Ринок інхауз юристів України наразі досить недооцінений, – Олександр Петриченко

Команда LegalHub представляє увазі читачів нову рубрику під назвою «Кава з юристом інхауз» (або head of legal) в форматі міні-інтерв’ю за чашечкою ранкової кави, де ми поговоримо на тему професійного шляху юриста інхауз в Україні та пов’язаних з ним цікавих історій, професійних порад та навіть казусів.

Розпочинаємо ми її із зустрічі з директором юридичного департаменту групи компаній «Нові продукти» Олександром Петриченко.

Отже, розкажіть трохи про вашу компанію та напрям її діяльності.

Олександр Петриченко: Вже 5 років я є директором юридичного департаменту групи компаній «Нові продукти». Компанія вже досить давно представлена на ринку і вважається одним з лідерів в своєму сегменті – виробництво і випуск слабоалкогольної продукції, енергетичних напоїв, мінеральної води. Ось буквально нещодавно відкрили новий для себе бізнес – це виробництво пива, для цього ми навіть побудували і налагодили функціонування заводу «з нуля».

Як виглядає типовий день інхауза, з чого він починається?

Олександр Петриченко: Кожен мій день не схожий на інший. Компанія специфічна в плані того, що ми є групою компанії, у нас є підприємства закордоном і представництва в різних країнах – Азербайджан, Білорусь, Америка, виникають питання на Кіпрі тощо. План роботи на день залежить від того, наскільки багато я отримаю зранку інформації. Дуже багато інформації приходить протягом ночі, оскільки у нас різниця в часі з Америкою, наприклад.

Тому день зазвичай починається з розбору пошти, з тих питань, які виникають протягом вечора або ночі. В принципі, саме мій робочий день складається з 24 годин на добу та 7 днів на тиждень, я завжди повинен бути на зв’язку. Буває, що я працюю тут, а буває – за межами офісу. Звідси вранці розбір пошти, далі перенаправляємо на співробітників те навантаження, яке їм необхідно призначити, перевірити те, що вже зроблено.

Далі – це робота з новинами. Новини – одна з частин моєї роботи, оскільки ми працюємо в тому числі з нерезидентами в різних країнах і доводиться стежити за змінами в податковому законодавстві, якісь питання виникають від власників бізнесу, оскільки я також працюю безпосередньо з ними. Доводиться постійно переглядати стрічку новин, щоб оперативно отримувати інформацію та повідомляти власників.

Суть зводиться до того, де я веду свою роботу. У будь-який час доби і у будь-якій точці світу я повинен бути на зв’язку, адже бізнес вимагає 100%-ї віддачі.

Якими критеріями ви керуєтеся при виборі зовнішнього радника (юрфірми)? Чи є якийсь конкретний перелік ситуацій, при яких необхідно залучення зовнішніх юристів?

Олександр Петриченко: Юридична компанія при виборі для співпраці повинна бути з бездоганною репутацією. Із зовнішніми консультантами робота носить досить делікатний характер: це комерційна таємниця, офіційна інформація і так далі. Ти повинен розуміти, що вона далі не пошириться. Однак, ми розуміємо, що навіть підписуючи договір про конфіденційність може бути витік інформації. Ми намагаємося за цим стежити. Далі ми вже дивимося на професійний рівень конкретної компанії, конкретної практики. Дивимось на відгуки інших клієнтів, я стежу за рейтингами тих юркомпанії, які так чи інакше потрапляють в наш «шорт-лист», оскільки відбір зовнішніх радників у нас відбувається на тендерній основі.

Нічого складного, як і всюди. Якщо ж, звісно, послуги таких зовнішніх адвокатів чи юркомпанії нас влаштовують по бюджету. Ми, як юридичний департамент, працюємо з затвердженими бюджетами і намагаємося їх дотримуватися.

Чи був у вас досвід роботи по інший бік – на державній службі або в юридичній фірмі? В чому основна відмінність з роботою інхаузом? Де вам більше сподобалося?

Олександр Петриченко: Був невеликий досвід роботи в юридичній компанії рядовим юристом. Я тоді ще не був адвокатом, але займався отриманням адвокатського посвідчення. Тоді трохи простіше були відносини між юристами і адвокатами. Працював я в юридичному консалтингу. І там, і там є свої плюси і мінуси. Плюси консалтингу – різнопланова робота, з різними клієнтами, де ви будуєте особисті відносини, дуже різноманітна юридична практика. Набивається досить великий досвід і зв’язки.

Є і мінусу, вони очевидні – це робота «нон стоп», робота на вчора, найбільший обсяг інформації в найкоротші терміни. Неможливість здійснювати і допускати помилки. Проте, робота в консалтингу мені дала розуміння, що рядовим юристом я там бути не готовий.

Якими найважливішими навичками чи якостями повинен володіти інхауз-юрист?

Олександр Петриченко: Я вам так скажу. За цей період роботи я досить чітко для себе зрозумів, що інхауз-юристами деякі взагалі не можуть працювати, як і деякі не можуть працювати в консалтингу. Тут повинен бути якийсь настрій і розуміння, готовий ти чи не готовий працювати. Мені доводилося в рамках своєї роботи і займаної посади звільняти людей, це завжди важко і дуже неприємно. Але в силу того, що на мені досить велика відповідальність – доводиться це робити, щоб показати максимально ефективний результат роботи. Хочу відзначити, що ті адвокати, ті юристи, які відчувають що не готові працювати в команді, не готові працювати на поставлені завдання з боку керівника, відчувають себе самостійними – навряд чи вони зможуть довго протриматися в корпоративному секторі інхаузом. Тому що робота в юрдепартаменті – перш за все робота в команді. Амбіції це здорово, але в першу чергу їх потрібно показувати в роботі, в її якості.

Говорячи про плюси і мінуси позиції інхауз-юриста, що б ви могли виділити?

Олександр Петриченко: Плюси однозначно є. Чим, наприклад, відрізняється робота інхазу від консультанта? Робота консалтера – це робота в полі, це робота на пошук клієнта і заробляння грошей. Робота інхауза більш зосереджена на якості роботи і на результаті роботи, оскільки роботодавець гарантує той чи інший рівень доходу і ти знаєш, що його отримає. Це розслабляє морально, адже людина не думає нескінченно про гроші і про те, де їх заробити. Я також розумію, що робота консалтингових адвокатів чи юристів – більш динамічна і активна, дозволяє займатися різними питаннями. У інхауз юристів завжди робота орієнтована на дуже короткий проміжок час і роботу «на вчора».

Інхаузи з кожним роком набирають все більшої ваги як в компаніях, так і на ринку праці в цілому. Чим зумовлений такий результат?

Олександр Петриченко: Для мене твердження про збільшення попиту є сюрпризом, безумовно приємним. У мене була інша точка зору. Але якщо це відбувається – йде певне відновлення середовища, де власники бізнесу розуміють, що юрист всередині компанії – необхідність, він є частиною сім’ї. Корпоративний юрист чи зовнішні консалтингові компанії ніколи не будуть частиною сім’ї, для них будь-яке підприємство лише клієнт, де вони надають певного рівня послуги і отримують дохід.

Юрист всередині компанії – це частина системи, член сім’ї, де йому довіряють найголовніше, він знає та розбирається в тих деталях і нюансах, які в силу короткого проміжку часу работи із зовнішніми консультантами не можуть знати інші адвокати та юристи. Юрист всередині – завжди доктор, людина, яка буде на стороні бізнесу, на стороні підприємства, буде шукати максимально оптимальний варіанти вирішення тієї чи іншої ситуації. Консалтинг теж може надавати такого роду послуги надавати, але ми все одно для них будемо бути всього лише одним з клієнтів.

Тому, якщо це відбувається – бізнес потроху починає повертатися до розуміння, що юрист на підприємстві – це все-таки не надлишок, що не непотрібне ланка, а людина, яка зможе оперативно і не менш якісно вирішувати питання. Фінанси теж грають не останню роль. Ми розуміємо, що послуги консультантів можуть коштувати в рази дорожче, ніж найняти штатного юриста.

Як ви оцінюєте український ринок інхауз юристів?

 Олександр Петриченко: Справа в тому, що робота head of legal, тобто керівником юрслужби великого підприємства, звужує до спілкування з дуже вузьким колом людей, які так чи інакше є моїми колегами. Ми один одного знаємо: когось поверхово, декого вже багато років. Я розумію тенденції, які були і залишаються на ринку в цілому. Моя суб’єктивна думка полягає у тому, що ринок інхауз юристів в Україні завжди був недооцінений з різних причин. Деякі я вже згадував. Це розуміння, що інхауз юрист напевно є іноді зайвим на думку власників. Іноді вони не розуміють його функціоналу, роль і фінальну мета, яку повинен переслідувати будь-який якісний керівник.

І те ж саме стосується власників. Безумовно, інхаузи недооцінені фінансово, оскільки дуже часто я бачу, що інхауз юристи володіють не менш високим рівнем кваліфікації, ніж позаштатні консультанти або консалтингові юридичні компанії. Недооціненість рівня знань і професіоналізму інхаузів штовхає їх шукати альтернативні варіанти працевлаштування в юридичних компаніях, де найчастіше платять вище, або ставати приватними адвокатами і далі займатися професійно самостійною практикою. Проте, в мене є надія на те, що в найближчому майбутньому інхаузи отримають більшу оцінку їхньої кваліфікації та знань.

Що ви можете сказати про перспективи професії та професійний шлях інхауза?

Олександр Петриченко: Це перш за все стосується мотивації. Ми постійно проводимо паралель між інхауси і консалтерами, адвокатами тощо. Якщо брати консалтинг – зростання там нічим не обмежене, тут все залежить від людини, його амбіцій і знань, людських якостей. Всі ми знаємо, що є дуже забезпечені адвокати і партнери юридични компаній. При цьому мало хто чув про якихось дуже забезпечених директорів юрдепартаментів. Вони є, але їх буквально можна перерахувати на пальцях однієї руки. У мене на очах є приклади, коли люди з рядових юристів ставали директорами окремих підприємств або дивізіонів в тій системі бізнесу, де вони росли і розвивалися. Далі – це безумовно професійне зростання, коли рівень кваліфікації, знань і досвіду підвищує загальну вартість фахівця. Я можу точно сказати, що ті люди, які через мене проходять – вони підвищують свій рівень оплати праці в рази. Той досвід, які вони отримують в роботі – він дуже унікальний і досить серйозний. Він дає їм право і подальші можливості професійного розвитку.

Як саме вплинула епідемія коронавірусу і так звана «криза» на роботу вашої компанії?

Олександр Петриченко: Ми протягом розмови торкалися теми оперативності прийняття рішень і необхідності швидко реагувати на те, що відбувається в світі. Відносно нашої компанії я можу точно сказати, що карантин, введений Кабміном, ніяк серйозно не вплинув на повноту роботи в цілому всіх департаментів і директорів зокрема, в тому числі юрдепартаменту.

Так, з початку карантину ми всі пішли на віддалену роботу, однак оскільки у нас ще в минулих роках все було винесено на зовнішні носії та хмарний простір – робота всередині компанії максимально налагоджена в електронній формі.

Мій смартфон, як і для всіх топів – це лише інструмент роботи, який дозволяє нам оперативно працювати в будь-якій точці світу, аби був інтернет. Більш того, я вам скажу, що ми почали розглядати ті проекти, які були в заморожені, з’явилася певна можливість, ми почали все це аналізувати. З урахуванням всіх введених нами жорстких заходів обережності, я можу з гордістю сказати, що в групі компаній «Нові продукти» за весь період з початку карантину і до сьогоднішнього дня не було жодного випадку зараження коронавірусом. В роботі компанії не було якихось серйозних спадів.

Чи траплялися за час вашої юридичної кар’єри якісь цікаві курйози або казуси?

Олександр Петриченко: Ситуації виникають найрізноманітніші. Якісь помилки трапляються, але я не думаю, що це окрема тема для висвітлення. Однак у моїй практиці дійсно були такі випадки, які дозволяють мені говорити, що наша робота цікава. Вона приносить задоволення, допомагає отримувати нові виклики і завдання, які нам ставляться бізнесом, власниками і керівниками. Наприклад, свого часу працюючи в ТНК-BP у нас був тендер на обслуговування нашої української авіакомпанії, зокрема борту №1 (президентський літак). Ми брали участь у тендері на поставку палива, але програли з певних причин, з якими не були згодні і в підсумку подали в суд.

Судилися ми довго, результати тендеру були озвучені ще в середині січня, подали в суд ми у лютому і враховуючи особливості нашої судової системи суд тягнувся аж до листопада. І ось суддя, сидячи на останньому засіданні перед винесенням рішення говорить: ви знаєте, ваші доводи абсолютно зрозумілі, більш того я сам їх розумію, але я не можу вам задовольнити позов навіть не дивлячись на те, що ви маєте рацію. Чому? Тому що мені доведеться визнати, що цілий рік борт номер 1 незаконно отримував паливо. Тому я змушений відмовити.

Я тоді зрозумів, що іноді можна прийняти програш незважаючи на те, що ти маєш рацію. Тому що ті наслідки, які можуть бути спричинені в результаті такого роду рішення – можуть бути значно гірші та глобальніші, ніж коли ти виграв, але по суті нічого вже не зміниш.

P. S. В кінці нашого міні-інтерв’ю Олександр все ж таки зробив наголос, що «ранок у нього починається з кави», а вже потім все інше!