17 червня 2019 р. закінчується передбачений Законом України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” (далі – Закон) перехідний період, після якого положення статутів товариств, що суперечать Закону, втратять свою чинність.

Одразу відповідаю на стурбованість деяких підприємців: діяльність приватних підприємств як і раніше регулюється ЦКУ, ГКУ, а також Законом України “Про господарські товариства”, тому зміни установчих документів їх не стосуються. Дія Закону розповсюджується виключно на товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальність.

Необхідність прийняття нового статуту як умова подальшої успішної діяльності Товариства

Закон не встановлює жодної відповідальності (санкцій) за неприведення у відповідність статутів після закінчення граничного строку. Тобто ТОВ та ТДВ фактично можуть продовжувати свою діяльність на підставі старих статутів. Чому все ж таки так важливо привести затвердити нову редакцію статуту?

З 18 червня 2019 р. статут у старій редакції стає своєрідною бомбою сповільненої дії, що містить численні юридичні ризики та потенційні проблеми для товариства, зокрема:

  • невідповідність нормам Закону положень старого статуту не дає можливості правомірно використовувати більшість механізмів, які ними передбачені, зокрема скликання загальних зборів учасників, голосування та прийняття на них рішення з тих чи інших питань, виключення учасників, діяльність ревізійної комісії тощо, оскільки в подальшому вказані дії та рішення можуть бути успішно оскаржені в судовому порядку;
  • суперечності між установчим документом та законодавством створює ідеальне підґрунтя для виникнення корпоративних конфліктів між учасниками;
  • участь у будь-яких тендерах буде автоматично заблокована у зв’язку з невідповідністю установчих документів встановленим вимогам законодавства;
  • відмова у проведенні реєстраційних дій щодо товариств на підставі старого статуту;
  • надання установчих документів в старій редакції в рамках будь-яких взаємовідносин з третіми особами, проведенні перемовин з органами державної влади та місцевого самоврядування, спричинить відмову у їх прийнятті;
  • відмова добросовісних та вигідних контрагентів від співпраці, а також відмова у відкритті рахунків та/або наданні кредитів в банках, проблеми з вже відкритими рахунками в обслуговуючих банках;
  • підвищена увага контролюючих органів, моніторинг.

Крім того, ігноруючи вимогу про приведення статутів товариств у відповідність до Закону, підприємства добровільно позбавляють себе можливості використовувати у своїй діяльності гнучкі та вигідні новацій, які пропонує Закон.

Як бачимо для діючих ТОВ та ТДВ необхідність приведення статутів у відповідність до чинного законодавства цілком обґрунтована, інакше правомірність та ефективність господарської діяльності буде поставлена під сумнів та зведена нанівець, а дорога до багатьох важливих інстанцій буде закрита.

На що звернути увагу при підготовці нової редакції статуту

Закон визначає основні положення, які обов’язково повинні включатися до нового статуту, а саме:

  • повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;
  • органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень;
  • порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Включення інших положень законом не вимагається. Таким чином, подаючи статут лише з вказаними відомостями на реєстрацію, державний реєстратор не вправі відмовити у його реєстрації у зв’язку з відсутністю інших відомостей.

Окрім цього, слід звернути увагу на норми Господарського кодексу України, які продовжують діяти, та передбачають обов’язковість включення даних, які лише обтяжують статути, як-то предмет та мета діяльності, склад учасників, відомості про розмір часток і вступають в колізію з вказаною ст. 11 нового Закону. Вказана колізія вирішена Листом Міністерства Юстиції України № 6623/8.4.3/32-18 від 07 червня 2018 р., який зазначає що використовувати необхідно саме ст. 11 Закону.

Практична діяльність ТОВ та ТДВ в більшості випадків потребує деталізації багатьох положень закону, які є достатньо узагальненими. Тому, окрім відомостей передбачених ст. 11 Закону, юристи рекомендують в статуті обов’язково визначати наступне:

  • порядок збільшення та зменшення статутного капіталу товариств;
  • порядок реорганізації та ліквідації;
  • повноваження виконавчого органу (обмеження щодо повноважень директора, у разі їх наявності).

Досить цікавим інструментом, на який варто звернути увагу є передбачення в статуті обмеження щодо зміни співвідношення часток учасників.

Окремо необхідно звернути увагу на формулювання «якщо інше не передбачено статутом», яке передбачає новий закон. В даному випадку, самі учасники можуть вирішити як врегулювати те чи інше питання.

Якщо не має бажання займатися розробкою власного статуту, можна розглянути варіант модельного статуту (нова редакція модельного статуту була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» № 367 від 27.03.2019 року).

Порядок подачі статуту у новій редакції на державну реєстрацію

Для проведення державної реєстрації необхідно подати наступний пакет документів:

  • нотаріально завірений протокол зборів учасників (рішення учасника) про прийняття статуту у новій редакції або його нотаріальну копію;
  • нотаріально завірений статут у новій редакції;
  • якщо документи подає представник – довіреність від юридичної особи (не нотаріальна), за підписом директора та печаткою товариства.

За результатами реєстраційної дії, державний реєстратор надає заявнику документ – “Опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії”, у якому міститься код опису, що дозволить отримати вже зареєстрований статут в електронному вигляді онлайн з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на сайті Міністерства юстиції України.

Важливо, що до 17 червня 2019 р. (включно) державна реєстрація зміни безкоштовна, а вже з 18 червня 2019 р. буде стягуватись адміністративний збір (плата) за проведення реєстраційних дій у розмірі  0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (580 гривень).