З червня 2016 року в Україні триває судова реформа, за результатами якої припинили свою діяльність Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України.

Старша юристка юридичної фірми ETERNA LAW Богдана Хименко проаналізувала поточний стан судової реформи в Україні та певні виклики, які перед нею постали.

Отже, в результаті реформи були створені новий Верховний Суд та два вищі спеціалізовані суди – Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд.

Суди загальної юрисдикції були замінені окружними судами з прив’язкою до адміністративно-територіального поділу України на округи. Також були ліквідовані обласні апеляційні суди, їх місце зайняли апеляційні суди в округах.

У той же час, за даними Європейського суду прав людини, у 2019 році Україна зайняла третє місце по кількості звернень за захистом прав, через неможливість їх відновити в межах національної судової системи.

Таке «лідерство» Україна займала до реформи 2016 року, та продовжує займати і наразі. Статистика Європейського суду з прав людини засвідчила, що судова реформа України не стала достатньо ефективним інструментом для покращення якості судової влади чи доступу до неї.

Наступним дзвіночком, який засвідчив наявність організаційних помилок під час проведення судової реформи стало Рішення Конституційного суду від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 про визнання неконституційним положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосовно ліквідації Верховного Суду України.

За своєю суттю судова реформа 2016 року полягала в послідовному прийнятті двох законів: перший з яких вносив зміни в Конституцію (Закон № 1401-VIII), а другий забезпечував імплементацію зазначених змін в Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 1402-VIII). 

Закон № 1401-VIII, серед іншого, передбачав припинення роботи старого Верховного суду України та початок функціонування нового – «Верховного Суду». В той же час, відповідно до Закону № 1402-VIII ці зміни були відображені в новій редакції спеціального закону. Саме другий закон став об’єктом визнання його положень неконституційними.

На думку більшості Великої палати Конституційного суду, під час прийняття першого закону № 1401-VIII, яким вносились зміни в Конституцію, насправді народні депутати, не скасували Верховний Суд України, а лише перейменували його. Так, відповідно до їх рішення:

«…системний аналіз змін до Конституції України, внесених Законом України № 1401, вказує на те, що вони не були спрямовані на припинення діяльності Верховного суду України як органу державної влади через вилучення слова «України» – власної назви держави – із словесної конструкції «Верховний суд України»».

Таким чином, всі подальші зміни, пов’язані із фактичною ліквідацією суду та звільненням суддей «старого суду», є такими, що не відповідають основному Закону, адже перейменування органу не може стати підставою для звільнення його співробітників.

Після прийняття зазначеного рішення, реформа судової влади виглядає як дії роботодавця, який з ціллю звільнити незручного співробітника, що погано виконує свої посадові обов’язки, скорочує його посаду, а не звільняє його за неналежну роботу, а після, наймає нового робітника виконувати такі самі функції.

Як свідчить судова практика, такі старі співробітники, зазвичай, поновлюються на посаді та навіть отримують виплату заробітної плати за період вимушеного прогулу, що і зробили судді «старого» Верховного суду України, які не пішли у відставку за власним бажанням та не приймали участь в конкурсі на суддей «нового» Верховного Суду після ліквідації їх місця роботи.

У той же час, з урахуванням резонансу оспорюваних законів важко уявити, що, голосуючи за внесення змін в Конституцію законом № 1401- VIII, народні обранці планували перейменувати вищий орган судової влади, а не ліквідувати його. Таким чином, випливає питання, чи вартує семантична помилка під час оформлення законодавчої ініціативи наслідків, з якими доведеться зіштовхнутись для її вирішення.

Фактично, наразі в Україні існують два легітимні вищі органи судової влади та Верховній раді доведеться вирішити питання про їх об’єднання та долучення до суддей «нового суду» ще 9 суддей «старого». 

З урахуванням Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193–IX, яким нещодавно кількість суддей Верховного суду України було зменшено до 100 осіб, історія могла б стати ще складнішою.

Однак, з огляду на Рішення Конституційного суду України від 11 березня 2020 року № 4-p/2020, ця законодавча ініціатива теж була визнана неконституційною та підлягає до скасування.

---