Премія Стелли (The TRUE Stella Awards) – антипремія, що присуджувалася у 2002-2007 роках за найбезглуздіший судовий позов у США.

Названа вона на честь Стелли Лібек, яка в 1992 році вилила на себе каву в одному з ресторанів Макдональдс, після чого подала на ресторан до суду.

Якщо Ви ще не чули цієї історії, розповідаємо.

Справа Стелли проти Макдональдсу

Того дня Стелла Лібек, перебуваючи на пасажирському сидінні авто, поряд з її онуком, замовила обід і каву в Макдональдсі через вікно видачі. Онук припаркував машину, щоб вона могла додати до напою вершки та цукор. Це був 1992 рік і в салоні Форда не було підставок під стакан. Стелла поставила його між колін і потягнула за кришку, щоб її зняти, але від такого руху гаряча кава різко пролилася. Вже у шпиталі Стеллі діагностували опіки третього ступеня 6% шкіри і менш сильні опіки 16% шкіри. Протягом восьми днів потерпілій довелося перебувати у лікарні та перенести кілька операцій з пересадки шкіри.

Рахунок за лікування переступив позначку в 10 тисяч доларів, і сім’я Лібек попросила у Макдональдса 20 тисяч доларів на покриття витрат на лікування. Компанія у відповідь запропонувала 800 доларів.

Після кількох невдалих спроб Лібек звернулася до адвоката Рида Моргана. Юрист був відомий тим, що у 1986 році він виграв позов у ​​Макдональдса на користь жінки, яка також отримала опіки третього ступеня від пролитої кави. Ціна позову складала  27,500 доларів США.

Він також був в курсі іншої справи, в 1990 році, коли жінка отримала від компанії вже 230,000 доларів, без шуму і скандалів. Тільки тоді каву на жінку пролив працівник ресторану. Опіки від кави виявилися не рідкістю – близько 700 випадків було зареєстровано до моменту слухань.

Морган подав позов до суду, звинувачуючи Макдональдс, так само, як і в попередній своїй справі, в “грубій недбалості” при продажі кави, яка була “небезпечна” і “вироблена з порушеннями”. Справа була в підвищеній температурі напою: якби мережу ресторанів швидкого харчування знизила температуру кави з 80 градусів за Цельсієм до 70, то це забезпечило б додатково кілька секунд для того, щоб врятуватися від опіків. До суду Морган спочатку пропонував Макдональдсу виплатити потерпілій 90 тисяч доларів, в перед самим початком процесу – вже до 300 тисяч. Макдональдс відкинув ці пропозиції.

Моргану вдалося переконати суд присяжних в тому, що кава Макдональдса була гарячіша, ніж у багатьох з його конкурентів, і що компанія продемонструвала глибоку байдужість до травм Стелли Лібек. Морган попросив суддів покарати корпорацію на суму, рівну світовим продажам кави за один або два дні, і щоб присяжні не витрачали сили на з’ясування, скільки, як було вже відомо, Макдональдс продає каву по світу на суму 1,35 мільйонів доларів на день.

Врешті, суд присудив виплатити Лібек 200 тисяч доларів в якості компенсації за лікування, і 2,7 мільйона (два дні продажів!) в якості покарання за завдані збитки.

Саме ця сума, в 2,9 мільйона доларів, завжди фігурує в популярній версії цієї історії. Однак суддя скоротив загальну суму до 640 тисяч доларів, а трохи пізніше Макдональдс і Лібек домовилися про суму виплат менш 600 тисяч (Poundstone, 2010).

Справа сестер Бірд

У 2002 році абсолютними переможцями цієї премії стали сестри Бірд. Історія дівчат починається з того, що їх хвора мама повинна була лягти в лікарню для планового огляду.

Дівчата довго просили медиків дозволити їм бути присутніми на огляді. Керуючись принципами своєї професії, доктори все ж дали дівчаткам згоду.

Під час огляду стан хворої різко погіршився і її відвезли до операційної. Операція пройшла успішно і, здавалося б, доньки повинні дякувати лікарям за те, що вони врятували життя їх матері. Але ж ні, через деякий час сестри подали в суд на лікарню за нібито нанесену їм психологічну травму.

Річ у тім, лікарі не повинні були дозволяти їм бути присутніми на огляді і якби цього не сталося, вони б не побачили як їх мати відвозять на каталці і не піддалися б такому важкому психологічному випробуванню.

Сестри просили суд стягнути з лікарні досить велику суму – кілька тисяч доларів.

Щоправда, цього разу присяжні проявили здоровий глузд і відмовили сестрам у компенсації.

Справа офіцера поліції Марсі Нор’єга

У 2003 році премію отримала офіцер поліції Марсі Нор’єга, яка переплутала пістолет з електрошокером і пустила кулю в злочинця, після чого той помер. Однак винуватою Марсі себе не вважає.

За її словами, будь-який інший співробітник поліції міг помилитися як і вона, а винна в трагедії компанія з виробництва електрошокерів, у якої дівчина відсудила майже 500 тисяч доларів.

Справа проти Mazda Motors

Фігурантом наступної абсурдної справи виявилася компанія Mazda Motors. Власниця автомобіля цієї марки Мері Убауді після того як потрапила в аварію звинуватила в події автомобільну компанію, оскільки машина не була укомплектована інструкцією з використання ременів безпеки.

Нажаль, результат справи лишився невідомий.

Справа щодо авторського права бога

Інший володар премії Крістофер Роллер, оголосив себе богом і подав позов на двох відомих ілюзіоністів, які, за словами Крістофера, ігнорували у своїх виступах закони фізики, а отже використовували божественну силу.

У суді Крістофер заявив: якщо ілюзіоністи торкнулися його авторського права, то зобов’язані платити йому відсотки з кожного свого виступу, а також зажадав розповісти йому секрети своїх фокусів.

Присяжні, звичайно ж, йому не повірили.

Справа близнюка Майкла Джордана

У 2006 році під судом виявився відомий баскетболіст Майкл Джордан за позовом людини, “схожим на нього як дві краплі води”.

Як запевняв позивач, ця подібність завдавала йому душевної травми і лише 832 мільйони доларів могли її залікувати.

При цьому його не бентежило, що він був старший за баскетболіста на 8 років, нижче на 8 сантиметрів і легше на 11 кілограм. Таку ж вимогу він хотів пред’явити директору компанії Nike Філу Найту, але чомусь передумав після того як отримав від юристів компанії зустрічний позов.

Справа судді Персона

Остання премія була вручена у 2007 році. Переможцем цього разу став суддя з Вашингтона Рой Персон, який вирішив покарати працівників хімчистки, які зіпсували його улюблені брюки.

Свої штани Персон оцінив в 65 мільйонів доларів.

Суддя, що розглядав цю справу, виявився куди більш адекватним за свого колегу, і відмовився задовольняти вимоги позивача.

Однак невгамовний Персон, тепер уже колишній суддя, й надалі намагався оскаржити це рішення.

З тих пір премія більше не видавалася, а через деякий час її автори заявили про закриття проекту.

---