Кваліфікаційне оцінювання суддів має здійснюватися на єдиній методологічній основі, – ВРП

На цьому наголошено у Консультативному висновку ВРП щодо законопроєкту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо забезпечення участі Громадської ради доброчесності в оцінюванні на відповідність займаній посаді судді» (№ 3534).

У висновку ВРП пояснює, що процедура оцінювання суддів імплементована в законодавство з метою очищення суддівського корпусу та передбачає проходження оцінювання всіма суддями, обраними/призначеними на посаду до 30 вересня 2016 року. Після одноразового проходження оцінювання суддями, які потрапляють до цієї категорії, ця норма не застосовуватиметься. Зважаючи на разовий характер таких заходів, ці положення не були включені до основного тексту Конституції України. Так само положення щодо кваліфоцінювання передбачено лише у пункті 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

«У зв’язку з набранням чинності Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» і припиненням внаслідок цього повноважень членів ВККСУ станом на червень 2020 року не завершено кваліфікаційне оцінювання щодо близько двох тисяч суддів, більшість з яких не можуть здійснювати правосуддя, хоча не втратили статус суддів. Залучення колегій Комісії до кваліфікаційного оцінювання значно прискорювало проведення такого оцінювання порівняно з розглядом вказаних питань Комісією у пленарному складі», – додали у ВРП.

Законопроєктом № 3534 пропонується встановити, що відповідність займаній посаді судді оцінюється всією ВККСУ, а не колегіями ВККСУ. Водночас чинне законодавство передбачає: відповідність займаній посаді судді оцінюється колегіями ВККСУ, а рішення про звільнення судді з посади у разі виявлення за результатами оцінювання невідповідності його займаній посаді чи відмови судді від такого оцінювання приймається Вищою радою правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККСУ.

ВРП наголошує, що з метою дотримання принципу правової визначеності, кваліфікаційне оцінювання всіх суддів має здійснюватися на єдиній методологічній основі. Зміна існуючої разової процедури кваліфоцінювання суддів, щодо яких із незалежних від них причин не завершено таке оцінювання, поставить їх у нерівне становище із суддями, які таку процедуру вже пройшли.

Головне науково-експертне управління Верховної Ради України зауважило, що у пояснювальній записці до проєкту не наведено переконливих аргументів, які свідчили б про необхідність відмовитися від такої організаційної форми роботи ВККСУ, як засідання колегії, при оцінці відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Законопроєктом також пропонується надати додаткові повноваження Громадській раді доброчесності (ГРД). Зокрема, встановити, що висновок ГРД про відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності є підставою для ухвалення ВККСУ рішення про відповідність судді займаній посаді. На сьогодні такий висновок є підставою виключно для ухвалення ВККСУ рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

У своєму висновку ВРП наголошує, що Громадська рада доброчесності наразі має достатні повноваження: «Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Це положення не обмежує такі повноваження Громадської ради доброчесності  певним видом оцінювання, а тому вона не позбавлена правових підстав брати участь у кваліфікаційному оцінюванні на відповідність займаній посаді судді».

Водночас ВРП вважає, що рішення Громадської ради доброчесності (висновок, інформація) повинно мати рекомендаційний характер для суб’єкта прийняття відповідних рішень.

Вища рада правосуддя не підтримує законопроєкт № 3534, оскільки вважає, що він не відповідає заявленій меті вдосконалення законодавства щодо прискорення проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді.

При опрацюванні законопроєкту та підготовці консультативного висновку ВРП враховувала позицію Національної школи суддів України.