Інвестицій більше немає? Караул! Рятуйте! Допоможіть! Все зникло! Приблизно такі крики ми чуємо в останні дні у зв’язку з публікацією статистики за 2020 рік. Адже о сюрприз, виявилося, що в Україні трапився чистий відтік інвестицій. Тобто прямі інвестиції зіграли в мінус. Вперше за 20 років. І тепер пора посипати голову попелом й терміново робити з цієї однієї цифри якісь висновки.

Що сталося в Україні у 2020 році, що у нас трапився відтік прямих інвестицій? Нічого. Насправді інвестиційний клімат в Україні не змінився. Як і раніше, для інвесторів найбільшою проблемою є судова система, а саме відсутність верховенство права. Як і раніше, основним шлагбаумом на шляху грошей в Україну керують український суддя та український СБУшник. Судова реформа, справжня судова реформа, залишається тільки в мріях. Програма з МВФ саботується. Нічого нового. Все як завжди.

Чому ж інвестиції зіграли в мінус? Банально, але просто. Коронавірус. Пандемія. Яка призвела до карантину по всьому світі. Який викликав найбільшу економічну кризу останніх десятиліть. Світова економіка впала. А бізнес просто не міг нікуди їздити. Сидів вдома. Проводив конференц-дзвінки в Зумі. А це не найкраща атмосфера для здійснення прямих інвестицій в далекі країни. Прямо скажемо, найгірша атмосфера. А ось вивести додому дивіденди в такій ситуації нікому не завадить. Ось і результат.

Чому ж такий поганий результат, найгірший за 20 років? Адже навіть у 2008 році такого не було, запитаєте ви. Річ у тім, що поточна криза пройшла для України м’якше, ніж у 2008 році, але для всієї світової економіки, навпаки, жорсткіше. Тоді, у 2008-2009 роках світова економіка продовжила зростання. А в Україні падіння було в рази більшим. Але це падіння сталося в кінці 2008 року. У вересні. А до цього у світі панувало благоденство і настрій, як на ринку біткоїну зараз. Тому в перше півріччя 2008 року інвестиції в Україну продовжували йти. Потім пройшов обвал, але в другому півріччі 2009 року знову все вже відновилося, крім фінансового сектора, й інвестиції знову пішли.

Цього разу все було по-іншому. Україна втратила всього 4% від ВВП, попри прогнози березня минулого року, які малювали втрати до 10%. А ось весь світ просів набагато сильніше і йому, світові, і всім бізнесам окремо, було не до інвестицій. Крім ІТ.

Зараз ми бачимо просто божевільний кадровий голод в ІТ-секторі в Україні. Попит на ІТ-шників божевільний. Вакансій море. І експорт ІТ-послуг зростає як на дріжджах. Але ось така особливість ІТ-сектора, що тут треба просто винаймати офіс, ніяких інвестицій робити не треба. І навіть якщо іноземні контори відкривають офіси й наймають українських ІТ-шників, а вони це роблять, то в статистиці по інвестиціях це не проходить.

І ще одна особливість інвестицій «до Майдану». Велика частина з них йшла з Кіпру. Гроші виводилися через українські банки на Кіпр, а потім просто поверталися. Після реформи банківської системи більшість каналів виведення грошей закрили. І раптом впали інвестиції з Кіпру. Парадокс, правда?

Чи означає це, що з іноземними інвестиціями все добре? Звичайно, ні. В Україні постійний брак інвестицій. Прямих іноземних інвестицій. Їх історично просто критично мало. Чи залишається проблема? Звісно. Інвестицій в українську економіку катастрофічно мало. А відсутність верховенство права призводить до того, що і українські олігархи активно виводять дивіденди з країни. Що для цього треба робити?

Та сама судова реформа. І відсторонення силовиків від економіки. Це як необхідна умова. Чи буде воно достатнім? Для поліпшення інвестиційного клімату 一 вже так. Для різкого зростання інвестицій в економіку 一 можливо і ні, поки у нас такий високий рівень бюрократії, регулювання і радянська система трудових відносин. Тобто не буде в української економіки конкурентних переваг до того моменту, поки ми не лібералізуємо максимально умови діяльності в Україні. Але, в першу чергу, необхідно створити необхідні умови, без яких гроші просто не прийдуть.

І розчулює те, що більше всіх перейнялися втратою інвестицій в групі «посіпаки Коломойського». Дубінський носиться з цією статистикою, як дурень з писаною торбою. Цікаво. Тобто спочатку ти кличеш оголосити дефолт і не платити за боргами, тобто кинути всіх і створити економічну кризу. Спочатку ти атакуєш незалежний Нацбанк, який для всіх в світі є індикатором адекватності економічної політики, а значить надійності інвестицій. А потім раптом дивуєшся, що інвестиції не йдуть. Дійсно, що ж може налякати інвесторів…

Текст узято зі сторінки Сергія Фурси у Facebook.

---