«Енергоатом» є найбільшим виробником електроенергії в країні. Його частка досягає 50% від загального обсягу виробництва. Компанія вже багато років є донором ринку: за її рахунок тарифи тримаються на досить низькому рівні. А сама монополія, як магніт, притягує до себе корупціонерів усіх мастей.
Історія колишнього співробітника служби безпеки «Енергоатому» Олега Поліщука про те, як корупціонери, працюючи всередині компанії, не тільки наносили їй колосальні збитки, а й боролися з тими, хто хотів їх зупинити.
— Розкажіть свою історію: коли, хто та з яких причин вас звільнив?
О.П.: У грудні 2014-го року президент ДП «НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський створив у Компанії Дирекцію із запобігання і протидії корупції, яку я очолив. Одним із головних завдань, яке постало переді мною та моєю службою, було впровадження ефективної антикорупційної системи, спрямованої на запобігання та виявлення корупції. А також розробка необхідних інструментів для роботи з викривачами та створення необхідних механізмів для ефективної реалізації Закону України «Про запобігання корупції». Багато з цього всього нам вдалося зробити, про що свідчать високі оцінки зовнішніх експертних організацій, зокрема Transparency International Ukraine. Очолювану мною Антикорупційну службу Енергоатому експертне середовище неодноразово визнавало найкращою серед великих підприємств і корпорацій.
З приходом тимчасового очільника Енергоатому Петра Котіна та віце-президентів Германа Галущенка й Хартмута Якоба у квітні 2020 року ситуація змінилася. Саме ці люди почали впроваджувати в Компанії понятійний режим управління: коли в документах пишемо одне, а насправді відбувається все по-іншому.
Що стосується ставлення нової команди до антикорупційного законодавства, то вони жодним чином не проявляли лідерства. Швидше, навпаки, систематично демонстрували порушення комплаєнс-політики Компанії чи не в кожному своєму управлінському рішенні. Усім цим незаконним речам я давав письмову оцінку, яка не влаштовувала керівників. Вони прямо заявляли, що будь-яке їх рішення не повинно мати зауважень.
Говорили так: «Ми маємо бути монолітною командою, а тому всі повинні погоджувати прийняті нами рішення». Причому якихось обговорень у ключових рішеннях не відбувалося. Рішення приймалися кулуарно невідомим колом осіб. Тобто їх позиція була така: ви виконуйте, не задумуючись, наші «хотєлки», а в іншому випадку працювати тут не будете.
Тому вже в червні 2020-го в мене почалися відкриті конфлікти з т.в.о. президентом Енергоатома Петром Котіним. Потім я неодноразово направляв у спеціально уповноважені підрозділи з протидії корупції повідомлення про можливе вчинення правопорушень керівництвом ДП «НАЕК «Енергоатом».
26 січня 2021 року я був звільнений адміністрацією ДП «НАЕК «Енергоатом» на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю. У наказі про звільнення вказано: за систематичне невиконання посадових обов’язків згідно з посадовою інструкцією. Цей наказ є еталонним прикладом реваншистських дій корупціонерів у владі та Енергоатомі зокрема. Це класичний і, на жаль, непоодинокий приклад звільнення активного антикорупціонера на підприємстві за його діяльність як викривача корупції у вищому керівництві.
Наказ суперечить Закону України «Про запобігання корупції», Антикорупційній програмі й Статуту ДП «НАЕК «Енергоатом». Річ у тім, що в 2015-му році мене як директора із запобігання і протидії корупції – радника президента призначили особою уповноваженою з реалізації Антикорупційної програми (Уповноважений). Ця посада законодавчо інституційна, тобто має бути обов’язковою на будь-якому державному підприємстві, де є Антикорупційна програма. Правовий статус Уповноваженого визначений ст. 64 Закону України «Про запобігання корупції». Основою правового статусу є забезпечення незалежної діяльності. Адже, згідно з антикорупційною програмою, Уповноважений здійснює контроль за виконанням Антикорупційної програми керівництвом підприємства. Фактично Уповноважений має контрольні функції відносно першої особи.
Гарантії незалежної діяльності передбачають спеціальну, встановлену законом процедуру звільнення Уповноваженого, якщо воно відбувається з ініціатива власника або уповноваженого органу. У такому разі керівник підприємства зобов’язаний погодити звільнення Уповноваженого з Національним агентством з питань запобігання корупції. НАЗК розробило процедуру подання на звільнення Уповноваженого: які документи мають надаватися тощо. Саме з ініціативи уповноваженого органу 26 січня 2021 мене звільнили. Таким чином, т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» П. Котін повинен був направити подання та отримати згоду НАЗК на моє звільнення.
Крім того, відповідно до Антикорупційної програми Енергоатому та його Статуту, для звільнення Уповноваженого також потрібно отримати згоду Міністерства енергетики України.
Проте П. Котін не направляв подання в ці органи й, відповідно, не отримав згоди на моє звільнення. Я був поінформований про чергову спробу П. Котіна та його оточення звільнити мене й готувався до цього.
Своє звільнення пов’язую виключно з моєю ефективною діяльністю на посаді, документуванням імовірних корупційних дій П. Котіна, його команди та направленням матеріалів у правоохоронні органи. Тому при звільненні мене були порушені ще й норми закону, які гарантують правовий захист прав викривача. За Закону України «Про запобігання корупції» я є викривачем, оскільки повідомляв правоохоронні органи про ймовірну корупцію у вищому керівництві ДП «НАЕК «Енергоатом».
Тому П. Котін, звільнивши мене, не лише грубо порушив Закон України «Про запобігання корупції», а й вчинив кримінальне правопорушення, склад якого передбачений ст. 172 Кримінального кодексу України. Оскільки законодавець визначив умисне звільнення викривача через його викривальницьку діяльність як кримінально каране діяння.
Наразі головним корупційним ризиком в Енергоатомі є корупційна культура вищого керівництва Компанії. П. Котін і його команда знищили антикорупційну систему на підприємстві та щодня показово нехтують комплаєнс-політикою Компанії.
— Про які факти корупції ви попереджали НАЗК? Що саме робив неправомірно Котін?
О.П.: Протягом роботи в Енергоатомі під тимчасовим керівництвом П. Котіна та його команди мені доводилося повідомляти про різні факти їх, на мій погляд, неправомірної діяльності з ознаками корупційних правопорушень. Мова йде про різні епізоди можливої злочинної діяльності. Це й збиткова торгівля електричної енергії, у результаті чого Енергоатому завдано мільярдні збитки, і збиткові закупівлі товарів, робіт і послуг у порушення Закону України «Про публічні закупівлі» без використання системи PROZORRO з багатомільйонними розтратами публічних коштів, і незаконне нарахування та отримання премій за другий квартал віце-президентами ДП «НАЕК «Енергоатом» Г. Галущенком і Х. Якобом тощо. Саме Петро Котін незаконно нарахував і виплатив ці премії. І хоч розмір премій із точки зору нанесення шкоди Компанії є невеликим, у загальному розмірі він становить близько 530 тис. грн. Це красномовно показує правову культуру керівників, їхнє ставлення до комплаєнс-політики, а також, на мою думку, свідчить про високу толерантність до корупції.
— Як ви оцінюєте все, що відбулося? З чим це пов’язано?
О.П.: Як я вже сказав вище, своє звільнення пов’язую виключно з моєю ефективною діяльністю на посаді директора із запобігання і протидії корупції. Причому, мене планували звільнити ще в липні 2020-го року. Саме тоді двічі вносили подання в Національне агентство з питань запобігання корупції та Міністерство енергетики України, як уповноважений орган управління про надання згоди на розірвання зі мною трудового договору. Але керівництво Компанії згоди не отримало, тому й вирішило в січні 2021-го не випробовувати долі. Навряд чи їм подобалося, що я прямо в них під носом сидів і документував імовірну неправомірну діяльність.
— Про які факти ви попередили НАЗК? Що саме неправильно робив П. Котін?
О.П.: Що стосується повідомлення в НАЗК, яке я направив 2 липня 2020-го року, то мова йде про отримання мною повідомлення на внутрішній канал зв’язку Енергоатому «Скринька довіри» про можливе зловживання посадовими повноваженнями т.в.о. президента П. Котіна та віце-президента Г. Галущенка при проведенні службового розслідування, з намаганням ними створити надумані претензії до керівника одного з органів державної влади, який, скажімо так, «може мати вплив на діяльність ДП «НАЕК «Енергоатом».
Я би не хотів зараз називати, про кого саме йдеться, щоб не створювати зайвих спекуляцій відносно цієї людини. Але такий факт мав місце. Яка мета? На мою думку, мета в намаганні отримати інструменти можливого неправомірного впливу на керівника цього органу державної влади. У народі це називається шантаж, неправомірна дія, але яка повністю лягає у філософію нинішньої управлінської команди оператора ядерних установок. Водночас це мої, хоч і обґрунтовані, але припущення. Сподіваюся, об’єктивне слідство згодом обов’язково дасть відповідь на питання щодо правомірності дій П. Котіна та Г. Галущенка конкретно в цій ситуації. На жаль, через славнозвісне рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020, яким було позбавлено більшості повноважень НАЗК, останні так і не змогли дати правову оцінку з цього питання. Тоді повезло П. Котіну та його команді. Рішення Конституційного Суду, яке звільнило від відповідальність багатьох клептократів, звільнило від відповідальності їх теж.
— Що зараз відбувається в Енергоатомі? Чи є там корупція? Наскільки вона сильна? У чому проявляється сила?
О.П.: Знову ж таки, питання про корупцію досить узагальнене. Я не люблю узагальнень. Вони призводять до спотворення юридичної визначеності, створюють середовище для маніпуляцій і некомпетентних дискусій. Загальновідомо, що корупція як явище є скрізь, особливо в нашій державі. Очевидно, вона є й в Енергоатомі. І я вже це підтвердив вище.
Якщо розглядати корупцію як неправомірну кримінально-карану дію, то вона повинна мати прізвище, ім’я та по-батькові. Чи вчинили П. Котін, Г. Галущенко та Х. Якоб кримінально карані діяння й чи буде за це відповідальність? Моє переконання, що так, вчинили. Відповідальність буде, згодом, бо саме зараз ці керівники поки ще мають підтримку у владній вертикалі, зокрема в Офісі Президента.
Уявіть, лише за дев’ять місяців 2020 року «геніальним керівництвом» цих менеджерів Енергоатому завдано збитків Компанії на близько 6 млрд. грн. Станом на 24 лютого 2021-го року на офіційному веб-сайті Компанії з незрозумілих причин узагалі відсутня фінансова звітність за 2020 рік. Схоже, «соромляться» її оприлюднити. Бо фінансова звітність — це цифри, а цифри — це точність. Там теж можна маніпулювати, підганяти, що, я переконаний, і робиться зараз. Але, за оцінками з середини Енергоатому, результати настільки «вражаючі», що їх неможливо втаємничити та, скажімо так, «незручно показувати».
Тому з нетерпінням чекаємо оприлюднених результатів фінансової звітності за 2020 рік і нової порції звинувачень з боку керівників Енергоатому на чиюсь адресу, кого вони визначать винним у цих збитках. Як показує аналіз їх «успішної діяльності», у всіх проблемах винний хтось, тільки не вони.
Якщо протягом всього терміну керівництва тимчасового очільника П. Котіна продавали електричну енергію в збиток державному підприємству, але в прибуток приватним трейдерам, то, очевидно, тут є ознаки корупції. Тому саме детальний аналіз ситуації дасть нам чітку відповідь, хто винний. І цим питанням уже займаються компетентні органи.
Нещодавно вся країна була свідками, як в Енергоатомі проводили обшуки детективи НАБУ. Цього ж дня, за наявною в мене інформацією, обшуки проводилися й удома у віце-президента Хартмута Якоба, який 22 грудня 2020 року продав електричну енергію, вироблену атомними станціями та завдав мільярдних збитків не лише Енергоатому, а й іншим учасникам ринку електричної енергії, зокрема системному оператору ОЕС України НЕК «Укренерго». Саме цей епізод розслідують детективи НАБУ. Сподіваюсь, тут ми отримаємо чітку деталізацію із зазначенням ролей кожного з керівників Енергоатому, без узагальнень і маніпуляцій, а з конкретними юридичними оцінками в документі, який називається обвинувальний вирок.
Тут є ще одна дуже важлива опція, яку вже давно пора запроваджувати. Має бути безумовна відповідальність тих осіб, які наносять збитків державній компанії щодо їх відшкодування. Адже такі управлінці дуже дорого обходяться для суспільства. Приходять у корупційний спосіб на посаду, щe й на позицію тимчасового виконуючого обов’язки, своїм чи безглуздим, чи умисним керівництвом завдають величезних збитків. І потім цього керівника знімають, а всі фінансові навантаження у вигляді збитків знову покладаються на суспільство. Уже давно повинно бути по-іншому. Прийшов на посаду, наніс збитків, є вина — відшкодовуй або давай свідчення, чиї вказівки виконував, іди на угоду зі слідством, відшкодовуй завдану шкоду саме тобою. Адже збитки — це неправомірний розподіл ресурсу. Якщо десь зменшилось, то десь обов’язково збільшилось. Дуже сподіваюсь, що саме детективи НАБУ запровадять цю процедуру в життя, адже в законодавстві вона є давно, але чомусь не працює. Бо занадто дорого для суспільства коштує керування подібними управлінцями стратегічними об’єктами.
— Що саме треба змінити в законодавстві, щоб випадки, як у вас, не повторювалися?
О.П.: Наприкінці листопада 2019-го року неправомірно звільнили з посади тодішнього президента ДП НАЕК «Енергоатом» Юрія Недашковського. Компанія за його керівництва принаймні три останні роки отримувала прибутки. Після цього в управління Компанією чомусь призначають тільки її тимчасових очільників. Ще на початку березня 2020-го був оголошений конкурс на посаду президента ДП «НАЕК «Енергоатом», який мав закінчитись протягом двох місяців. Натомість, 5 березня 2020-го року вказаний конкурс був зупинений у зв’язку з направленням головою Державної інспекції з ядерного регулювання листа з вимогою змінити кваліфікаційні вимоги до кандидата на посаду президента ДП «НАЕК «Енергоатом». Замість того щоб привести кваліфікаційні вимоги відповідно до чинного законодавства та здорового глузду, чомусь конкурс просто не проводять. Фактично конкурс на сьогодні вже майже рік є заблокованим, а компанію продовжують очолювати тимчасові керівники із сумнівною легітимністю та кулуарним призначенням.
У кулуарах міністерств і відомств говорили, що конкурс із такими кваліфікаційними вимогами до претендента готувався для перемоги конкретного кандидата, який сьогодні є віце-президентом ДП «НАЕК «Енергоатом». Хоча в середовищі атомників ця інформація є загальновідомою. Але понятійний режим управління в Енергоатомі та країні робить вигляд, що все за законом.
Тому, якщо ситуація з керівництвом Енергоатому майже рік не змінюється, значить, це комусь потрібно, і швидше за все дуже впливовому. Тобто мова йде про понятійний режим управління вже на рівні держави.
Водночас така ситуація суперечить чинному законодавству України. Насамперед, треба не зміни в закон вносити, а виконувати чинні приписи законів. Якщо ті, хто мають велику владу, не виконують зараз закони, то вони не будуть їх виконувати й потім, коли внесуть зміни.
Але зараз негайно потрібно змінити одну позицію. Слід на рівні закону заборонити зайняття посади тимчасовому очільнику державного підприємства більше ніж 2-3 місяці. Цього терміну достатньо, щоб провести конкурс чи зробити призначення іншим чином. Найголовніше — має бути правова визначеність у всьому. Лише керівник, який має повну легітимність, повноту влади, відповідний контракт із обов’язками, може впроваджувати значимі зміни в очолюваній компанії, а не так, як відбувається зараз в Енергоатомі. Коли сумнівний спосіб приходять випадкові люди та приймають рішення в угоду комусь, наносячи непоправної шкоди не лише державному підприємству, а й державі в цілому.
Історія надасть свої оцінки всьому, але в мене велике переконання, що нинішня управлінська верхівка Енергоатому — це велике зло для інтересів держави. Шкода, що держава цього не помічає.