Від редакції: наприкінці червня ми писали, що міського голову Одеси та сімох інших осіб звинувачують у заволодінні коштами місцевого бюджету при придбанні приміщень колишнього збанкрутілого заводу “Краян” за завищеною ціною. Відомо, що прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) просили Малиновський районний суд Одеси визнати винними у заволодінні мільйонами гривень вісьмох обвинувачуваних, серед яких і Геннадій Труханов.

Ця судова справа дійсно виявилася цікавою. І не тільки тому, що головного фігуранта справи та інших посадових осіб Одеської міскради було виправдано, а й через викриття безлічі недоліків у роботі детективів, Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та САП.
Ну, а далі про всі деталі читаємо в авторському блозі Дениса Овчарова в співавторстві з Мадіною Туваклієвою, юристом АО Ovcharov & Partners Attorneys Association.

Які дії детективів НАБУ та САП призвели до виправдувального вироку? 

9 липня 2019 року у Малиновському районному суді Одеси було завершено оголошення виправдувального вироку міському голові та іншим посадовим особам Одеської міської ради у справі про незаконне заволодіння коштами місцевого бюджету під час придбання приміщень збанкрутілого заводу “Краян”.

За версією НАБУ та САП, Одеський міський голова Геннадій Труханов спільно з іншими посадовими особами Одеської мерії та афілійованої приватної компанії заволоділи коштами місцевого бюджету міста Одеси на суму близько 185 млн грн, внаслідок придбання за завідомо завищеними цінами приміщень колишнього заводу “Краян”. У НАБУ повідомляли, що сплачені кошти ймовірно планували легалізувати через підприємство з ознаками фіктивності, засновник та керівник якого, як встановило слідство, нині проживає на непідконтрольній Україні території Луганської області.

Судовий розгляд вказаного кримінального провадження тривав майже півроку, протягом якого було досліджено понад 65 томів доказів і заслухано велику кількість свідків.

За результатами цього розгляду колегія суддів Малиновського районного суду Одеси внаслідок недостатності наданих суду доказів, дійшла висновку про відсутність у діях Одеського міського голови Труханова та інших посадових осіб складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 Кримінального Кодексу України (КК).

Повного тексту рішення у цій справі поки ще немає, однак судом здійснювалась пряма трансляція всього процесу оголошення вироку, що дозволило почути та проаналізувати основні аргументи, якими керувався суд при його ухваленні.

У ході вказаного аналізу стало очевидно, що справа фактично “розвалилась” у суді через велику кількість істотних порушень процесуального законодавства, допущених детективами та прокурорами під час досудового розслідування. Такі порушення призвели до того, що більша частина доказів, на яких будувалось обвинувачення, були визнані судом недопустимими, а тому не могли бути покладені в основу вироку. Нижче наводимо детальний перелік основних таких порушень і висновків суду щодо них.

• Порушення процедури тимчасового доступу до речей і документів.

Більша частина доказів у цьому проваджені була отримана з порушенням процедури тимчасового доступу до речей і документів, та були визнані недопустими доказами.

Більшість ухвал про тимчасовий доступ виконувалися детективами, які прямо не зазначені у відповідному рішенні слідчого судді. Тимчасовий доступ отримували слідчі, що не входили до групи слідчих по цьому кримінальному провадженню, або детективи, які діяли за дорученням. Така практика з боку працівників НАБУ є незаконною, оскільки відповідно до ст. 165 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК), виконання такої ухвали може здійснюватися лише особою, яка в ній зазначена. До того ж, відповідно до ст. 40 КПК, слідчий (детектив) не має права передоручати її виконання іншим особам, оскільки тимчасовий доступ до речей і документів є заходом забезпечення кримінального провадження, а не слідчою (розшуковою) дією або негласною слідчою (розшуковою) дією (лише останні можуть бути правомірно передоручені оперативним підрозділам). Так, ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів не може виконуватись особами, які у ній прямо не зазначені, навіть при наявності у них будь-яких доручень.

• Порушення у процедурі проведення обшуку.

Схожа ситуація сталась і з виконанням ухвал про дозвіл на проведення обшуку. Велика кількість речей і документів, вилучених під час обшуків у фігурантів справи,  у державних та приватних підприємствах, установах і організаціях також були визнані недопустимими доказами, внаслідок проведення слідчої дії детективами, які не були зазначені у відповідній ухвалі слідчого судді та взагалі не входили до складу слідчої групи за цим кримінальним провадженням.

Також були визнані недопустимими результати і тих обшуків, які проводилися детективами за дорученнями. Практика визнання отриманих у такий спосіб доказів недопустимими є давно відомою, що підтверджує чітка правова позиція Верховного Суду (на рішення по справі №466/896/17 від 29 січня 2019 року).

У подальшому, внаслідок застосування “теорії отруєного дерева”, були визнані недопустимими також і ті докази, які ґрунтувались на речах і документах, незаконно вилучених під час вказаних обшуків, зокрема, протоколи огляду телефонів, планшетів, ноутбуків, документації, тощо.

• Порушення у процедурі проведення огляду будівель.

Так само з істотним порушенням проводились і огляди будівель, зокрема, огляд приміщення збанкрутілого заводу “Краян”. Зазначені слідчі дії проводились або взагалі за відсутності понятих, залучення яких є обов’язковим при їх проведенні, або за участі осіб, які не можуть бути понятими. Зокрема, в якості понятих, всупереч КПК, були залученні представники власника будівлі в особі Одеської міської ради, які можуть бути зацікавленими у результатах розгляду кримінального провадження стосовно посадових осіб цієї ж ради.

Також до протоколу огляду за участю експертів не були внесені повні анкетні дані усіх його учасників. До того ж додатки до протоколу були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме їх не було упаковано та опечатано належним чином і на них були відсутні підписи уповноважених осіб та учасників слідчої дії, що поставило під сумнів незмінність їх вмісту та відсутність будь-яких фальсифікацій з цими доказами.

Внаслідок таких порушень відповідний висновок судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, був визнаний недопустимим. Подібні висновки є основними доказами у кримінальних провадженнях, оскільки тільки експертиза може встановити завищення ціни та розмір завданої шкоди. За їх відсутності довести наявність складу зазначеного злочину просто неможливо.

• Порушення процесуального порядку втручання у приватне спілкування учасників кримінального провадження. 

Детективи НАБУ також незаконно і з істотним порушенням процесуального порядку здійснювали втручання у приватне спілкування учасників кримінального провадження.

Велику кількість протоколів негласних слідчих (розшукових) дій (НС(Р)Д) було визнано недопустимими, оскільки недотримано процедури фіксації ходу та результатів їх проведення. Безпосередньо НС(Р)Д проводились оперативними працівниками Служби Безпеки України за дорученнями детективів, а самі протоколи про їх проведення складались детективами НАБУ через тривалий час після закінчення відповідних дій.

Крім того, в матеріалах справи були відсутні і рапорти безпосередньо оперативних працівників про хід та порядок проведених ними НС(Р)Д, а також відсутні будь-які анкетні дані цих працівників, що позбавило можливості перевірити (шляхом допиту) належність виконання доручень детективів та дотримання вимог спеціального законодавства. В подальшому вказані протоколи НС(Р)Д передавались прокурорам з порушенням встановленого законом строку, що унеможливило здійснення належного нагляду і контролю за їх проведенням.

Крім того, детективи намагались отримати доступ до змісту особистого листування  фігурантів справи в обхід процедури проведення НС(Р)Д, яка є єдиним законним способом втручання у приватне спілкування. Вилучивши під час обшуку мобільні телефони, планшети та комп’ютери учасників кримінального провадження, детективи звернулись до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до інформації що міститься на цих телефонах, а саме до змісту повідомлень в месенджерах типу Viber, Telegram і т.д.

Разом з тим, тимчасовий доступ до речей і документів є лише заходом забезпечення кримінального провадження, і не надає право на втручання у приватне спілкування, доступ до змісту якого можливо отримати тільки на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НС(Р)Д.

При цьому, тимчасовий доступ не надає детективу право ознайомлюватись зі змістом листувань та дзвінків. Така позиція давно знайшла своє застосування у практиці судів, в тому числі і Верховного Суду (лист від 5 березня 2013 року №233-559/014-13), який детально роз’яснив відмінності між цими діями.

Так само обійти передбачену законодавством процедуру детективи намагались шляхом отримання тимчасового доступу до матеріалів НС(Р)Д, які були проведені в межах іншого кримінального провадження, що можливе лише на підставі відповідної ухвали слідчого судді про дозвіл на таке використання, винесеної на підставі клопотання прокурора. Такої ухвали не було, а тому вказані матеріали також не були визнані допустимими доказами в межах цього кримінального провадження.

Вказані вище порушення вимог законодавства є істотним порушенням прав людини, і цілком виправдано потягнуло за собою беззаперечне визнання доказів, зібраних у такий спосіб, недопустимими. У той же час, результати НС(Р)Д у подібних справах грають ключову роль при доведенні наявності умислу та мотивів на вчинення кримінального правопорушення, а також для встановлення ролей кожного зі співучасників. Виключення цих матеріалів з переліку доказів фактично унеможливило доведення наявності в діях посадових осіб Одеської міської ради складу інкримінованого їм кримінального правопорушення.

• Порушення у процедурі повідомлення про підозру.

Судом суттєвим порушенням було визнано також і той факт, що повідомлення про підозру Труханову було здійснено неналежним суб’єктом. Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 481 КПК України, повідомлення про підозру, зокрема, міському голові, має здійснюватися Генеральним прокурором, його заступником, або керівником регіональної прокуратури. Вказаного порядку відповідно дотримано не було. Хоча з приводу тлумачення вказаних положень в професійних юридичних колах точилася посилена дискусія, однак оскільки з цього приводу вже є сформована правова позиція Верховного суду, прокурорам і детективам слід було б її врахувати.

Як бачимо, виправдувальний вирок відносно Труханова та інших високопосадовців є не стільки наслідком корумпованої судової системи, нездатної належним чином розглядати справи щодо можновладців, скільки наслідком недостатньої компетентності окремих працівників НАБУ та САП.

Останні, попри те, що були відібрані внаслідок жорсткого багаторівневого конкурсу, просто не змогли на належному рівні провести розслідування цієї справи.

При такому низькому рівні професійної підготовки кадрів новостворених правоохоронних органів навіть створення Вищого антикорупційного суду не вплине на кількість засуджених високопосадовців за корупційні та/або службові злочини, оскільки суд при здійсненні правосуддя має керуватися в першу чергу правом, а не політичною доцільністю і бажаннями громадськості, бо останні рідко співвідносяться з вимогами дотримання прав людини та справедливого судового розгляду.

---