Коли договір оренди землі визнається недійсним: роз’яснює Верховний Суд

Суть справи: позивач (власник земельної ділянки) звернувся до суду з позовом до орендаря про визнання договору оренди землі недійсним. Позов обґрунтовано тим, що договір є недійсним, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зокрема, позивач вказав, що:

• у договорі вказано, що в оренду передається 7,43 га землі, проте дійсна площа становить 7,4328 га;
• оскільки договір оренди землі є договором ренти, він повинен бути нотаріально посвідчений;
• у договорі не вказано, на підставі яких документів він є власником земельної ділянки, не зазначено її кадастровий номер, не підписано сторонами акт прийому-передачі земельної ділянки;
• при укладенні договору не було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки;
• в договорі не вказано адреси учасників правочину, їх ідентифікаційні номери та паспортні дані;
• відсутні умови перегляду орендної плати у зв’язку з інфляцією.

Місцевий та апеляційний суди відмовили у задоволенні позову, вказавши на відсутність передбачених законом підстав для визнання спірного договору оренди землі недійсним.

Колегія суддів Цивільного суду ВС із таким висновком погодилась, вказавши наступне.

Відповідну постанову у справі №471/761/17-ц ВС прийняв 30.07.2020. Згідно зі ст. 16, 203, 215 ЦКУ для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

• пред’явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;
• наявність підстав для оспорювання правочину;
• встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. 

Верховний Суд вказав, що відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.