12

ВС роз’яснив виплату зарплати працівникові на тимчасово неконтрольованій території

Верховний Суд роз’яснив, за яких умов здійснюється виплата заробітної плати працівникові установи, розміщеної на тимчасово неконтрольованій території.

Про це повідомила прес-служба Верховного Суду.

«Виплата заробітної плати за період, коли установа (суд) розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, можлива лише у разі повернення території під контроль органів державної влади або переміщення установи в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи, якщо така продовжує функціонувати і її працівники виконують свої обов’язки», – сказано в повідомленні.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про зобов’язання здійснити нарахування заробітної плати, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку у зв’язку з порушенням термінів виплати заробітної плати.

Спірні правовідносини у справі виникли з приводу ненарахування і невиплати позивачці заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного простою Краснолуцького міського суду Луганської області, який розміщений на неконтрольованій українською владою території, нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, а також відрахування із сум заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного простою страхових внесків та інших обов’язкових платежів для подальшого зарахування їх до відповідних фондів.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив із того, що право позивачки на отримання невиплаченої заробітної плати за період з 6 серпня по 30 листопада 2014 року є обґрунтованим, оскільки після звільнення вона перемістилася на підконтрольну Україні територію та звернулася до ТУ ДСА у Луганській області, до обов’язків якого належить нарахування та виплата заробітної плати (у тому числі за час простою), які не були з нею проведені, що свідчить про наявність ознак протиправної бездіяльності відповідача.

Апеляційний суд це рішення скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив. При цьому суд виходив із того, що табелів обліку робочого часу, наказів, зокрема про оголошення простою в роботі Краснолуцького міського суду Луганської області та про визначення умов оплати праці працівників апарату суду під час простою, наказів про призначення премії та встановлення розміру надбавок у матеріалах справи немає, а отже, немає й підстав для задоволення позову.

Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, проте змінив рішення суду апеляційної інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Суд вказав, що постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, відповідно до п. 3 якого заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі – контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.

Згідно з п. 4 цього Порядку заробітна плата виплачується і виплати за час щорічної відпустки працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники виконують свої обов’язки.

Переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня.

Видатки на забезпечення діяльності місцевих загальних судів, що здійснюють судочинство на контрольованій території Донецької та Луганської областей, у тому числі виплата суддівської винагороди та заробітної плати працівникам апаратів судів, здійснюються виключно через територіальні управління ДСА у Донецькій та Луганській областях (п. 10 Порядку).

Верховний Суд зазначив, що, окрім цього, рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76 зобов’язано ДСА України забезпечити виплату заробітної плати працівникам апаратів судів, які зараховані до апаратів судів, розміщених на території, підконтрольній українській владі за період, протягом якого такі працівники апаратів обіймали посади в судах, що розміщувалися на тимчасово неконтрольованій території, з дня останнього нарахування до дня зарахування до штату суду, до якого працівника апарату суду зараховано на підставі довідок, виданих територіальними управліннями ДСА України в Донецькій та Луганській областях, але не більше ніж за чотири місяці (п. 4 рішення Ради суддів України).

Виходячи з наведеного механізму правового регулювання нарахування та виплати винагороди за роботу (усіх виплат, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та гарантованих державою виплат, зокрема щодо оплати праці за час простою в умовах проведення на території м. Красний Луч (м. Хрустальний) антитерористичної операції, зазначені виплати можуть бути здійснені в окремих випадках з урахуванням передбачених чинним законодавством умов.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Краснолуцький міськрайонний суд Луганської області не перереєстровано та не переміщено з м. Красний Луч на контрольовану територію, роботу суду не відновлено, а позивачка не виконує своїх посадових обов’язків відповідно до трудового договору, отже, передбачені чинним законодавством умови не дотримані.

Водночас, зважаючи на відсутність доказів обліку робочого часу працівників суду, наказу про перебування суду у стані простою, та з урахуванням того, що безпосередньо позивачка в позовній заяві зазначає про те, що суд у спірний період не працював, її вимоги у спірних правовідносинах не мають достатнього підґрунтя, а отже й законних очікувань на вказані виплати.

Верховний Суд дійшов висновку, що в умовах відсутності безпосереднього роботодавця позивачки, який залишився на території, неконтрольованій українською владою, а також можливості підтвердження ним фактів про роботу або простій суду та здійснення позивачкою її функціональних обов’язків відповідно до трудового договору в період проведення на території м. Красний Луч антитерористичної операції у відповідача не було правових підстав для нарахування і виплати позивачці заробітної плати та компенсації за несвоєчасний розрахунок.

Постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі у справі № 812/1536/15 (адміністративне провадження № К/9901/3818/17) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/89217254.