Заміна первинного зобов’язання новим між тими самими сторонами (новація) повинна містити у новому договорі вказівку на первинне і нове зобов’язання та наміри сторін вчинити новацію.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 609/67/18 у постанові від 13 березня 2019 року (касаційне провадження № 61-43444св18).

Що сталося: 

Спір виник щодо дії договору оренди землі та його дійсності/недійсності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про визнання договору оренди землі недійсним та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що при укладанні оспорюваного договору оренди землі від 20 травня 2017 року, сторони домовилися про припинення договору оренди землі від 01 січня 2012 року, тобто дійшли згоди про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням (новацію), що відповідає частині другій статті 604 ЦК України.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Аналіз статті 604 ЦК України дозволяє стверджувати, що новація – це угода про заміну первинного зобов’язання новим зобов’язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв’язку сторін, оскільки замість зобов’язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов’язання.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов’язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов’язання); двостороннім правочином (договором); нове зобов’язання пов’язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов’язання новим, а не на заміну цього зобов’язання.

До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов’язання повинне пов’язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов’язання іншим, а “домовленість про новацію”, – це договір про заміну зобов’язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов’язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов’язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов’язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов’язання (недійсність первинного зобов’язання веде до недійсності і нового зобов’язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов’язаними первинним зобов’язанням, і новація не відбувається); заміна змісту зобов’язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов’язання новим.

Отже, важливою умовою новації є наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов’язково вказати у договорі, оскільки за відсутності такого застереження первинне зобов’язання не припиняється, а буде діяти поряд із новим.

Переглядаючи справу, апеляційний суд не врахував, що оспорюваний договір оренди землі від 20 травня 2017 року не містить вказівки на первинне і нове зобов’язання та намірів сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче і замінити новим, тому направив справу на новий апеляційний розгляд.

*За повідомленням прес-служби Верховного Суду

Нагадаємо, Верховний суд визначив строк оскарження рішень, дій або бездіяльності виконання у календарних днях.

---