Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини п’ятої статті 176 КПК України, яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109–1141, 258–2585, 260, 261 Кодексу.
Відповідне рішення ухвалила Велика палата КСУ за конституційною скаргою, зокрема, народного депутата Надії Савченко. “За” рішення проголосували 10 суддів.
Обгрунтування КСУ:
Вирішуючи питання щодо конституційності положення частини п’ятої статті 176 Кодексу, КСУ виходив з того, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Конституційний Суд вважає, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, визначених законами України. Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина та виключно на підставі вмотивованого рішення суду.
Згідно з частиною першою статті 176 Кодексу запобіжними заходами є особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом серед усіх запобіжних заходів, передбачених Кодексом та є «винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу».
КСУ також зазначає, що Законом статтю 176 Кодексу було доповнено частиною п’ятою, згідно з якою запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109–1141, 258–2585, 260, 261 Кримінального кодексу.
На думку КСУ, положення частини п’ятої статті 176 Кодексу допускає застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі суто формального судового рішення, що порушує принцип верховенства права.
У Рішенні наголошується, що оспорювана норма обґрунтовує необхідність тримання під вартою самою лише кваліфікацією злочину, що не забезпечує і не може забезпечити балансу між метою його застосування у кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність.
КСУ неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими. У разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи.
Проте, на думку КСУ, в даному випадку законодавець, встановивши безальтернативний запобіжний захід, а саме тримання під вартою, щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109–1141, 258–2585, 260, 261 Кримінального кодексу України, не дотримався зазначених вимог.
Отже, наведене дає підстави для висновку, що положення частини п’ятої статті 176 Кодексу не відповідає частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, частинам першій, другій статті 29 Конституції України, оскільки порушує принцип верховенства права, та обмежує право особи на свободу та особисту недоторканність.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
За словами партнера Адвокатського об’єднання “Barristers” Олександра Шадріна, усі рішення, де судді посилалися на положення частини п’ятої статті 176 КПК України, тепер можна переглянути шляхом подачі заяви про перегляд такого рішення у зв’язку з винятковою обставиною, якою є рішення КСУ.
Термін для такого звернення – 30 днів.
До речі, примітно, що однією з перших на рішення КСУ відреагувала прес-секретар Юрія Луценка Лариса Сарган:
На “здивування” речниці Генпрокуратури відреагував партнер Адвокатського об’єднання “Barristers” Андрій Левковець:
“ГПУ, вочевидь, не бачить нічого поганого в тому, що п’ять років сотні людей тримали під вартою на підставі неконституційного закону. А от те, що тепер доведеться прокурорам працювати і доводити необхідність тримання під вартою доказами, звісно, цих нелюдів лякає”.
Нагадаємо, що адвокати АО “Barristers” вже недноразово виступали захисниками Надії Савченко у судах.