Старший юрист юридичної компанії EQUITY Михайло Луцький розглянув поточний стан проведення судових засідань під час карантину та пов’язані з цим зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо бути оптимістом, то добре, що така прикрість як коронавірус та карантин трапились саме зараз, а не років 15 тому. Тоді, коли при користуванні інтернетом (якщо його мали) всі рахували мегабайти, слово «смартфон» ще хтось міг вважати лайливим, а Facebook був лише один раз рік.

Тому зараз не настільки надскладним стало додавати до будь-якої події, заходу, послуги префікс «онлайн-». 

Так само запровадження карантину змусило й державні органи, зокрема судові, мобілізуватись в безальтернативному порядку й перейти в режим онлайн.

Для цього 30.03.2020 року були внесені зміни до процесуальних кодексів, які дозволили під час карантину учасникам справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Формально, така можливість була передбачена ще у 2017 році, однак практична її реалізація була прив’язана до розробки та запуску вже легендарної інформаційно-телекомунікаційної системи, яку, напевно, ще будемо очікувати і після завершення карантину.

Тим не менш, під час карантину можна брати участь у судовому засіданні за допомогою власних технічних засобів і це вже факт. Надалі, 08.04.2020 року Державна судова адміністрація видала наказ № 169, яким пояснила механізм дії. 

Загалом, очікується, що для проведення відеоконференції  з судом з дому – Вам необхідно буде дотримуватись наступного сценарію:

• Зареєструватись за допомогою електронного цифрового підпису в системі відеоконференцзв’язку EasyCon (прототип Zoom, Skype) на веб-порталі судової влади;
• Перевірити свій комп’ютер чи телефон, чи нормально на них працюють звуко- та відео- зв’язок. Щодо передбачених специфічних технічних вимог, то одразу зазначимо, що вони не просто цілком прийнятні, а дійсно розраховані й на користувачів з 2005 року;
• Не раніше ніж за 5 днів до засідання звернутися до суду із відповідною заявою, надіславши її електронною поштою;
• Якщо наявна технічна можливість, всі учасники та суд згодні – призначається засідання, у протилежному випадку – очікуйте закінчення карантину. У будь-якому випадку, Вас буде повідомлено;
• У день засідання секретар судового засідання створює відео-платформу для проведення засідання, до якої запрошує учасників справи;
• Найбільш дискусійним питанням стало, а як ідентифікувати особу? По суті ви авторизуєтесь за допомогою ЕЦП, також варто заздалегідь надіслати електронною поштою скан-копію документа, що посвідчує особу, а також пред’явити його «на камеру» на початку онлайн-засідання, що загалом здається цілком достатнім (не будемо зараз з’ясовувати питання перевірки присутності інших осіб при закритому розгляді через  низький відсоток таких справ);
• Надалі триває звичне засідання з урахуванням того, що всі онлайн. До речі, суддя у цей час перебуває в залі судових засідань.

З огляду на швидкоплинність «хронік карантину», цей алгоритм зіткнувся з викликами, навіть не запустившись.

По-перше, це стосується технічної придатності та походження невідомої досі платформи EasyCon. Ще до роз’яснення ДСА, деякі судді не побоялись взяти на себе відповідальність та призначити судові засідання (ще мають відбутись) в режимі відеоконференції за допомогою Zoom, що набуло широкого суспільного резонансу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, зокрема, встиг анонсувати проведення онлайн-засідань також за допомогою Zoom, Господарський суд міста Києва – за допомогою Skype, поки EasyCon не розпочне повноцінну роботу (реєстрація стане доступною з 13.04.2020 року).

Як тепер узгоджувати проведення вже призначених та потенційних онлайн-засідань за допомогою Zoom та Skype залишається незрозумілим.

При цьому використання Zoom та Skype встигло стати прийнятним у судочинстві США, Сполученого Королівства, Нідерландів та інших. Лише в Китаї, «країні цифрової диктатури», для цих цілей створили спеціальну програму в рамках WeChat (детальніше можна ознайомитись за посиланням). 

Тому, при наявності визнаних відео-платформ – надання саме монопольного становища EasyCon викликає певні сумніви у подальшій дієвості нового механізму. Тим більше, кожна програма може в якийсь момент банально не спрацювати, в той час, коли інша буде працювати у звичному режимі.

Тому доречним було б мати для суду право вибору платформи у критичний момент. Загалом, історія вибору EasyCon є малозрозумілою, оскільки відсутня інформація про проведення конкурсу. А права на саму систему належать товариству, яке зареєстроване за місцем масової реєстрації, кінцевим бенефіціаром компанії є громадянин Республіки Сейшели.

Також для забезпечення гласності необхідно вирішити, через який веб-сайт транслювати засідання, що є необхідним, якщо всі учасники в режимі онлайн. Чи достатньо для цього YouTube у контексті монопольного становища EasyCon?

По-друге, необхідним є технічне доопрацювання. Це, зокрема, стосується платформи Електронний Суд (через яку можна надсилати заяви для проведення засідань) для швидшої обробки нею заяв учасників. На даний момент першим кроком є реєстрація на цьому веб-порталі як учасника або представника, що часто займає декілька днів та гальмує будь-які подальші дії.

Окрім цього, незалежно від майданчика (чи то EasyCon, чи то Zoom) – проведення онлайн-засідань зіткнеться з технічними складнощами у вигляді затримки трансляції, шумових фонів, низької якості інтернету та комп’ютерів у багатьох судах.

Все це потрібно сприймати як реальність вже зараз. Якщо брати глобально, то забезпечення високоякісних будь-яких послуг онлайн є можливим за підтримки 5G інтернету. Однак такі технології не є доступними не лише в Україні, а й у передових країнах світу, тому потрібно зачекати.

По-третє, невідомим залишається, процес діяї цього механізму після закінчення карантину.

Можна лише передбачити два сценарії: 

• «негативний» – норма перестане використовуватись у зв’язку із закінченням карантину і нам доведеться чекати запровадження ЄСІТС для повноцінного запуску онлайн-судочинства, що цілком ймовірно у разі неефективності та непопулярності прийнятого алгоритму;
•  «оптимістичний» – законодавець легалізує таку процедуру у будь-якому випадку, незалежно від запровадження ЄСІТС.

Загалом, запровадження адміністративного та інших судочинств в режимі онлайн, як і надання інших публічних послуг, є неодмінно правильним кроком, однак в «гарячих» умовах карантину зумовило багато суперечностей. Дивно, якби це було б по-іншому.

Тим не менше, для ефективності процесу все таки вартує розглянути можливість проведення онлайн-засідань за допомогою не однієї платформи, а декількох, доопрацювати наявну технічну базу та вирішити подальшу нормативну дію нового механізму після закінчення дії карантину.

---