У 2020 році Верховна Рада України вирішила завдати серйозного удару по легальному тютюновому бізнесу. Кількість необґрунтованих, волюнтаристських і просто небезпечних законодавчих норм перетнула всі можливі рамки. Дійшло до того, що абсолютна більшість тютюнових компаній стала просити про одне: щоби парламент просто повністю прийняв директиву Євросоюзу 2014/40. Адже навіть суворі правила Євросоюзу набагато більш передбачувані, зрозумілі та прозорі, ніж подані українськими депутатами варіанти регулювання ринку.

Про те, як тютюнові компанії пережили минулий рік і що їх чекає в майбутньому, редакція LegalHub розпитала в керівниці відділу корпоративних та правових питань Бритіш Американ Тобакко Україна Надії Білоус.

— Як ви оцінюєте все те, що відбувалося в законодавчому полі України за останній рік?

Н.Б.: Нам однозначно було цікаво минулого року. Звісно ж, для міжнародної компанії, що планує свою діяльність на кілька років та завжди прагне відбудови партнерських відносин із державами, у яких Компанія працює, дуже важливо налагодити такий постійний партнерський діалог. А втім, сьогодні законодавцю в Україні дещо не вистачає структурного мислення та цілісного бачення розвитку індустрії. British American Tobacco — глобальна компанія з понад 100-річною історією. У нас певна репутація, ми працюємо в 180-ти країнах світу. І там завжди говоримо, що дотримання всіх норм законодавства — це єдиний дієвий спосіб побудувати довготривалий надійний бізнес. Єдине, що залишилося  законодавцю, — надати цю чітку канву законодавчого регулювання, якої компанії будуть дотримуватись. Власне, саме з її відбудовою останнім часом спостерігаємо деякі проблеми в Україні.

Як на мене, сьогодні регуляторна політика в тютюновій галузі шалено фрагментована. Вона не є глобально та стратегічно продуманою, з обміркованими та прорахованими впливами, аналізом та проєкцією бачення як держави, так і індустрії в рамках невпинного діалогу. Наприклад, ми постійно спілкуємося з колегами зі штаб-квартири у Великобританії. Ось там є бачення та визначена політика щодо певних типів продуктів та їхнього розвитку, регулювання. Тютюнові вироби — це одна регуляторна історія. Але тютюновмісні вироби для електронного нагрівання — не сигарети й повинні бути врегульовані окремо, за іншими принципами. До розробки та стратегічного визначення цієї політики долучаються публічні експерти, які надають свої висновки, бачення, різноманітні практики та результати моніторингів.

Сьогодні у світі концепція harm reduction набуває нового звучання, проводяться великі «харм-редакшн» саміти, форуми, де збираються законодавці, експерти, науковці з різних частин Великобританії й не тільки та обговорюють, як краще врегулювати тютюновмісні продукти. В Україні — протилежна тенденція. Ми постійно пропонуємо сісти за стіл для обговорення, поділитися практикою Великої Британії чи підходами інших країн щодо їхнього бачення регулювання. Ідея — сформувати  довгостроковий погляд на те, яким шляхом повинна розвиватися індустрія. Сьогодні вона абсолютно легальна, не заборонена в жодній країні світу (включно з Україною), тож потребує належної уваги та зрозумілого бачення законодавця. Сталий розвиток секторів економіки необхідний державі для того, щоби бюджет не страждав від постійних перепадів і міг плановано наповнити свої резерви. Зокрема, під впливом деяких груп народних депутатів або осіб, які змагаються за гранти, відбуваються фрагментовані вкидування законопроєктів, яким бракує повноцінного та різностороннього бачення.

З моменту обрання нового українського парламенту було зареєстровано понад 40 законопроєктів, які стосуються тютюнової індустрії. І мушу сказати, що це рекорд. Я майже 18 років працюю в тютюновій індустрії. Такого різнопланового, не об’єднаного єдиною метою, фрагментарного бажання врегулювати осібні бачення не можу пригадати. Дійсно, одного разу мав місце прецедент зупинки виробництва нашої фабрики в 2019 році внаслідок прийняття закону, що міг стати катастрофічним для індустрії, та він вчасно був ветований президентом України. Мова йде про правку щодо розміру націнки на тютюнові вироби, застосування якої було неможливим, а сама правка мала неправомірний характер.

З огляду на вищевикладене підкреслю, що ми прагнемо, аби до індустрії ставилися як до джерела постійної співпраці, учасника конструктивного діалогу з урядовими інституціями. Ми би хотіли побачити перехід від нормотворчого, незрозумілого, фрагментарного хаосу до зрозумілої, прозорої, довготривалої регуляторної політики.

З іншого боку, велике значення має й податкове регулювання. Здається, має бути все зрозуміло: начебто є акцизний план, начебто він прописаний у Податковому кодексі з розрахунком до 2025-го року. Зрозумілі правила — зрозуміле застосування, як ми підкреслювали вище. Та в нашому випадку  держава сама почала порушувати цей план із першого ж року його існування, змінюючи передбачені законодавством акцизні ставки. Звичайно, очікуваним результатом стало зростання обсягів незаконної торгівлі внаслідок незрозумілої, ніби планової, але потім знову перекривленої акцизної політики.

У 2019-2020-му роках спостерігали зріст обсягів незаконної торгівлі, скорочення легального ринку та втрати бюджету. Потрібно переглядати акцизний план, бо він не працює.  Як на мене, без необхідних змін може постати питання подальшого завантаження виробничих потужностей, якщо відбуватимуться такі шалені скорочення легального ринку тютюнових виробів. Тому пропонуємо уряду сідати за стіл переговорів і переглядати акцизний план. Нам здається, що його потрібно продовжити до 2030-го року, переглядати темпи зростання, запровадивши 10% щорічне зростання акцизу замість 20%. І це дасть змогу державі контролювати ринок. А держава має бути зацікавлена в розвитку функціонування легального ринку для того, щоби забезпечити стабільні, легальні податкові надходження, а не постійну боротьбу з чорним ринком, який зараз процвітає.

Сьогодні нас як індустрію теж не обходить стороною розвиток інновацій, винаходів та різних наукових розробок. Звичайно, нові продукти будуть з’являтися на тютюнових ринках усіх країн світу. І регулюватися вони, звичайно, мають окремо. Наприклад, прирівняння ставок акцизного податку на так звані ТВЕН зі ставками акцизу на сигарети. Такого немає ніде у світі, це не відповідає світовій практиці. Держава не повинна бути байдужою до розвитку сегменту нових продуктів. Якщо вона щиро зацікавлена в програмі «харм-редакшн», у тому, щоб споживачі переходили на продукти з потенційно зниженим ризиком для здоров’я, тоді необхідно їх розділяти, а не просто все прирівнювати. До речі, це стосується й оподаткування та  вимог щодо маркування. На нашу думку, це не довгострокова стратегія.

Наприкінці 2019-го ми мали діалог з Кабінетом Міністрів України, який завершився підписанням меморандуму про наміри між урядом і чотирма великими тютюновими компаніями. І цей меморандум для нас мав би бути прекрасним майданчиком для відкритого обговорення всіх вище перелічених питань. Фактично цим меморандумом і була передбачена робота сторін для належного регулювання ринку. Я брала участь у всіх зустрічах цієї робочої групи. Остання відбулася в липні 2020-го та була зірвана деякими присутніми панами з парламенту. Там навіть звучали заклики народних депутатів до націоналізації нашої компанії. Така платформа спілкування між індустрією та урядом обов’язково повинна існувати. Сподіваємося, найближчим часом у належному складі ця група відновиться й ми зможемо далі конструктивно спілкуватися.

— Із чим пов’язані всі ті проблеми, про які ви розповіли?

Н.Б.: Якби я знала відповіді на ці питання, було б прекрасно. Можу тільки здогадуватися. Я бачу основну проблему у відсутності далекоглядного стратегічного погляду на розвиток обговорюваного нами сектору економіки, а, отже, підтримання іноземних інвесторів шляхом невпинного діалогу.

Державницька позиція кожного представника влади, виваженість та аналітичний огляд перед прийняттям рішень, залучення експертів та представників індустрій на платформі чинних робочих груп, свобода від особистих переконань задля бачення стратегічного розвитку секторів економіки — це, як на мене, панацея для довготривалої та системної політики держави. Такі заходи та способи не залишаться непоміченими ані міжнародними компаніями, які також є одними з найбільших інвесторів в економіку України, ані міжнародною спільнотою європейських та світових економістів та аналітиків, що уважно спостерігають за трансформаційними процесами в Україні.

— Як змінилася практика роботи з українськими судами?

Н.Б.: Судова реформа — це довгоочікувана історія, що обговорюється в юридичному співтоваристві не перший рік. Я як практикуючий юрист очікувала більшого порівняно з тим, що сталося за останні 7 років.  Позитивною здається судова реформа на рівні Верховного Суду, яка була проведена досить ефективно. Я бачила, що знані адвокати, люди, які працювали багато років у судовій системі по цю сторону барикад, захищаючи клієнтів, почали подавати свої кандидатури на позиції суддів Верховного Суду. Багато з них пройшли відбір. Юристи змогли переконатися, що якість рішень Верховного Суду істотно покращилася за останні роки й правовий аналіз, який лягає в основу таких рішень, заслуговує на повагу.

Водночас, переформатування Верховного Суду недостатньо. Суди першої та другої інстанцій так і не користуються довірою населення та юристів, випадки непрозорого та свавільного розгляду справ у першій та апеляційній інстанціях непоодинокі, а Україна в цілому залишається одним із сумнівних лідерів за числом скарг на рішення судів до Європейського суду з прав людини.

Щодо останніх позитивних змін — це, звичайно, запровадження електронного документообігу. Попереду ще багато роботи в частині організації електронного судочинства (яке особливо актуальне в період пандемії), однак уже наявні результати доволі обнадійливі.

Не менш важливе питання — підвищення рівня професіоналізму та доброчесності суддів усіх інстанцій. Тому після переформатування Верховного Суду варто продовжити ретельну кадрову роботу на рівні судів першої та другої інстанцій. Система, що мала звичку бути негнучкою десятиліттями, саме зараз потребує гнучкості, свіжого досвіду нових облич і видатних професіоналів.

— Що потрібно змінити в законодавстві, практиці регулювання, щоб вам стало простіше працювати?

Н.Б.: Нам не потрібно простіше. Нам потрібно зрозуміліше. Замість зрозумілих та передбачуваних правил гри, імплементації найкращих практик Європейського Союзу, спостерігаємо за лавиною хаотичних законопроєктів, які завдають шкоди не лише найбільшим платниками податків в Україні, але й усій державі, інвестиційна привабливість якої залишається вельми сумнівною.

Тому потрібні чітко виписані правила, яких неухильно дотримуються всі суб’єкти. Якщо є правила роботи, передбачені відповідними законодавчими актами, щодо, скажімо, маркування тих чи інших виробів,  вони не повинні постійно змінюватися. Якщо є законодавче закріплене бачення, як повинна бути відбудована співпраця з іншими ланками  ринку, воно залишається незмінним аж допоки не виникають суттєві підстави, які має врахувати законодавець. Прозорість суду, можливість обстояти свою позицію — це основоположні речі.

Я ще раз хотіла б зазначити, що ми звикли конкурувати, ми вітаємо конкуренцію. Ми конкуруємо в усіх країнах світу з великими, маленькими, локальними компаніями. Але конкурувати можна належним чином, коли є загальні прописані правила гри та всі дотримуються їх. Тому в цілому дуже хочеться побачити перехід від нормотворчого хаосу до сталої регуляторної політики. І, звичайно, зваження на позицію індустрії. Тому що дуже часто й в уряду, і в парламентарів немає наукової бази, яка може бути у компаній, які 100 років працюють у різних країнах світу.

Ми готові ділитися будь-якими надбаннями, дослідженнями, експертними висновками публічних інституцій різних країн світу. Просто я розумію, що на це в державних інституцій  може не бути коштів і часу. Але ми завжди закликаємо колег і законодавців: скористайтеся нашою експертизою. Ви не можете знати деталі в кожній індустрії. Дозвольте індустрії дати вам повний аналіз або принаймні запросіть нас до діалогу, перш ніж приймати рішення, які потім будуть мати негативне значення для державного бюджету.

— Як змінилася ситуація в частині державного регулювання?

Н. Б.: Дуже важливо, щоб судова реформа була закінчена. Це те, що допоможе всім. Маю досвід участі в декількох великих зібраннях включно з минулорічним зібранням світової політичної та економічної еліти в Давосі, де тодішній прем’єр-міністр розповідав про необхідність залучення інвестицій в Україну як основну мету Уряду станом на січень 2020-го. І я абсолютно підтримую таку позицію, адже ВАТ — один із найбільших британських інвесторів в економіку України. Та водночас важливо розуміти, що забезпечення верховенства права — це основа для залучення будь-яких інвестицій. А перш ніж залучати інвестиції деінде, необхідно зберегти тих міжнародних інвесторів, які вже принесли в Україну сотні мільйонів доларів і забезпечують робочі місця останні 28 років.

Мушу також відмітити належне законодавство та систему щодо державних реєстрів. Є проблема з дотриманням системи, виконанням і тлумаченням норм судовими та правоохоронними органами. Це те, що потрібно покращувати, оскільки необхідно розуміти, що система — це не просто набір функцій, а ще й зміна менталітету, у тому числі й у рамках правоохоронних органів.

Як би це не звучало банально, кожен злочинець чи особа, яка лише задумується про вчинення злочину, повинні знати, що покарання буде невідворотнім, що йому не вдасться домовитися з правоохоронцями чи суддями, що він понесе покарання за завдану шкоду. На моє переконання, державі варто радикально посилити боротьбу з корупцією та подбати про невідворотність покарання незалежно від того, хто ти, ким був учора. Це унеможливить вчинення різних злочинів в Україні.

— Який орган влади вам створив найбільшу кількість турбот минулого року?

Н. Б.:  Мені здається, що нашу індустрію сьогодні не до кінця розуміють парламентарі, які, звісно, мають власні плани щодо законів із її врегулювання. Як раніше зазначала, дуже хочеться побачити перехід від нормотворчого хаосу до сталої регуляторної політики. Зі свого боку ми відкриті до діалогу в широкому форматі, у формі робочих груп, форумів для обговорень, ми прагнемо конструктивного діалогу. Україні варто запрошувати експертів до столу, переймати кращий досвід та практики інших країн.  А ми як Компанія з величезним досвідом, зрозумілими та прозорими стандартами ведення бізнесу готові йти в партнерському форматі задля віднайдення дієвих механізмів як для захисту іноземних інвестицій, так і для довготривалого планованого наповнення державного бюджету.

---