Верховний Суд висловив правову позицію щодо сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості.

Про це повідомила прес-служба Верховного Суду.

«Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду за результатами перегляду в касаційному порядку справи за позовом фізичної особи до Львівської митниці ДФС вирішив питання щодо визначення ціни позову, виходячи з якої має бути сплачено судовий збір за позовними вимогами майнового характеру про оскарження рішень про коригування митної вартості», – сказано в повідомленні.

Суть спору полягала в тому, що Львівська митниця ДФС оскаржила в касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції, який повернув їй апеляційну скаргу через неусунення недоліків щодо сплати судового збору (відповідно до вимог ст. 296 КАС України).

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що загальна оспорювана сума (ціна позову) у справі – це різниця між показниками митної вартості товару, визначеними митним органом і позивачем, яка становить 436903,97 грн.

Отже, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, – 6553,56 грн.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції відповідач направив платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 2091,08 грн.

Скаржник переконаний, що апеляційний суд помилково визначив різницю між митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою відповідачем у рішенні про коригування митної вартості як базу для обрахунку судового збору.

Він вважає, що в цій справі така база становить 139404,87 грн, що і є ціною позову.

За результатами розгляду зазначеної справи судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила таке.

Окремі рішення, прийняті суб’єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи.

Відповідно, і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна.

Отже, оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб’єкта владних повноважень є майновими.

Верховний Суд вказав, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами.

При цьому на митні органи з метою виконання та досягнення митних цілей покладено функціональні обов’язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів.

Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена неправильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.

Таким чином, сама собою визначена в рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта.

Майновий інтерес для нього становить той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні.

Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах збігається із сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.

На цій підставі судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні підпункту 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів судової палати зазначила, що саме сума 139404,87 грн, яка становить різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, є ціною позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір, в тому числі й за подання апеляційної скарги, на що правильно послався скаржник.

Належною сумою судового збору, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», за подання Митницею апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є 2091,08 грн (139404,87 грн × 1% × 150 %).

За таких обставин суд апеляційної інстанції не мав визначених законом підстав для повернення апеляційної скарги через те, що судовий збір був сплачений не в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір», оскільки саме суму в розмірі 2091,08 грн Львівська митниця ДФС сплатила за подання апеляційної скарги.

Постанова Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962 (адміністративне провадження № К/9901/30593/19) – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88305171.

---