Редакція LegalHub продовжує серію інтерв’ю з очільниками юридичних департаментів найбільших українських компаній. Сьогодні нашим гостем став директор Департаменту регуляторного забезпечення ПАТ «Укртелеком» Андрій Каленський.
Про зміни галузевого законодавства, підготовку відповідної нормативної бази та проблеми, з якими стикається підприємство через радянську спадщину читайте у матеріалі.
一 Як ви оцінюєте законодавче поле, у якому працює ваша компанія, влаштовує воно вас сьогодні або ж потребує змін? Що варто було б змінити?
А.К: Насамперед хочу підкреслити, що законодавство про телекомунікації наступного року значно зміниться, оскільки замість Закону про телекомунікації прийде Закон «Про електронні комунікації», який минулого року був прийнятий Верховною Радою і набере чинності з 1 січня 2022 року. Відповідно, майже всю підзаконну нормативну базу, яку раніше було розроблено для виконання Закону «Про телекомунікації», буде замінено новою, що відповідатиме новому галузевому закону, і ми очікуємо велику роботу наприкінці року щодо розробки нової «нормативки», куди залучатимуться й учасники ринку, у тому числі Укртелеком.
Ми віримо, що прийдешні зміни, насамперед, приведуть до того, що українське законодавство буде гармонізовано з законодавством Європейського Союзу в частині телекомунікацій. Зокрема, ми сподіваємося, що зникнуть такі анахронізми, як регулювання роздробу для фіксованої телефонії. Однак ми не можемо спрогнозувати, як саме зміни нормативного середовища вплинуть на учасників ринку, у тому числі на Укртелеком, як одного з найбільших гравців ринку телефонії і доступу до мережі інтернет.
一 Які ще анахронізми залишилися в новому законодавстві?
А.К: Наприклад, Законом «Про електронні комунікації» не вирішено проблеми з пільговиками. Поясню саму проблематику. В понад 10 законах є окрема норма, що передбачає надання квартирного телефону зі знижкою або з пільгою 50 чи 100% для окремих категорій громадян. Цей анахронізм існує давно, ще з тих часів, коли Укртелеком був єдиним оператором, який надавав послуги телефонії і альтернативи у вигляді мобільного зв’язку не було. Але ця застаріла норма існує досі, і її не буде скасовано новим пакетом нормативних документів, що наступного року почне діяти.
Чому не буде скасовано, напевно, тому що законодавець не готовий поки до різких рухів і змін саме в соціальній сфері, оскільки боїться негативної реакції населення, тому, незважаючи на те, що змінюються підходи до регулювання галузі, ці знижки для пільговиків залишаються. Проблема тут полягає в наступному: у 2016 році, коли відбувалася адміністративна реформа, змінився ресурс, з якого беруться гроші для погашення операторам телекомунікації різниці між тарифом повним і тарифом зі знижкою (пільгою).
Якщо раніше все погашалося шляхом субвенції з державного бюджету до місцевих бюджетів, то з 2017 року це все переклали на місцеві бюджети, і, звісно, окремі місцеві структури зловживають своїм правом на, скажімо так, встановлення таких компенсаторів і не платять Укртелекому компенсацію за надання послуг нижче собівартості.
Ця проблема існує не перший рік, ми неодноразово зверталися до різних державних органів, але питання остаточно не вирішене. І перед компанією є чимала заборгованість за надані послуги пільговим категоріям громадян.
一 Чи вирішено питання з дерегуляцією фіксованої телефонії?
А.К: Нам би хотілося, щоб нормативні підзаконні акти, що будуть писатися наступного року, були спрямовані і на дерегуляцію фіксованої телефонії. Адже так історично склалося, що фіксована телефонія, дуже зарегульована, оскільки існує ще з часів СРСР. За час існування «квартирного телефону» було написано багато підзаконних нормативних документів, багато обмежень для операторів, які надають послуги фіксованої телефонії.
Таких обмежень у діяльності немає ні для операторів рухомого (мобільного 一 прим.) зв’язку, ні для операторів, що надають доступ до мережі інтернет. І ми хочемо, щоб надалі якомога більше було прописано змін для дерегуляції фіксованої телефонії. Також спільно з нашим регулятором готові брати активну участь у розробці нормативної бази щодо умов роботи з надання послуг доступу до інтернету, які стають дуже популярними серед наших клієнтів.
一 Розкрадання мідного кабелю стає проблемою не тільки самого оператора, а й його клієнтів, які не можуть скористатися оплаченою послугою. Як вирішується ця проблема?
А.К: Тут ми йдемо шляхом конвергенції послуг фіксованої і мобільної мережі. Це ноу-хау, що з’явилося порівняно недавно. Суть його в тому, що в тих регіонах, де, на жаль, вирізають мідний кабель, ми розробляємо і на практиці реалізовуємо проекти, які передбачають надання послуг фіксованої телефонії з використанням мереж радіодоступу мобільних операторів 一 вони можуть надати нам так звану «останню милю», для того, щоб Укртелеком надав послугу фіксованої телефонії тим абонентам, які її потребують.
Вдячні регулятору, який позитивно сприйняв запропоновані нововведення, і два роки тому ми внесли відповідні зміни в Правила надання/отримання телекомпослуг. Так в нашому житті з’явилася конвергенція. Зараз ми очікуємо внесення змін до нормативних документів, які повинен розробити центральний орган виконавчої влади, що регулює сферу телекомунікацій. Це Держспецзв’язку, де вони в підзаконних нормативних документах повинні теж легалізувати ту схему, яку ми зараз запроваджуємо, у частині конвергенції.
一 Як оцінюєте поведінку правоохоронних органів, наскільки вони останнім часом коректно поводяться щодо бізнесу, потрібна глобальна реформа?
А.К: Не можу сказати, що по відношенню до Укртелекому, як до суб’єкта господарювання, вони відносяться якось не так, як повинні.
Але у нашій компанії є інша проблема, про яку я вже згадував. В останні роки Укртелеком і наші клієнти страждають від крадіжок мідного кабелю. Зловмисники проникають у кабельну каналізацію, відкривають люки, пошкоджують лінійно-кабельні споруди, витягують кабель з міддю, обпалюють його і здають у пункти прийому металобрухту.
Здебільшого крадіжка мідного кабелю, класифікується як нетяжкий злочин. Буває, що і зловмисникам вдається уникати покарань.
一 Можливо, у цій ситуації варто дивитися на крадіжку кабелю, як порушення систем зв’язку, які завдали серйозних збитків компанії і її клієнтам і перекваліфікувати статтю, по якій судити порушників?
А.К: Слушне питання 一 чому подібні злочини кваліфікуються за 185 статтею, а не за 360 статтею КК.
Наприклад, 100 або 1000 осіб в умовах пандемії і віддаленої роботи залишилися не просто без засобів зв’язку, а й можливості виконувати свої робочі завдання, через що зазнали збитків. Якби пред’являлося відповідне звинувачення викрадачам кабелю зв’язку, то у них би бажання красти кабель, різко поменшало. А поки будуть суму збитку оцінювати, як вартість кілограма вирізаного мідного кабелю, навряд чи щось зміниться.
一 Розкажіть про те, як змінилася робота вашого юридичного департаменту останнім часом, у зв’язку з карантином і кризою?
А.К: Для запобігання поширення коронавірусу у компанії багато працівників переведено на віддалену роботу, для цього у нас організоване все необхідне. І співробітники нашого департаменту теж з початком карантину перейшли на віддалену роботу. Присутності в офісі я не вимагаю, хоча сам в офісі щодня, користуюсь авто, зважаючи на епідемситуацію.
З колегами, які в основному працюють віддалено, ми взаємодіємо за допомогою електронних комунікацій. Ці інструменти допомагають нам взаємодіяти один з одним, перебуваючи в різних місцях міста.
Думаю, що люди звикають до такої віддаленої взаємодії. І вона теж ефективна, бо не вимагає особистої присутності, крім окремих випадків, коли, наприклад, треба сходити до суду або ще якихось окремих випадках, коли особиста присутність у кабінеті необхідна. Але це поодинокі випадки і вони трапляються не так часто, відповідно, людина може працювати з дому, не витрачаючи час на дорогу до офісу і назад.
Ще з нововведень, ми впровадили взаємодію з нашим регулятором листування з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП).
Хотілося б також підкреслити, що обов’язкова звітність, яку ми здаємо регулятору за останніми змінами, буде також здаватися виключно електронно. На порталі нашого регулятора є розділ «Подання звітності» і відповідно вся звітність, що подається регулятору оператором, теж подається зараз в електронній формі, що теж не передбачає друку різноманітних таблиць. Вона ж і обробляється регулятором в електронній формі. Це суттєво економить кошти на друк, папір, час, тому що ця кореспонденція фактично миттєво доходить до держоргану.
Сподіваюся, що цю практику рано чи пізно переймуть і інші держоргани, з якими ми теж взаємодіємо. Поки що такий передовий досвід у нас існує тільки з нашим національним регулятором 一 НКРЗІ (Нацкомісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації 一 ред.). Але оскільки наша країна йде шляхом цифровізації, то, думаю, що такі підходи будуть впроваджуватись й в інших сферах нашого життя.
一 Чим на ваш погляд відрізняється робота інхауз-юриста від його колеги в консалтинговій компанії?
А.К: Порівняти на практиці не можу, оскільки ніколи не працював у консалтингу, завжди працював юристом на підприємстві, так би мовити, інхауз. Можу лише припустити, що робота інхаус має більш широкий спектр 一 ти не займаєшся лише, наприклад, антимонопольним законодавством або тільки оподаткуванням, а закриваєш всі напрямки діяльності компанії, де потрібна юридична підтримка. Це більш широкий спектр завдань і знань, ніж, можу припустити, у юриста в консалтингу, що займається якимось одним напрямком, володіючи при цьому більш глибокими знаннями в напрямку, який веде.
Думаю, що цінність дорогих консалтингових юрфірм у тому й полягає, що конкретна людина займається виключно своїм напрямком. Він у цьому напрямку кращий, тому що постійно стежить за змінами в законодавстві, постійно взаємодіє з клієнтами виключно в цій сфері, у нього колосальний досвід взаємодії з контролюючими органами за цим напрямком.
Але у повсякденному житті, коли у підприємства виникають сотні типових питань, що вимагають юридичного супроводу тут і зараз, незамінними виявляються інхауз-юристи. Вважаю, що виключно в екстраординарних ситуаціях слід залучати консалтингову юридичну фірму, що спільно з юристами компанії, зможе вирішити досить специфічне питання юридичної практики.