Щодня в сфері міжнародної торгівлі і морських перевезень укладають тисячі контрактів між особами, які розмовляють різними мовами, працюють в різних правових системах і часто мають різне розуміння одних і тих самих умов договору.  Саме тому абсолютна більшість учасників ринку при складанні контрактів використовує типові форми, розроблені профільними асоціаціями.

Старший юрист міжнародної юридичної фірми InterLegal Андрій Перепелиця у співпраці з помічником юриста Валерією Івановою розповіли Latifundist.com про тонкощі укладання контрактів, зокрема, на прикладі агробізнесу.

Укладання договорів на базі стандартних форм має беззаперечні переваги: ​​зменшення витрат на підготовку договору, зручність ознайомлення з істотними умовами контракту, більшу довіру до формулювань, менші можливості для відхилень від умов угоди, а також сформовану судову практику на випадок суперечок.

Проформи контрактів розробляються професіоналами ринку і дійсно слугують відмінним інструментом для користувачів.

Разом з цим, типові форми не можуть передбачити всі можливі ситуації, тому, користуючись ними, сторони залишають досить багато можливостей для виникнення спору.  Окремі положення стандартних проформ розроблені більш-менш вдало, в залежності від типу контракту і організації, яка його розробила.  На думку юристів, немає жодних причин, чому не можна було б включати в договори окремі положення з інших торгових або транспортних проформ.

При виконанні контракту критично важлива своєчасність дій сторін.

Рахунок, будь ласка!

Найчастіше, підставами для виникнення суперечок є різне розуміння моменту, з якого зобов’язання по оплаті товару вважається виконаним.  Чи відбувається це в момент списання грошей з банківського рахунку покупця або в момент надходження їх на рахунок продавця?  Як бути, якщо гроші «зависли» між банками?

Експерти наводять приклад з практики: покупець стверджує, що сплатив вартість товару і в якості підтвердження надає swift-повідомлення банку.  Однак кошти в звичайний термін не надходять на рахунок продавця.  Покупець вимагає від продавця виконання зобов’язань, однак продавець утримує товар, посилаючись на несплату.  Ця непроста ситуація може ще більше ускладнитися, якщо товар поставлено на умовах групи «С» і судно вже знаходиться в юрисдикції покупця, де останній має можливість діяти юридичними (і не дуже) методами.

Проформи контрактів, пропоновані GAFTA, не визначають момент оплати, в той час як проформи FOSFA містять наступне формулювання:

“Payment shall not be deemed to have been effected before receipt of cleared funds by the payee or his bank. If payment is agreed to be by bank transfer, the party shall effect payment to the payee’s bank on or before the due date for payment and payment instructions shall specify a value date not later than the second bank working day after the day of payment.”

У цьому формулюванні чітко встановлені два важливих положення.

Момент оплати: вона вважається здійсненою тільки при надходженні на рахунок отримувача коштів.

Своєчасність: оплата банківським переказом повинна бути здійснена до належної дати оплати або в таку дату, а дата валютування в платіжному дорученні повинна бути вказана максимум як наступний банківський робочий день після дати платежу.

Інколи затримки або втрати платежів відбуваються з причини, пов’язаної з помилками в роботі банківської системи. Проформи FOSFA і GAFTA взагалі не містять будь-яких положень, пов’язаних з цією проблемою. В торговому мореплаванні давно і широко застосовуються так звані anti-technicality clauses (застереження, що виключають формальності), покликані зменшити негативні наслідки для сторони, якщо термін платежу порушений з вини обслуговуючого банку:

“Where there is failure to make punctual payment due to oversight, negligence, errors, or omissions on the part of the … [Party] or their bankers, the [Party] shall be given ___ clear banking days written notice to rectify the failure, and when so rectified within those days following the notice, the payment shall stand as punctual.”

Статті такого роду надають покупцям додатковий час для виправлення ситуації, якщо в порушенні термінів немає їхньої провини.

Форс-мажор

Дія непереборних обставин як концепція громадянського права покликана звільнити одну або обидві сторони від зобов’язань у випадках, коли відбуваються надзвичайні події за межами контролю сторін.

В системі континентального права концепція форс-мажору закріплена в законодавстві і застосовується незалежно від того, чи визначено це контрактом.

В англійському праві форс-мажор не є самостійною правовою концепцією і не існує поза умовами контракту.  У цьому випадку вирішальне значення має конструкція форс-мажорного застереження в договорі.  Вона може виглядати або як просте посилання в контракті на обставини непереборної сили, або як детально викладені положення про форс-мажори.

У першому випадку наявність форс-мажорних обставин буде визначатися судом в індивідуальному порядку.  Їх перелік може також охоплювати не тільки природні явища (урагани, землетруси і т.д.), але також і події, пов’язані з людським впливом (війни, ембарго, страйки та інше).  У другому випадку сторони договору детально визначають конкретний перелік форс-мажорних обставин і наслідки їх настання.

Застереженням про форс-мажори повинно приділяти особливої уваги, оскільки їх конструкції різні в різних проформах. 

Так, контракт GAFTA 49 в разі форс-мажору зупиняє дії договору для обох сторін, а проформа GAFTA 48 – тільки для продавців.  Стандартна форма FOSFA 53 також зупиняє дії договору для обох сторін, але лише в тому випадку, коли обставини непереборної сили мають місце в порту навантаження:

«Should Sellers be prevented from loading the goods on board Buyers’ ship or should buyers be prevented from taking delivery by reason of fire, strikes, lockouts, riots, civil commotion or any cause comprehended in the term Force Majeure at the port/s of loading, or elsewhere preventing transport of the goods to such port/s, the contract delivery period shall be extended by 21 days beyond the termination of the Force Majeure event».

Один з недавніх випадків в практиці Interlegal: суперечка за контрактом купівлі-продажу гороху з індійським контрагентом.  Влада Індії неодноразово (і раптово) вводили обмеження на поставки гороху в країну. Покупець перестав виконувати свої зобов’язання, посилаючись на форс-мажор.  Однак договір інкорпорував положення проформи GAFTA 88, в якій застереження про форс-мажорі поширюється на зобов’язання продавця, але не покупця.  Крім того, абсолютно не очевидно, що дії влади країни імпорту в принципі охоплюються застереженням про форс-мажор в розумінні англійської права.

Крапку в цій суперечці незабаром поставить арбітраж GAFTA.

 Дефолт в контракті

Гарантія правильного дотримання процедури дефолту – виконання положень контрактного застереження про дефолт, яке часто досить об’ємне і заплутане.  Наприклад, в проформу FOSFA 53 воно читається так:

«DEFAULT: In default of fulfillment of this contract by either party, the other party at his discretion shall, after giving notice, have the right either to cancel the contract, or the right to sell or purchase, as the case may be, against the defaulter who shall on demand make good the loss, if any, on such sale or purchase. If the party liable to pay shall be dissatisfied with the price of such sale or purchase, or if neither of the above rights is exercised, the damages, if any, shall, failing amicable settlement, be determined by arbitration. The damages awarded against the defaulter shall be limited to the difference between the contract price and the actual or estimated market price on the day of default. Damages to be computed on the mean contract quantity. If the arbitrators consider the circumstances of the default justify it they may, at their absolute discretion, award damages on a different quantity and/or award additional damages. Prior to the last day of the contract delivery period either party may notify the other party of its inability to deliver or take delivery but the date of such notice shall not become the default date without the agreement of the other party. If, for any other reason, either party fails to fulfill the contract and is declared to be in default by the other party and default is agreed between the parties or subsequently found by the arbitrators to have occurred, then the day of the default shall, failing amicable settlement, be decided by arbitration».

На підставі цього положення формується певна процедура, яка складається з декількох етапів:

•  подача нотиса про дефолт;
•  покупка або перепродаж товару за новим контрактом;
•  встановлення дефолтной вартості і оцінка додаткових збитків.

На кожному етапі існують нюанси, про які не слід забувати, щоб самому не опинитися в дефолті або, як мінімум, не залишитися ні з чим.

У будь-якому випадку, перш ніж розірвати договір, необхідно вирішити, чи хочете ви припинити відносини або налаштовані зберегти контракт, але залишаєте за собою право вимагати відшкодування збитків. 

Якщо прийнято рішення припинити дію договору, необхідно перевірити встановлену процедуру дефолту.  Крім того, варто з’ясувати, чи має сторона, яка перебуває в дефолті, право на усунення порушення договору протягом певного періоду.

Цей вибір не повинен робитися моментально, проте невинувата сторона не повинна затягувати з таким рішенням або вчиняти будь-які дії, які можна було б розцінити як бажання залишити контракт в силі.  Будь-яка подальша кореспонденція повинна мати позначки про резервування прав.

Якщо договір розірвано, але сторони продовжують діяти протягом будь-якого часу відповідно до попередніх домовленостей, така поведінка може бути визнано як укладання нової угоди, можливо, на тих же самих умовах, що може привести до небажаних результатів.

Як бачимо, на перший погляд прості і продумані клози часто приховують під собою важливі деталі, які дуже легко випустити з уваги.

Тому, використовуючи в щоденній практиці типові проформи торгових контрактів, варто приділити час і увагу вивченню їх змісту або звернутися за порадою до фахівців.

---