Сьогодні, 21 лютого 2020 року, вводиться в дію Закон №233-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об’єктів для загального водокористування», який набрав чинності 21 листопада 2019 року.
Закон офіційно опубліковано в газеті «Голос України» від 20 листопада.
Законом вносяться зміни до Водного, Земельного кодексів, КУпАП, законів «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації».
Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім передбачених законом випадків.
Громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:
- гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;
- об’єкти підвищеної небезпеки;
- пансіонати, об’єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та на провадження відповідної діяльності;
- об’єкти природно-заповідного фонду, культурної спадщини.
Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об’єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні юридичних або фізичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.
Законом забороняється у прибережних захисних смугах влаштовувати огорожі або інші конструкції, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім передбачених законом випадків. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг також забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах.
Такі огорожі або інші конструкції їхні власники демонтують протягом 10 днів після одержання письмової вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. У разі невиконання такої вимоги огорожі або інші конструкції демонтуються за рішеннями місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. Видатки відповідного місцевого бюджету, пов’язані з демонтажем огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їхніми власниками.
Якщо неможливо встановити власника огорожі або інших конструкцій чи особу, за рішенням якої вони були встановлені, оплата робіт, пов’язаних із демонтажем, покладається на особу, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, на якій встановлена огорожа або інші конструкції.
Законом статтю 60 КУпАП доповнено частинами другою та третьою. Установлено, що:
– обмеження у будь-який спосіб безперешкодного або безоплатного доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, а також до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім передбачених законом випадків, тягне за собою накладення штрафу на громадян від 200 до 400 НМДГ (від 3400 до 6800 грн.) і на посадових осіб – від 400 до 700 НМДГ (від 6800 до 11 900 грн.).
Такі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 400 до 700 НМДГ (від 6800 до 11 900 грн.) і на посадових осіб – від 700 до 1000 НМДГ (від 11 900 до 17 000 грн.).
Огорожі або інші конструкції, що встановлені до набрання чинності Законом та перешкоджають доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, а також до берегів річок, водойм та островів (крім встановлених законом випадків), підлягають демонтажу протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Видатки місцевого бюджету, пов’язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуватимуть їхні власники.