6 вересня пресс-служба Президента України повідомила, що Петро Порошенко вніс до Парламенту проект Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який зареєстровано за номером 9055, і визначено як невідкладний.
Як зазначалося у повідомленні, проект підготовлений в тісній взаємодії з експертами Ради Європи, представниками професійної юридичної та адвокатської спільноти і затверджений Радою з питань судової реформи. А Звіт експертів Ради Європи підтверджує відповідність положень законопроекту стандартам Ради Європи.
Проте в подальшому юристи буквально розділилися на два фронти в поглядах на зміст законопроекту.
Так, 8 жовтня, у своє професійне свято — День юриста, частина правознавців вирішили виступити проти президентського документу і запустили флешмоб #Stop9055. А згодом мережею почав ширитися інший хештег – #я_підтримую_9055.
Тема змісту проекту Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і досі лишається актуальною.
Саме вона стала предметом зустрічі учасників та випускників програми Адвокат Майбутнього із заступником Глави Адміністрації Президента України, координатором Ради з питань судової реформи, Олексієм Філатовим, яка відбулася 2 жовтня в Києві.
Як пройшов захід і що було цікавого, а також своїм висновком за результатами зустрічі поділився Дмитро Остапенко, старший партнер в Ukrainian legal consulting group:
Зустріч проходила у форматі питання-відповіді: чому необхідно ухвалити новий профільний закон, чи є в ньому ризики для суспільства і юридичної спільноти, що робити із наявними у ньому логічними помилками та чому керівництво НААУ зайняло агресивну позицію щодо #9055.
Олексій Філатов ще на самому початку зустрічі підкреслив, що хоча з 2014 року перебуває на публічній службі, все одно він є адвокатом, а тому прекрасно орієнтується в тематиці, що є для нього близькою. Проведені конституційні зміни, якими адвокатам фактично було надано монополію на судове представництво, не зможуть вважатися корисними для суспільства, якщо при цьому не буде забезпечено високі стандарти якості надання правничих послуг. У зв’язку із чим і постало питання необхідності реформування української адвокатури.
Мета № 1 – створити прозорий механізм доступу до професії, який би мінімізував корупційні ризики та відкривав шлях до адвокатури справжнім інтелектуалам з високим рівнем знань і навичок. Введення анонімного комп’ютерного тестування на противагу іспитів перед кваліфікаційними комісіями є лише одним із засобів досягнення цієї мети. Іншим засобом є встановлення необхідності проходження кандидатами профільного стажування до (!) оцінювання рівня професійних знань (а не після нього, як це є зараз), що дозволить відсіяти людей, які мають викривлене уявлення про адвокатуру та діяльність адвокатів в цілому.
Мета № 2 – розширення професійних можливостей адвокатів для ефективного захисту прав і свобод громадян за умови збереження балансу між приватними інтересами клієнтів та публічними інтересами держави.
Хочете більше прав та гарантій – отримайте. Але отримайте також і відповідальність за зловживання ними при перетворенні судового процесу на циркову виставу.
Без дотримання цього принципу неможливо буде навіть мріяти про побудову в Україні цивілізованої судової системи. У розвинутих державах, на досвід яких ми орієнтуємося, адвокати насамперед служать інтересам правосуддя і називаються не інакше, як «court officer», тобто знаходяться на службі у суду.
Мета № 3 – перетворення існуючого зараз жорстко централізованого «Міністерства адвокатури» на органи справжнього професійного самоврядування, що вирішуватимуть більшість своїх питань безпосередньо на місцях. Фактично сьогодні під видом самоврядних органів у вітчизняній адвокатурі побудовано жорстку вертикаль, яка не лише одноосібно диктує свою волю регіональним підрозділам, але й карає усіх незгодних зі своєю політикою. Участь у самоврядуванні повинні брати всі бажаючі, а не відсіяні за квотним принципом «зручні» особи.
Якісні зміни за цими трьома напрямками як раз і повинен, на думку Філатова, забезпечити реформаторський законопроект #9055.
Відповідям на запитання колег з Адвокат Майбутнього передувало визнання представником Президента того факту, що обговорюваний законопроект не є ідеальним, як немає нічого ідеального у цьому Всесвіті. Проте, замість конструктивних пропозицій щодо корегування спірних моментів, від НААУ лунає лише роздратоване обурення та небажання приймати участь в обговоренні.
Серед багатьох запитань щодо проблем збереження адвокатської таємниці, відмов у відповіді на адвокатські запити, процедури вручення підозри адвокатам та інших, хочу приділити увагу відповідям Філатова на наступні два ключові моменти.
Перший стосується наболілого питання «зловживання правом». Було підкреслено, що аналогічні норми вже містяться в усіх процесуальних кодексах, а тому Кримінальний процесуальний кодекс України намагаються привести у відповідність із ними. Але, і це надзвичайно важливо, суд не буде наділений бодай найменшою можливістю для покарання захисників, оскільки це питання вирішуватимуть самі ж органи адвокатського самоврядування. Суд зможе лише направити до кваліфікаційних органів адвокатури відповідну ухвалу, якщо побачить в діях захисника ознаки зловживання правами, але ж рішення щодо відповідальності за це лежатиме на його колегах, а не на суді.
І саме у зв’язку із цим паном Олексієм висловлено занепокоєння, що за нинішнього стану речей в адвокатурі може виникнути ризик «зловживання правом з боку осіб, наділених правом встановлювати факти зловживання правом та карати за них».
Якщо простіше – існують побоювання, що нинішні дисциплінарні органи, які складаються з адвокатів, будуть поводитися зі своїми колегами гірше за будь-яких опонентів.
З іншого боку, у випадку наявності будь-яких конструктивних пропозицій щодо внесення змін у текст проекту статті 22-1 КПК (щодо зловживання правом), такі пропозиції будуть розглянуті та враховані в процесі опрацювання законопроекту Парламентом. Але ж ці пропозиції мають лунати від адвокатів, а не когось ще. Тим більше, що слідчо-прокурорське лобі у Верховній Раді є набагато потужнішим за адвокатське.
Другий момент стосувався питання проведення обшуків у адвокатів. На запитання про те, чи не створює #9055 ризиків незаконного доступу до адвокатської таємниці під час таких слідчих дій, Олексій Філатов підкреслив, що за нинішнього рівня якості роботи слідчих суддів неможливо заперечувати наявності будь-якого ризику. Але, зазначив він, адвокати чомусь залишили поза увагою, що із прийняттям законопроекту #9055 проведення обшуку у адвоката (як і будь-якої іншої слідчої дії) без повідомлення такого адвоката про підозру – буде прямо заборонено. Таким чином, фактично пропонується заборонити безпідставне переслідування адвокатів правоохоронними органами за надуманими приводами або в рамках сторонніх справ.
Нинішня позиція очільників «Міністерства Адвокатури» має достатньо просте пояснення: вони, на мою думку, не мають бажання мислити стратегічно, опікуючись інтересами своїх пересічних колег. Натомість, прийняття #9055 ,імовірніше за все, призведе до втрати більшості з них своїх посад і точно позбавить їх левової частки владного впливу. Саме через це зараз використовуються потужні ресурси задля дискредитації змісту законопроекту та самої ідеї реформи.
Якщо вірити буклетам та коміксам, розповсюджуваним на організованих НААУ заходах, то план опонентів полягає у тому, аби провалити голосування за законопроект та надати перевагу альтернативним проектам, які відповідний парламентський комітет має направити до Венеціанської комісії для отримання експертного висновку. Це законсервує існуючий стан речей на довгі роки.
Разом із тим, Адміністрація Президента очікує, що найближчим часом #9055 буде прийнятий Верховною Радою в цілому у першому читанні, а вже під час другого читання до його тексту будуть внесені усі необхідні поправки, якими буде зрізано усі гострі кути та виправлено помилки й неточності. З цією метою Олексій Філатов запропонував бажаючим попрацювати над необхідними законодавчими пропозиціями та передати їх робочій групі для опрацювання.
Фактично, представник Президента як суб’єкта законодавчої ініціативи, не лише відкрито поспілкувався із небайдужими представниками спільноти, але й відкрив можливість для конструктивного діалогу, визнав недосконалість запропонованого тексту та не дозволив собі жодних емоційних випадів проти тих, чия точка зору була відмінною.
Переконаний, що якби представники НААУ опанували свої почуття та спробували ініціювати проведення фахової дискусії – ми б вже сьогодні мали більш компромісний варіант законопроекту та переконували парламентарів у необхідності його прийняття.
В ситуації, коли коло суб’єктів законодавчої ініціативи є вузько окресленим і один із цих суб’єктів (Президент) скористався своїм правом пропонувати власні правила гри, дуже недалекоглядно самоусуватися від законодавчого процесу.
Натомість, процес проходження трьох законопроектів через Парламент вже не зупинити, а якого результату очікувати наприкінці за відсутності консолідованої позиції адвокатської спільноти – на це запитання відповіді сьогодні, мабуть, не знає ніхто. Залишається лише сподіватися, що розум візьме гору над емоціями, а українська адвокатура отримає новий поштовх до розвитку свого майбутнього і зміцнення власної ваги в очах суспільства та держави.