тощо, український виробник електроенергії з відновлювальних джерел не буде нести фінансову відповідальність за недосягнення або, навпаки, перевищення очікуваних показників.

Відповідно, у разі перевищення очікуваних показників генерації електроенергії виробником електроенергії з відновлювальних джерел, держава змушена буде скоригувати (зменшити) попередньо визначені обсяги закупівлі енергетичних ресурсів з відповідних АЕС, ТЕС та ГЕС.

Виробники ВДЕ протягом переговорів з урядом стосовно зниження “зеленого” тарифу та інших регуляторних змін, пропонували альтернативне вирішення проблеми – згоду виробників ВДЕ на відповідальність за небаланси в обмін на відмову від зниження “зелених” тарифів. Проте, така пропозиція не знайшла підтримки та відображення у Меморандумі та Законопроекті.

Досягнення консенсусу на ринку ВДЕ

Переговори між учасниками ринку ВДЕ та урядом України були ініційовані задля пошуку компромісу та вирішення проблематики “зеленого” тарифу та інших регуляторних питань. Бачимо, що частина виробників ВДЕ не підтримують Меморандум та Законопроект, які були покликані врегулювати проблемні питання на ринку ВДЕ.

Попри це, виробники ВДЕ готові йти на поступки та погоджуватись на певні компроміси. Зокрема, виробники ВДЕ готові прийняти зниження “зелених” тарифів, проте пропонують натомість продовжити строки договорів купівлі-продажу електроенергії на 2 роки. Такий компроміс допоможе збалансувати втрати виробників ВДЕ, спричинені зменшенням “зеленого” тарифу.

Виробники ВДЕ реалізують проекти на ринку відновлювальної енергетики за рахунок запозичених коштів, а також надають значне забезпечення виконання зобов’язань (часто, власне електростанція слугує таким забезпеченням). Саме тому прогнозування прибутків є важливим для своєчасного повернення таких коштів і виконання інших зобов’язань за договорами з кредиторами.

Якщо зменшення “зеленого” тарифу буде введене без одночасного пом’якшення негативного впливу на виробників ВДЕ (наприклад, шляхом продовження строків дії договорів купівлі-продажу електроенергії), то є значний ризик, що більшість гравців не будуть здатні погасити свої зобов’язання і втратять свої об’єкти енергетики.

Перехід від “зеленого” тарифу до “зелених” аукціонів

Ще до запровадження ринку електроенергії в Україні було зрозуміло, що “зелений” тариф з часом виконає свої функції та перестане бути актуальним. Механізм роботи ринку відновлювальної енергетики, відповідно до чинного законодавства, повинен був врегулювати поступовий перехід від “зеленого” тарифу, встановленого до 2030 року, до механізму “зелених” аукціонів, які повинні були запрацювати з 2019 року. Більшість європейських країн використовували такий шлях і тепер їхні енергетичні ринки працюють на основі “зелених” аукціонів.

Відповідно до українського законодавства аукціони повинні працювати за оберненим принципом (редукціон). Це означає, що перемогу отримає той інвестор, який запропонує найнижчу ціну за електроенергію у порівнянні зі стартовою ціною. При цьому стартовою буде вважатися ціна, що дорівнює “зеленому” тарифу. Відповідно, за умовами такого аукціону, учасники подають закриту пропозицію, що містить технічну пропозицію (потужність) та цінову пропозицію.

У порівнянні з “зеленим” тарифом, механізм аукціонів пропонує більш конкурентний та ринковий варіант отримання державної підтримки. Проте, зважаючи на потенційне запровадження ретроспективного зменшення “зеленого” тарифу та суттєву заборгованість зі сплати виробникам електроенергії з відновлювальних джерел за вироблену електроенергію за “зеленим” тарифом, а також затримку із реалізацією процесу аукціонів, немає гарантії, що переможці аукціонів своєчасно отримуватимуть державну підтримку у повному обсязі.

Висновки

Ситуація на ринку електроенергії зараз з подальшим ретроспективним зменшенням “зеленого” тарифу може призвести до банкрутства виробників ВДЕ. Бачимо, що проблема полягає не лише у “зеленому” тарифі, а у державному гарантуванні та передбачуваності законодавства в цілому.

Зараз державі необхідно досягти компромісу з виробниками ВДЕ стосовно розміру “зеленого” тарифу та відповідальності за небаланси, а також запустити давно очікуваний механізм “зелених” аукціонів, який дозволить врівноваження витрат держави на сплату вартості електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел.

Важливо, аби держава виконувала свої зобов’язання перед виробниками ВДЕ, інакше перехід від “зеленого” тарифу до “зелених” аукціонів може не стати вирішенням проблеми, як цього очікував ринок.

---