Останнім часом в Україні почастішали страйки медиків, які в надскладних умовах борються з коронавірусною хворобою, а головним меседжем лікарів є гідне забезпечення їх засобами захисту та оплата праці.

Про це повідомила прес-служба юридичної фірми ILF. 

«Люди, які захищають нас всіх від хвороб та смерті самі вимушені вдатися до активних дій. Чи мають вони право на такі кроки під час пандемії? Чи можуть відмовитися виконувати свої обов’язки навіть якщо роботодавець не дотримується законодавства з охорони праці?», – сказано в повідомленні.

Право на страйк

Чинний в Україні Закон від 1998 року “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” ( ч.1 ст. 24) забороняє проведення страйку за певних умов. Умови ці детально зазначені: 

• якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю, здоров’ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, катастрофам, епідеміям та ліквідації їх наслідків. 
• не можна оголошувати страйк, попередньо не провівши примирні процедури, тобто не використавши передбачені Законом способи врегулювання колективного трудового спору.

Процедура ж ініціювання такого колективного трудового спору передбачає висунення вимог, їхній розгляд та прийняття відповідного рішення, і все це через реєстрацію у Національній службі посередництва і примирення.

Відтак, за тим же законом “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” ( стаття 22) Закону України, страйки, які були оголошені з порушеннями положень закону або ж оголошені та проведені без дотримання вже згаданих примирних процедур, можуть бути визнані у судовому порядку незаконними. В такій ситуації Нацслужба має звертатися із заявою про вирішення колективного трудового спору до апеляційного суду.

Отже, якщо громадяни навіть за умов пандемії хочуть провести масові акції чи протести, належить заздалегідь повідомити міську раду про місце та час проведення таких акцій. І зробити це слід до початку акції. Нарешті, при цьому треба пам’ятати, що за нинішніх умов, під час пандемії, на проведення масових акцій протесту існує заборона. Тому потенційно всі учасники таких заходів можуть бути визнані правопорушниками.

Чи можуть працівники відмовитись від виконання своїх обов’язків? 

Право відмовитися від виконання роботи є елементом самозахисту працівників. Це право закріплено Законом “Про охорону праці” (ч. 2 ст. 6), яким передбачено, що працівник може відмовитися від дорученої роботи, якщо створюється небезпечна виробнича ситуація, яка загрожує його життю, здоров’ю або є небезпечною для оточуючих, виробничого середовища чи довкілля.

«Іншими словами, якщо перенести це на ситуацію з лікарями, вони мають право відмовлятися від роботи, якщо не забезпечені під час виконання своїх трудових обов’язків засобами індивідуального захисту, зокрема, масками, респіраторами, захисними костюмами», – додали в ILF.

Нарешті, підсумовуючи сказане, як слід діяти працівникам, якщо роботодавець не дотримується вимог з охорони праці?

Перший крок: повідомити про відмову виконувати свої обов’язки безпосередньому керівнику або роботодавцю. Краще зробити це за допомогою письмової заяви — надалі можна буде офіційно посилатися на неї. Другий крок: звернутися до профспілкового комітету (якщо він є на підприємстві) або до уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці (обрання таких осіб передбачено законом).

Далі роботодавець самостійно або разом з громадськими представниками мають встановити та підтвердити факт загрози, а також обґрунтованість відмови від продовження роботи. Працівникам радимо все ж залишатися на роботі, адже роботодавець може швидко виправити ситуацію і створити необхідні умови для праці (закупити необхідні захисні засоби, маски, респіратори тощо), відновити порушені права.

«Тим часом, поки існує небезпечна виробнича ситуація і працівник перебуває у стані простою, роботодавець зберігає за ним його середній заробіток», – зазначили в юридичній компанії.

Якщо ж роботодавець не припиняє порушення законодавства про охорону праці щодо працівника, не дотримується колективного договору з цих питань, працівник має право звільнитися за власним бажанням без необхідності відпрацьовувати 14-денний строк. Також йому за законом має бути надана вихідна допомога за обсягом не менша, ніж 3-місячна зарплата.

Таким чином, прийняття рішення про проведення страйку медиками в нинішніх умовах залишається доволі суперечливим рішенням.

З одного боку, аби захистити свої права, люди, які сьогодні протидіють пандемії, мають низку законних правових засобів для врегулювання розбіжностей з роботодавцями. Зокрема, якщо питання полягає у недостатній оплаті їх праці, невиплаті обіцяної державою надбавки, медики можуть ініціювати колективний трудовий спір з роботодавцем, аби змусити його дотримуватися закону.

З іншого боку, якщо медичний заклад не забезпечує належними засобами індивідуального захисту, лише в такому випадку кожен, хто потрапив у небезпечну ситуацію, може відмовитися працювати. Втім, навіть за цих обставин процедура припинення роботи має відбуватися у відповідності до закону.

---