Глава комітету Верховної Ради з питань податкової політики Данило Гетманцев — це безумовний антигерой року. Кількості прокльонів, невдоволення та обурення, які він отримав на свою голову через ініційовані та прийняті ним цього року закони вистачило б на будь-якого диктатора XX століття. 

LegalHub вирішив розпитати Гетманцева про мотиви його рішень в році, що минає.

— Як ви оцінюєте роботу парламенту минулого року?

Д.Г.: Я не можу сказати, що парламент працював негативно, бо я сам в парламенті. І я не можу сказати, що він працював абсолютно позитивно. Бо я реаліст, я бачу речі такими, якими вони є. У нас дуже багато було тих законів, законодавчих ініціатив, які ми прийняли. Якщо говорити по-моєму напряму, то це антиофшорний закон. Вперше за всю історію держави ми прийняли закон, покликаний запобігти ухиленню від оподаткування великого бізнесу. Ми внесли зміни в законодавстві про фінансовий моніторинг, яким також унеможливили зловживання у сфері оподаткування великого бізнесу. Ми також прийняли законодавство, яке стосується розвитку ринку капіталів, тобто бірж в Україні. Ми прийняли митний тариф та багато чого іншого. Однак ми не встигли прийняти закон про бюро економічної безпеки. Це наша помилка, я вважаю. Не прийняли податкову амністію капіталів, яку обіцяли прийняти. Таким чином, є і недопрацювання.

— Як ви оцінюєте те, що Верховна Рада вирішила збільшити акцизи на стіки для приладів для бездимного вдихання?

Д.Г.: Позитивно. А як можна оцінювати це інакше? У нас з вами чомусь на різні види тютюнових виробів встановлюються різні види акцизів. Так було завжди за історію України: у кого лобі сильніше, у того акциз менше. Ми зрівняли всі акцизи на сигарети, на iQos, на сигарети з фільтром, на рідкий тютюн, на все, що стосується тютюнопаління. Ми зрівняли акцизи та зробили їх плюс-мінус однаковими. Це прекрасне рішення.

— Що ви можете сказати про відтермінування щодо введення законів з конфіскації ФОПів?

Д.Г.: Це такий болючий компроміс був для мене. Я вважаю, що фіскалізацію треба робити якомога скоріше. Бо наша країна нічим не гірша, ніж наші сусіди: Білорусь, Казахстан, Грузія, Російська Федерація. Не говорячи вже про країни Європи чи країни Азії, де фіскалізація працює повним ходом, і ніхто не скаржиться на те, що треба видавати чек навіть за зелень на базарі. А ми чомусь вважаємо, що у нас є свій особливий шлях, де ми зможемо одночасно мати класні дороги й ухилятись від оподаткування, і не забезпечувати права споживачів на отримання якісного товару, робіт та послуг. Я вважаю, що це неправильно.

— Для чого потрібно було вводити законодавчі норми про кешбек, КІКи та інше, що викликає претензії з боку бізнесу? Чому не обговорювали з підприємцями?

Д.Г.: Безперечно, додаткові обов’язки, навіть якщо вони є справедливими й правильними, вони завжди будуть не сприйматись бізнесом чи будь-ким, щодо кого ці обов’язки вводяться. Це абсолютно об’єктивна річ. Будь-яка людина не хоче виконувати додаткові обов’язки, і це нормально. Якщо мене і вас чимось обтяжити, ми також будемо незадоволені цим. Але кешбек — це той інструмент, який дає можливість споживачу контролювати видачу фіскального чека підприємцями та захищати свої права. І я вважаю його абсолютно обґрунтованим, нормальним інструментом. І саме тому для мене є компроміс, прийнятий Верховною Радою 1 грудня, болючим. Я вважаю, що цей інструмент є доцільним сьогодні. Однак колеги зі мною не погодились і я приймаю їх рішення.

— А чи можливо взагалі в цій сфері якось побудувати діалог з підприємцями?

Д.Г.: Ми перебуваємо у постійному діалозі з підприємцями. Однак діалог — це дорога із зустрічним рухом, це дорога в обидва боки. І якщо ми говоримо про компроміс, то компроміс десь посередині, а не в площині скасувати все, як це вимагає окрема політична позапарламентська сила, яка організовує політичні протести в нашій державі.

— Тобто вони не готові йти на компроміс?

Д.Г.: Вони вважають, що необхідно скасувати все. Вони спілкуються з Офісом президента, це вже не моє питання. Але я вважаю, що це є необґрунтованим абсолютно. А у вас не було такого в житті, що ви не могли повернути товар, бо у вас не було чеку за цей товар? Чи ви не могли обміняти товар на якісний, чи гроші за нього повернути? За великим рахунком, я якось захищаю свої права. Якщо мене хтось обмане, я буду діяти відповідно. Але це ж питання 40 мільйонів громадян і вас особисто. Українець захищений гірше за француза чи німця, чи поляка, чи росіянина, який має право отримати фіскальний чек на товар, обміняти товар, поскаржитись на неякісний товар. Ми проводили соціологію, відповідно до якої понад 50% українців виступають за фіскалізацію і тільки 13% проти. Це ж неспівставні суми. Я вважаю, що держава повинна приймати рішення в інтересах народу, а не в інтересах тих акцій, які проходять під стінами Верховної Ради. І не треба плутати ці інтереси, вони абсолютно різні. Ми як політики повинні приймати рішення, зважаючи на інтереси прийдешніх поколінь, а не рейтинг наступного місяця.

Я переконаний у тому, що фіскалізація йде на користь, в першу чергу, самих ФОПів. Що таке на сьогодні дрібний бізнес? Ми ж з вами говоримо про торгівлю переважно. Ми ж не говоримо про промисловість, про послуги, які не фіскалізуються. Ми говоримо про торгівлю, яка перебуває в тіні на сьогодні. Вона є незахищена навіть перед своїми постачальниками. Постачальники щось постачають без документів. Мова йде про реалізацію переважно контрабандного товару. Сам ФОП є незахищеним в цій системі відносин. І фіскалізація спрямована на те, аби він був передусім захищений. Він міг взяти кредит, у нього був білий бізнес, який міг довести свої обсяги продажів. Тому тут нема протистояння. Тут є певне нерозуміння і певний супротив чогось нового. Для будь-якої країни це є природним. Скажімо, в Польщі були такі самі протести у 2010 році. І нічого страшного, ввели ці норми, норми працюють, зараз вже ніхто про ці протести не пам’ятає.

---