Сергій Куюн — один з найвідоміших експертів ринку нафтопродуктів. Його фірма працює вже більше 20 років на ринку. Куюн послідовно бореться з постачальниками бодяжного бензину, серед яких найбільшим називає компанію БРСМ. Та, в свою чергу, не залишається в боргу і звинуватила у відповідь експерта в шантажі і несплаті податків. З чим реально пов’язаний конфлікт Куюна і БРСМ, кому насправді належить ця компанія, чим володіє на нафторинку Едуард Ставицький і що відбувається з мережею Glusco читайте в ексклюзивному інтерв’ю для LegalHub.

— Зараз є конфлікт у соцмережах між тобою і між БРСМ. Багато людей взагалі не розуміють суть цього конфлікту. Через що у вас цей конфлікт, що відбулося?

С. К.: Останні декілька місяців ми дуже багато пишемо і показуємо про те, як функціонує нелегальний ринок нафтопродуктів. Зараз, на жаль, ми відчуваємо відвертий ренесанс цього тіньового ринку, який, на наш погляд, пов’язаний з повною неспроможністю силових органів, податкових органів боротися з цим. І не тільки неспроможність, а те, що цей ринок став настільки потужним, що він генерує стільки грошей, яких достатньо для того, щоб замилити очі всім службовцям, які мають з цим боротися. І тому на перше місце сьогодні у багатьох сферах нашого життя виходять журналісти, активісти, ті, хто висвітлює ці проблеми. Ми саме цим і займаємося. При тому не тільки по групі БРСМ. На них ми акцентували увагу, тому що вони найбільші на цьому ринку.

Про який тіньовий ринок йдеться? Є декілька векторів. Перший вектор — це постачання безакцизних компонентів бензину з Білорусі та Росії. Що вони зробили? Вони знайшли таку щілину у законодавстві, коли ти привозиш суміш октанопідвищуючих компонентів для бензину, але акцизний збір на ці суміші не нараховується. Він нараховується на кожен компонент окремо, а на суміш — ні. Тому вони під виглядом розчинників для лакофарбової промисловості привозять величезні обсяги цих компонентів і просто додають їх в бензин, який потім продають вже з акцизом. Тобто акциз, який мав би йти у державний бюджет, він іде у кишені цих виробників.

Буквально сьогодні ми підбили підсумки постачання цих розчинників за півроку. За півроку втрати державного бюджету склали 580 мільйонів гривень. З них 25% цих обсягів приїхали через компанію БРСМ. Це дуже великий гравець. Це 150 мільйонів тільки ця структура оптимізувала за рахунок того, що випустила бензин. Якщо б не було цих розчинників, вони були б вимушені привозити товарний бензин з податком і цей податок пішов би до бюджету. А зараз він туди не йде. Це перший вектор. Ми підняли це питання ще у лютому, коли ці обсяги почали зростати. Вони намацали цю тему і почали нарощувати постачання цих безакцизних компонентів. Ми першими це зробили ще у лютому. Сьогодні у нас липень. У парламенті навіть немає законопроекту, який би вносив зміни до Податкового кодексу, до Митного кодексу, для того щоб закрити цю шпарину по оптимізації оподаткування. Дуже дивна ситуація. Держава втрачає кожен місяць по 80 мільйонів гривень і нікому до цього немає справи. Буквально вчора стало відомо, що є вже у Мінфіні цей законопроект, який буде винесений у парламент як тільки він почне роботу, для того щоб просто цю шпарину закрити.

Друга тема — це маніпуляції з чеками і кешем на заправних станціях. Ми теж показали, як це працює. Коли споживач приходить, платить в касу за бензин готівку, йому видають «липовий» чек. Ця готівка йде не в касу, а в якусь торбинку під касою. І потім ця готівка запускається через податкові ями разом з документами на нафтопродукти і йде у реальний сектор економіки, де дозволяє, по-перше, оптимізувати ПДВ для споживачів, а по-друге, оптимізувати податок на прибуток. І таким чином створюється величезна система по зниженню оподаткування.

Якщо підсумувати все, то ми бачимо, що у цьому році втрати державного бюджету від тіньового ринку нафтопродуктів складуть десь 22 мільярди гривень. З цих 22 мільярдів 5 мільярдів — це акцизний збір на виробництві бодяги, а решта — це скрутки, це махінації з кешем на заправних станціях. Через те, що цей ПДВ, який має йти в бюджет, запускається по ланцюжку багатьох споживачів, там топиться і не йде в державний бюджет, а розподіляється між учасниками цієї схеми. Тобто ми це все показували.

До речі, у нас є перемоги. Перша найбільша перемога — це та, що ми виявили, що у минулому році група БРСМ завезла 2 тисячі тонн монометиланеліну, ММА. Це заборонений октанопідвищуючий компонент не тільки в Україні, а й у Європі і США. Його заборонено використовувати у моторних паливах. Він дуже шкідливий для здоров’я. Але завозити його не заборонено, заборонено використовувати. Ми провели лабораторні досліди, з документами, в акредитованих лабораторіях. Ми показали, що він там є. У пальному «БРСМ Нафти», мережі Motto, мережі Sun Oil ми знайшли цей ММА. Це просто «діч», це не можна робити. Цей ММА ще має назву вбивця дітей. Тому що вихлоп з нього не піднімається вище 80 сантиметрів від землі. Тому він поражає в основному тих, хто має маленький зріст. Ця токсичність скоплюється на рівні 60-80 сантиметрів. Це просто страшна річ. І ми сьогодні можемо сказати, що завдяки тому, що ми начали висвітлювати цю тему, сьогодні це припинилось. Ми сьогодні не бачимо вже цього компоненту. Ми підняли цей шум, ми навели прожектор на цю тему і вони реально були змушені від цього відмовитись. Але я думаю, що ми будемо ініціювати розслідування постачання цих компонентів, куди вони були використані, хто їх використав, і будемо вимагати, щоб покарали тих, хто це зробив.

— А що сталося з твоїм офісом? Я бачив сейф, який був вскритий. Що сталося? 

С. К.: Все дуже просто. Нам вирішили помститись за нашу позицію і спробувати заткнути нам рота. По-перше, це психологічний тиск. Дійсно, це було несподівано. 5 обшуків за день. Вони тривали з 10-ї ранку до 8-ї вечора. В офісах наших з Артемом, моїм братом, з яким ми разом працюємо, у наших помешканнях. Це перше. По-друге, ті ухвали і та справа зроблена у найгірших ментовських традиціях. В ці ухвали, в ці матеріали слідства можна вписати будь-яку компанію і буде той самий ефект. Тобто повністю сфабрикована на коліні справа. Але вона дозволила зробити привід для того, щоб робити ці обшуки. Хоча як поліція може розслідувати податкові справи? Купа маніпуляцій. Ми вже з юристами багатьох компаній зібрали всі порушення. Вони кажуть: «Ми такого «беспредєла» не бачили років 10». Це така вже «чорнуха», яка дозволяє силовикам просто зайти в цей офіс. Основна мета цього — це спробувати щось знайти в цих документах, в наших комп’ютерах, в телефонах, що дозволить нас компрометувати, що дозволить нас шантажувати, що їм стане щось відоме, що змусить нас закрити рота. Але я повністю спокійний щодо нашої податкової звітності. Це одне з наших досягнень, що у нас повністю прозора бухгалтерія, ми дуже великий платник ПДВ. За даними, які, до речі, ми готові надати тій же поліції, податковим органам, ще комусь, у нас виплати з ПДВ становили останні 3 роки десь 77-80%. Ми мали заплатити 100% ПДВ, а заплатили 80, а 20 — це наш податковий кредит за рахунок наших витрат. Це просто рекордний рівень сплати ПДВ у багатьох галузях. Ми на себе його приймаємо і ми його сплачуємо повністю в бюджет. А у цих матеріалах справи йдеться про те, що ми цей ПДВ якось на себе заводимо, а потім через фіктивні витрати його виводимо далі. Чого в принципі немає і не може бути. Це в кращих традиціях 90-х — початку нульових років. На жаль, такі рецидиви є. І я сьогодні розумію як ніхто інший, чому в Україну так погано йдуть інвестиції. Тому що будь-який слідчий може відкрити таку справу… У нас невеликий бізнес порівняно. Але як людям вкладати великі гроші сюди, коли будь-який слідчий, прокурор може просто прийти і закрити твою справу.

— Що таке БРСМ? Кому вона належить?

С. К.: Це класична українська історія. Починалась вона з того, що один бізнесмен її створив ще в середині 90-х. Вона була дуже рядовою компанією до 2007 року.

— Головний власник там Андрій Біба?

С. К.: Так. У 2007 році партнером Біби став Едуард Ставицький. На цей момент у них було 20 або 25 заправних станцій, на момент входження Ставицького у цей бізнес. І буквально за 3-4 роки, коли Ставицький був при владі, ця мережа розрослась до 130 заправних станцій. Тобто в 6 разів зросла за 4 роки. Вже тоді навколо цієї мережі був такий ареал нетрадиційної роботи, нетрадиційної паливної орієнтації, яка остаточно стала відома у Василькові в 2015 році, коли спалахнула пожежа, найбільша пожежа в історії. Чому вона відбулася? Про це свідчать документи урядового розслідування. Вона відбулася через виробництво фальсифікату. Для виробництва фальсифікату, для змішування компонентів з різних резервуарів використовувався старий помповий насос, який не пристосований для роботи, він був незахищений для промислового використання. І просто через іскру при змішуванні відбулося займання. І вони хотіли скрити це. Вони не хотіли викликати пожежних до останнього, поки не стало ясно, що вони самі не можуть з цим впоратись. Вони розуміли, що стане відомо, чим вони там займаються. Ми знаємо, що 20 тисяч тонн нафтопродуктів згоріло, воно пішло у повітря. Мені дуже дивно, коли кажуть, що пожежа не мала ніяких негативних наслідків для людей, для довкілля. Сучасні машини обладнані системами каталізаторів дуже дорогих, які знижують токсичність вихлопів. А тут просто прямотоком 20 тисяч тонн. Це місячна норма споживання всієї Київської області пального летить у повітря. І ці експерти кажуть, що все нормально, ніяких наслідків немає. До речі, сам Едуард Ставицький чим відомий. Він теж займався так званим альтернативним пальним, тобто змішуванням різних компонентів. Він цього ніколи не приховував.

— А хто зараз володіє його часткою?

С. К.: Ця пожежа у 2015 році призвела до того, що бізнес БРСМ розпався. Почався конфлікт між Бібою та Ставицьким. І у 2018 році він закінчився тим, що вони розійшлись. Вони розділили бізнес, вони взяли собі по 63 заправні станції і розійшлись. На базі станцій Ставицького сьогодні працює мережа Motto. Там Ставицький з партнерами. У них десь 140 станцій, з них Ставицького 63. А Біба почав, ще за партнерства зі Ставицьким, свою власну мережу будувати, купувати за свої гроші. І сьогодні це вже більш ніж 200 станцій, це одна з найбільших мереж. І що мене дивує. Я розумію, що якісь нетрадиційні підходи до бізнесу потрібні, коли твій бізнес росте, коли його треба якось підживлювати. Тому що нормативний прибуток у цій галузі невеликий. Це я можу якось зрозуміти. Але коли ти вже став великою мережею, у тебе вже більш ніж 200 станцій, ти маєш ставати цивілізованим, білим, з нормальним прозорим бізнесом, щоб його захистити і привабити споживачів, і його зробити більш привабливим. А ми бачимо, що логіка там навпаки. Чим більша у нас мережа, тим більше ми будемо виробляти сумішевих бензинів, альтернативних палив, будемо шукати шляхи, як оптимізувати податки. Наприклад, роздрібна реалізація складається з двох типів продажів: фізособам і корпоративним особам, тобто бізнесу. Зазвичай у всіх мережах показник корпоративних продажів 30%. У БРСМ він чомусь 60-70% по окремих станціях. Про що це говорить? Удвічі більше продажів корпоративних — це значить те, що цей ПДВ з цього надлишку, який мережа мала би сплатити одразу до бюджету, він начебто йде не кінцевим споживачам, а йде далі у бізнес. Але ми розуміємо, що він просто живить цю тіньову економіку і повертається у вигляді кеша через податкові ями. В принципі, ми про все це пишемо. І це стало причиною тих проблем, які ми зараз маємо.

— Ти критикував не тільки БРСМ, а й Motto, Sun Oil також. Може хтось замовив тебе не з БРСМ, а з Motto чи Sun Oil?

С. К.: Ми ж професійно працюємо і в нашій сфері, і ми працюємо з медіа дуже щільно. І ми бачимо, що кампанія брудна проти нас почалась ще кілька місяців тому. На чорнушних сайтах, в телеграм-каналах, блогери — вже пішло про те, що брати Куюни щось роблять, вони на замовлення працюють і так далі. І коли відбулися обшуки, ті ж самі сайти тими ж самими словами вже пишуть про ці обшуки. Звідкись їм стає відома таємниця слідства. Вчора були обшуки, а сьогодні вже ці телеграм-канали тією ж мовою пишуть про те, що було знайдено, що було вилучено.

Звідки? По-перше, це замовник, по-друге, він має доступ до цих закритих даних. Все дуже просто. Ми бачимо, що зараз ця кампанія набирає обертів. Піарники БРСМ її вже неприкрито розповсюджують, самі є джерелами цієї інформації. Це вже не секрет ні для кого. Цей почерк дуже знайомий, і у нас сумнівів немає ніяких.

— Що стосується Motto та Sun Oil. Motto — це Ставицький та партнери. Що таке Sun Oil?

С. К.: Sun Oil — це бізнес донецьких бізнесменів. Вони були відомі своєю працею… Був такий міні НПЗ у Маріуполі — Азовська нафтова компанія. Потім вони змогли створити мережу. У них є в орбіті ще 4 міні НПЗ: це Решетилівка (Полтавська область), Кременчук, Васищево та Богодухів. Ця група скуповує дуже багато сировини на внутрішньому ринку. Вона завозить ті ж самі розчинники, вона завозила ММА той самий і теж робила це сумішеве пальне. На відміну від БРСМ, у якої ми знайшли багато порушень по якості, але ж вони не скрізь, то Motto і Sun Oil 100% проб, які були, вони всі показують в різній мірі відхилення від поточних стандартів якості пального. У Motto, інститут споживчих експертиз, який робив дослідження дизельного пального у червні, встановив перевищення вмісту сірки у дизпальному в 70 разів. Майже 650 ppm замість 10 дозволених.

— Це взагалі очищення ніяке не проводиться…

С. К.: Це просто прямогонний дизель. Це стандарт євро-2, він до 2000 ppm був. Це говорить про те, що ніщо не заважає цьому ринку сьогодні функціонувати. Яку я бачу найбільшу проблему? Цей бізнес вже стільки заробив грошей, що він починає вкладати в якісь політичні проекти. Ми пам’ятаємо розслідування Бігуса щодо фінансування партії Шарія тією ж мережею БРСМ. Вони починають «мочити» активістів, журналістів, як ми. І вони цим самим компрометують всю країну. Люди, посольства, зарубіжні компанії дивляться на це все і бачать, який інвестиційний клімат. Ніяка «біла» компанія ніколи такого робити не буде. Тільки нелегальний бізнес, який генерує багато кешу, тільки він спроможний на це. Це вже імідж держави починають паплюжити по повній. Я вже не кажу про машини людей. От я їду по Бориспільській трасі, там зараз ремонт дороги, корки стоять постійно. Вчора стояли три закипівших машини. Про що це говорить? Це говорить про те, що бодяжний бензин, який дуже легкий, і від такої жари просто відмовляється машина працювати.

— Що зараз відбувається з мережами Медведчука? Працюють вони чи ні? І якщо ні, то хто зайняв їх місце? 

С. К.: Там дуже детективна історія. Я так розумію, що йдеться про мережу Glusco. Дійсно, через тиск держави, через тиск силовиків її власник — це швейцарський бізнесмен Нісан Мойсеєв — вирішив продати. Дійсно, на сьогодні ми знаємо 100%, що компанія офшорна Glusco Energy, яка є власником української мережі Glusco, вона продана компанії Socar New Energy. У цій компанії Socar New Energy «Сокару» безпосередньо належить 25%, 75% належить іншому азербайджанському трейдеру на ім’я «Мадокс». Останнім часом там відбувається якась детективна історія, яка, по-перше, показує, що з азербайджанської сторони були неузгодженість щодо цієї угоди. Socar — це теж не монолітна компанія з точки зору груп впливу. По-друге, ми розуміємо, що є з українського боку теж якась протидія, теж якась боротьба, щоб якось взяти участь у майбутньому бізнесі цієї компанії. Створити проблеми покупцю, для того щоб за якісь гроші ці проблеми вирішити. З української сторони є якась протидія. Хтось хоче допомагати, хтось хоче протидіяти. З азербайджанської сторони свої якісь угруповання теж протидіють. За останніми даними, через цей скандал Socar не буде приймати участь у цій угоді. Але вони шукають тепер вихід, як звідти вийти. І взагалі не зрозуміло, що тепер буде з цією мережею. Вона сьогодні зависла між небом та землею. І покупець начебто з’явився, але він не може вступити у свої права, тому що з української сторони робота мережі заблокована, заблоковані корпоративні права. Тобто там не можна змінити ні менеджмент, ні власника. Не працює через тиск української влади. Хоча в принципі у неї є всі законні підстави працювати. Вона оскаржила в суді всі претензії, які до неї були. Але через тиск вона залишається неробочою. І тому там взагалі зараз якась патова ситуація і незрозуміло, чим вона взагалі завершиться.

— Що стосується стосунків Socar з офісом президента. Говорять, що до них дуже гарне відношення. Чи це так і чи це дозволить їм збільшити обсяги поставок?

С. К.: Важко коментувати, що у них з офісом президента. Ми бачимо дуже дивні речі. Перша дивна річ — це те, що компанія «Socar Україна» стала постачальником сировини для виробництва бланків суворої звітності на поліграфкомбінаті «Україна», який належить до орбіти офісу президента. Начебто це має свідчити про те, що є якась взаємодія. Але ми бачимо інший вектор, коли Гюндуз Мамедов, заступник генпрокурора і брат голови «Socar Україна» Ельчина Мамедова, нещодавно був позбавлений доступу до державної таємниці, був відсторонений від ряду важливих справ. А нещодавно на нього ще відкрито кримінальне провадження щодо того, що він щось не задекларував. Тобто якісь вектори абсолютно протилежні. Зрозуміло лише одне — бізнес припустився помилки, бізнес почав взаємодіяти з політиками. Це саме погане що може бути. І я думаю, що саме вона і є причиною того, що відбувається з купівлею Glusco через якісь «договорняки» з владою, коли хтось комусь щось обіцяє, потім щось не виходить. І все в результаті розвалюється. Це ще один урок — ніколи не плутайте бізнес з владою. Бізнес має бути осторонь цього всього. Вони намагались це доводити, що начебто це не так. Але ми уже бачимо, що якщо нафтова компанія постачає бланки суворої звітності, я не знаю як це називати. Самі вони не коментують. Ми звертались до них з відповідним запитом, вони відмовились нам щось відповісти.

— У мене два питання залишилось. Перше з них — це те звинувачення, яке зробив Мельничук стосовно того, що ти начебто його шантажував якось. Прокоментуй, будь ласка. Блогер Сергій Іванов написав про те, що ти начебто просив з них якісь гроші за те, щоб не говорити про них щось погане. Чи було таке?

С. К.: До речі, я відповів у такому гумористичному стилі на це. Справа у тому, що БРСМ давно уже намагалась заручитись нашою підтримкою для розвитку свого бізнесу. Ми є лідерами в своїй галузі. Ми бачимо, по-перше, професійно проблеми, по-друге, ми вміємо цей бізнес просувати. Вони уже давно намагались нашу підтримку отримати, тому що у нас є великий досвід. Звертались до нас за консультаціями, що робити їм в тій ситуації, в якій вони опинились. І ми бачили, що в принципі потенціал у компанії є. Але завжди наша головна рекомендація була їм — це відмовитись від виробництва бодяжного бензину. Тому що ніякі піар-акції, ніякі заходи, ніяка реклама не допоможе, коли ти працюєш не прозоро, коли ти сам собі створюєш такі ризики, які можуть в будь-який момент перекреслити будь-які твої зусилля по створенню якогось іміджу. Вони до цього не прислухались. Ми їм говорили, скільки це може коштувати. Тому що треба інвестувати і в рекламу пряму на телебаченні, і залучати електронні ЗМІ, і печатні. Показували, що це може бути. І ці всі записи — це, я думаю, скомпільовано з декількох розмов або може цілий кусок, який був просто вирваний з контексту, коли я говорив про те, що якщо вони хочуть цю кампанію вести, ми це будемо чи це буде якийсь інший підрядник, що вони мають розраховувати на такі цифри. Вони хотіли це розуміти. Це частина консультацій, комерційних переговорів, які вони взяли сьогодні, для того щоб підсилити свою позицію, і намагаються мене скомпрометувати цими звинуваченнями. Але це дійсно смішно. Я хочу попередити всіх клієнтів БРСМ, їх контрагентів, що будь-які ваші комерційні переговори можуть з часом вилізти у вигляді таких записів про те, що ви з них щось вимагали. Тому треба бути обережним. Я звертаю увагу на те, що запис, який робить співбесідник Мельничук, «вкидається» через блогерів, а потім сам Мельничук їх розповсюджує, що начебто він не знає, звідки взялись ці записи у цього блогера. Він сам не хоче підписуватись під цим, бо він розуміє, що це «чорнуха», яка буде компрометувати його в першу чергу.

— І питання з точки зору споживача. Що робити, щоб не стати жертвою бодяжників? Що робити, якщо вже заправив бензин і є якась проблема? Чи є можливість якось компенсувати свої гроші?

С. К.: Порада одна — не вірити в те, що бувають якісь дива. Що весь бензин однаковий, але один коштує дешевше, а один дорожче через те, що хтось жадний, а хтось ні. Такого не буває. Все нормальне пальне до нас іде буквально з одних джерел. Воно для всіх у закупівлі коштує однаково. Витрати у всіх заправних станцій більш-менш однакові. Це персонал, це світло, це якісь податки земельні, логістика. Всі возять у бензовозі, всі возять по ЖД і так далі. Не може бути так, щоб така різниця була в ціні. А ще дисконти в гривню-півтори. Ми провели аналіз і показали, що протягом останнього року ці мережі-дискаунтери — БРСМ, Motto, Sun Oil — вони вже рік продають бензин у збиток собі. Ми просто порахували їх економіку. Такого не може бути. Як вони розвиваються? БРСМ кожного місяця купує по дві, три, чотири автозаправних станції, спонсорує «Шахтар», розвивається. За рахунок чого, якщо ти працюєш у збиток? На наш погляд, відповідь дуже проста. Це некласичний заробіток, це некласична маржа, це заробіток на якихось схемах, які дозволяють формувати такі маржі. Тому не віримо в дива, довіряємо брендам, які вже давно є на ринку. Ми бачимо, що є з чого вибрати. У нас всі нормативи по кількості заправок просто перебільшені. Заправних станцій дуже багато. Але не вірте тому, що бувають дива, що хтось може вам дати дві гривні дисконту просто так. Це відбувається, скоріше всього, за рахунок якості цього пального і несплачених з цього пального податків цим постачальником.

---