LegalHub продовжує нову рубрику під назвою «Кава з юристом інхауз» (або head of legal) в форматі міні-інтерв’ю за чашечкою ранкової кави, де ми говоримо на тему професійного шляху юриста інхауз в Україні та пов’язаних з ним цікавих історій, професійних порад та навіть казусів.

Наразі ми зустрілися з директором по правовому забезпеченню фармацевтичної компанії «Фармак» Дмитром Таранчуком.

Розкажіть про вашу компанію та напрям її діяльності.

Дмитро Таранчук: Компанія «Фармак» – це національний виробник лікарських засобів. На сьогодні та, мабуть, вже з 2010 року ми є лідером ринку, найбільшим виробником і експортером ліків. Компанія представлена досить успішним портфелем продуктів, оптимальним поєднанням ціни-якості, має заслужене визнання споживачів. Колись я починав роботу в компанії «Фармак» в 2000 році, вже 20 років тому.

Я прийшов на позицію юрисконсульта, через 5 років очолив юридичний відділ, ще через 3 роки юридичний департамент, а з 2019 року я директор з правового забезпечення компанії. Знаю компанію дуже детально, знаю всі проблеми компанії, а також саму галузь – як в Україні, так і за кордоном. Саме таким був мій шлях в цій компанії.

Як виглядає типовий день інхауза, з чого він починається?

Дмитро Таранчук: Відносно типового дня, напевно, нічого нового не скажу, оскільки компанія велика і вже давно налагоджені бізнес-процеси, дуже багато стандартизованих речей. Кожен день починається з планування завдань, з розподілення завдань, які надійшли в юридичну службу. Починається якась частина роботи по вивченню і аналітиці матеріалів, які готує наш підрозділ. Це або проектна робота, або судові кейси, або контрактні відносини з підрядниками тощо.

Далі день триває в обговоренні ключових питань. Завжди є якесь обговорення з колегами по напрямку, тому що в будь-якій великій компанії правове забезпечення є невід’ємним від будь-якого бізнес-процесу. По ключовим серйозним питанням участь нашої юридичної функції обовязкова. Ми залучені в усі великі та дрібні проекти, а нестандартні моменти вирішуються оперативно по мірі їх виникнення. Не забуваємо ні я, ні мої колеги й про самоосвіту – кожен день щось читаємо, або новини законодавства, або що саме прийняли, або що знаходиться в проектах. День дуже насичений.

Якими критеріями ви керуєтеся при виборі зовнішнього радника (юрфірми)? Чи є якийсь конкретний перелік ситуацій, при яких необхідно залучення зовнішніх юристів?

Дмитро Таранчук: Ключові критерії – це професіоналізм, компетентність і досвід в конкретній сфері. Ми ніколи не ставили собі за мету пошук універсальної юркомпанії. Ми намагаємося підшукувати зовнішнього радника під або якийсь конкретний проект, або під конкретний напрям роботи, який ми не в змозі охопити своїми власними ресурсами. Наявність досвіду успішних проектів є ключовим критерієм. Другий – оптимальне співвідношення ціни, якості та результативності такої компанії. Третій – це позитивні відгуки колег по ринку, рекомендації.

Чи був у вас досвід роботи по інший бік – на державній службі або в юридичній фірмі? В чому основна відмінність з роботою інхаузом? Де вам більше сподобалося?

Дмитро Таранчук: Скажу відразу, що досвіду роботи зовнішнім радником в мене не було ніколи. Але був досвід роботи на держслужбі, близько року роботи. На той момент, в 90-ті роки, це був трошки своєрідний досвід. Однак, якісь корисні речі мені він буземовно дав – в розумінні системи державного управління, системи прийняття рішень в різних напрямках і в цілому, як працює державний апарат. Це головний досвід, який я виніс з тієї роботи.

Якими найважливішими навичками чи якостями повинен володіти інхауз-юрист?

Дмитро Таранчук: На мій погляд, за 20 років роботи в «Фармак», я розумію, що навик тут має бути два в одному: універсальність і здатність швидко навчатися. Коли ти працюєш в одній компанії і на конкретний бізнес – ти не знаєш, які саме питання у цього бізнесу можуть виникнути. На ринку юридичних послуг зовнішніх радників – там плюс-мінус є якась сформована спеціалізація, практично всі найбільші і середні юркомпанії дотримуються певної спеціалізації.

Для юриста інхауз не завжди спеціалізація є можливою. Ти змушений розбиратися і мати достатню кількість знань у всіх областях. Не тільки в праві України, а й в праві тих країн, де присутній і розвивається бізнес. Другий момент – здатність швидко навчатися. Коли виник новий виклик, нове юридичне питання і потрібно швидко зорієнтуватися для прийняття рішення – для юриста інхауз це дуже важливо. Важливо швидко надати бізнесу правову підтримку і вирішити питання.

Говорячи про плюси і мінуси позиції інхауз-юриста, що б ви могли виділити.

Дмитро Таранчук: Юрист інхауз – це як сімейний лікар. Він завжди перший приходить на допомогу, знає історію хвороби і завжди знає, як допомогти і до кого направити. Інхауз-юрист добре знає бізнес, знає його проблеми, слабкі і сильні сторони бізнесу, знає юридичну сторону. Він знає, хто потрібен для того, щоб допомогти бізнесу впоратися з тією чи іншою юридичною проблемою. Я вважаю, що це великий плюс для інхауз-юриста.

Але, напевно, мінус більше в тому, що в юридичній компанії є більш широка практика в рамках якоїсь вузької спеціалізації. Якщо ми говоримо, наприклад, про практику бізнес-суперечок або податкових суперечок, то в одній конкретній компанії таке питання може виникати раз на рік, раз в три роки або один раз на п’ять років, умовно кажучи. У юридичній компанії ти можеш мати великий пул клієнтів, у яких завжди будуть питання за цим напрямком, таким чином можна отримати більш поглиблену спеціалізацію в тому, де ти працюєш.

Не завжди інхауз юрист може отримати саме глибоку експертизу в якомусь питанні. Він може отримати колосально широку експертизу, коли він за свою практику мав справи з абсолютно різними галузями, різними за складністю, глибиною і тривалістю. Рано чи пізно ти зіткнешся з такими питаннями, тому що ринок великий і він динамічно розвивається. У свою чергу у зовнішнього консультанта є більша ймовірність заглибитися і отримати той колосальний досвід, який необхідний бізнесу, в чому внутрішній юрист не завжди може повністю впоратися.

Інхаузи з кожним роком набирають все більшої ваги як в компаніях, так і на ринку праці в цілому. Чим зумовлений такий результат?

Дмитро Таранчук: На мій погляд, така тенденція є і вона триває. Вона досить прямо пов’язана із залученням юридичної функції в бізнес-процеси. Для повної віддачі необхідний інхауз юрист, який залучений в роботу компанії на щоденній основі. Який працює не від проекту до проекту, а веде якийсь постійний напрямок компанії. На щоденній основі це доцільно робити за допомогою внутрішнього юриста. Якщо компанія збирається ефективно працювати на ринку – в ній завжди є місце інхауз юристу або навіть кільком, які розбираються в питаннях корпоративної практики, договорах, трудових питання – які є у будь-якого бізнесу.

На мій погляд – це і є основний тренд в тому, що все-таки бізнес хоче мати щоденне залучення юристів з певним досвідом процесів, державної сістеми управління і так далі. Для того, щоб не робити помилок і потім не довелося наймати зовнішнього юриста, щоб їх виправити. На такому етапі правильним рішенням буде отримати якісений правовий супровід і на постійній основі оптимальніше за все це робити через інхауз юристів.

Як ви оцінюєте український ринок інхауз юристів?

Дмитро Таранчук: На мій погляд, все залежить від компанії і бізнесу, який привертає на роботу інхауза. Якщо компанія велика або середня, але динамічно розвивається, з амбітними цілями і безліччю проектів – в такій компанії досить цікаво працювати інхауз юристом, тому що ти отримуєш унікальну практику супроводу бізнесу, ти розбираєшся як в самому бізнесі, так і в усіх питаннях, які пов’язані з роботою даного бізнесу. На прикладі компанії «Фармак» я добре розумію, як працюють інші виробничі компанії. Це питання, пов’язані з ліцензуванням, перевірками, податковими і так далі. Це специфіка, яка вже освоєна інхаузом і в такій компанії працювати цікаво.

Якщо мова йде про компанії, в якій крім трудових і кадрових, контрактових відносин немає якоїсь перспективи розвиватися інхауз юристом, то в такій компанії ймовірно не особливо цікаво працювати. Такій компанії іноді простіше найняти аутсорсинг. Там, де бізнес розвивається та хоча б уже не малий, а середній – там перспективи для інхауз-юриста дуже великі. Саме від цього і залежить, наскільки ринок буде розвиватися чи ні. Від цього буде залежати і розвиток бізнесу: чим сильніше і цікавіше буде ставати бізнес – тим більшу кількість інхаузів він буде залучати.

У 90-х роках була катастрофічна нестача в правовому супроводі. Була буквально якась п’ятірка юрфірм, які тільки починали працювати. 90-ті роки були початком кар’єри для багатьох юристів і якщо хтось давно працює з якимось бізнесом, який прожив 20 років і має гарний розвиток – таку кар’єру можна вважати успішним.

Що ви можете сказати про перспективи професії та професійний шлях інхауза?

Дмитро Таранчук: Знов таки, тут все залежить від структури бізнесу роботодавця або компанії. Коли є група компаній – завжди є можливість горизонтального переміщення, є можливість спеціалізуватися і отримувати досвід в різних напрямках в межах однієї бізнес-групи або структури. Або ж спеціалізуватися на серйозних питаннях, пов’язаних з корпоративною сферою, міжнародною торгівлею, міжнародним правом. Я думаю, тут теж є можливість знайти свою місце в групі компаній і за результатами роботи, зростання кваліфікації і досвіду, результативності – отримати і досягти топової позиції як глави юридичного департаменту або директора з правового забезпечення.

Я б рекомендував колегам завжди займатися самоосвітою, адже це ключове для будь-якого юриста. Також потрібно бути готовим до змін і оперативного реагування на ті чи інші виклики, щоб знайти для роботодавця способи вирішення складних питань. Основна задача полягає в тому, щоб дотримуватися «законності» компанії, тобто щоб у неї не було ніяких проблем з законом.

Як саме вплинула епідемія коронавірусу і так звана «криза» на роботу вашої компанії?

Дмитро Таранчук: Безумовно, ми перебудували певні бізнес-процеси. Компанія не зупинилася ні на один день, ми працювали весь час, адже по-іншому не могли. Звичайно, трохи змінилася форма роботи, тому що дуже багато офісних співробітників працювали і продовжують працювати на дистанційній основі Але загалом, у нас було все досить непогано організовано з перших днів. Доступ до всіх корпоративних систем, інформаційних систем, комунікація була чудова. У цій частині ми не відчули жодних незручностей.

Плюсами була можливість більше часу витрачати на проекти, а не на дорогу на роботу, наприклад. Мінусом звичайно було те, що дуже багато питань по лінії державних органів рухалися повільніше. Це мінус для всього юридичного ринку. Сповільнилися судові процеси, отримання дозвільної документації і тд. У всьому іншому юридична функція у нас працювала нога в ногу з основним бізнесом. Ніяких незручностей тут у нас не було.

Безумовно, було багато змін. На нас лежить велика відповідальність, щоб не зупинитися і продовжити ефективну роботу.

Чи траплялися за час вашої юридичної кар’єри якісь цікаві курйози або казуси?

Дмитро Таранчук: З цікавих моментів, бувають ситуації, коли деякі судові суперечки тривають настільки довго, що юристи, представляючі ту чи іншу сторону, можуть іноді переходити з однієї компанії в іншу і одночасно потім перебувати по одну сторону процесу. Тобто, спочатку люди були опонентами, потім стають колегами, а потім і знову можуть стати опонентами.

Найбільшим курйозом в нашому світі є те, що деякі судові процеси занадто довгі. Коли 15 років триває судовий процес, таке нечасто зустрінеш. За 15 років можуть навіть змінитися покоління юристів, а процес буде тривати і не закінчиться. Скажу по секрету, цей судовий процес продовжується до цих пір.

---