Правове регулювання вчинення господарськими товариствами значних правочинів, за своїм змістом, є стримуючим механізмом, направленим на забезпечення контролю з боку його учасників за вчиненням уповноваженими особами товариства правочинів, які можуть призвести до втрати товариством суттєвої частини власних активів.

Так, Закон України «Про акціонерні товариства» визначає значний правочин як правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Надання згоди на вчинення значного правочину АТ, в залежності від ринкової вартості предмету правочину, належить до компетенції наглядової ради якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину складає 10-25% вартості активів.

У випадку ж, якщо така вартість перевищує 25%, однак менша, ніж 50 % вартості активів, рішення про надання згоди приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.

Проте відповідне рішення може бути прийняте і наглядовою радою товариства, якщо остання складається не менш як на одну третину з незалежних директорів. У свою чергу, прийняття рішень про надання згоди на вчинення правочину щодо більшої вартості активів здійснюється 50% голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Вчинення значних правочинів ТОВ врегульовано Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Згідно з Законом, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, то такий правочин є значним, а згода на його вчинення надається виключно загальними зборами учасників.

Для обох видів товариств (АТ і ТОВ) законодавцем надана можливість встановлювати додаткові критерії та вимоги до вчинення значних правочинів понад вимог, закріплених в законодавстві. Разом з тим, визначені законом вимоги є імперативними та не підлягають зміні товариством в сторону зменшення.

Відтак, для віднесення правочину до значного головними критеріями є відсоткове співвідношення ціни правочину до вартості активів (чистих активів) за визначений фінансовий період. Ці законодавчо визначені критерії обумовлюють основні відмінності між вимогами до вчинення значних правочинів АТ та ТОВ.

Активом товариства є контрольовані ним, у результаті минулих подій, економічні ресурси, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Чисті ж активи дорівнюють сумі активів за вирахуванням зобов’язань товариства, що обумовлює можливість відсутності у підприємства чистих активів взагалі. З огляду на це законодавцем обрано різний підхід для визначення значного правочину для АТ та ТОВ.

Фінансовий період, встановлений для розрахунку активів/чистих активів товариств також є різним. Для АТ – це рік, за який наявна річна фінансова звітність, а для ТОВ – квартал, що передує кварталу, в межах якого вчиняється правочин.

Враховуючи, що ТОВ за наслідками своєї діяльності у попередньому кварталі може не мати чистих активів, можливою є ситуація, коли будь-який правочин, вчинений таким товариством, буде розцінений, як значний правочин. Вказана ситуація потенційно створює незручності у веденні бізнесу, оскільки кожний такий правочин повинен попередньо бути погоджений загальними зборами учасників, що за своїм наслідком призводить до зайвої формалізації діяльності товариства. Однак, це не єдина складність, з якою можуть стикнутись товариства з обмеженою відповідальністю та їх контрагенти при вчиненні значних правочинів.

Так, якщо АТ з метою визначення нижньої порогової вартості правочину, що вважатиметься значним, згідно законодавчих критеріїв, враховує за базу розрахунку дані останньої річної звітності, то ТОВ вимушене вести щоквартальну звітність для визначення вартості чистих активів попереднього кварталу. В залежності від масштабів бізнесу, підготовка такої щоквартальної звітності може бути затратною по часу та блокувати процес погодження вчинення правочинів в перших числах поточного кварталу.

В свою чергу, для приватних акціонерних товариств (крім банків) існує можливість прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів (із зазначенням їх характеру та граничної сукупної вартості), якщо на дату проведення загальних зборів товариства неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться цим товариством у ході фінансово-господарської діяльності протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення.

Для публічних акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю такої можливості не передбачено.

І хоча за загальним правилом значний правочин, вчинений без дотримання вимог погодження, не може створювати, змінювати, припиняти права та обов’язки товариства, законодавець передбачив процедуру подальшого схвалення значного правочину.

Вона може бути застосована у випадку, якщо правочин все ж буде вчинено без попереднього погодження. Суть такої процедури полягає в подальшому схваленні правочину у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Що ж маємо у висновку? Критерії та підхід до визначення та вчинення значних правочинів для ТОВ та АТ має суттєві відмінності та потребує подальшої уніфікації на рівні законодавства. Доцільним є і надання можливості господарюючим суб’єктам самостійно визначати всі критерії значних правочинів та порядку їх вчинення на рівні власних установчих документів.

---