16 січня 2014 року Верховною Радою України було прийнято так звані диктаторські закони.  Голосування відбувалося з порушенням вимог регламенту і законодавчої процедури та, попри гостру критику, документи були підписані Президентом наступного дня, 17 січня. 

Ці законодавчі акти, на думку більшості експертів, обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію та громадянське суспільство.

Сьогодні ж екс-перший заступник голови Адміністрації Президента Андрій Портнов вважає, що “Коаліція політичних сил Блоку Петра Порошенка, Народного Фронту та інших партій Майдану ініціювала і повторила не тільки абсолютну більшість з них, а й прийняла такі акти, які в набагато більшому ступені порушують і звужують цивільні права і свободи”. 

Аналіз нормативних документів, про які йде мова, він навів на своїй сторінці:

1. Законом № 725-VII від 16.01.2014 був введений інститут “заочного” кримінального провадження, який передбачав можливість застосування в певних випадках процедури притягнення до кримінальної відповідальності без присутності обвинуваченого.

Разом з тим, після Революції нова влада також ввела процедури “заочного” засудження Законом №1689-VII від 07.10.2014.

Після цього, Закон ще тричі доповнювався і змінювався нормами, публічно проанонсованими Президентом Порошенко, який зазначив, що метою нововведень є необхідність засудження конкретних обвинувачених осіб. Мова йже про наступні законодавчі акти:

• №119-VIII від 15.01.2015;
• №769-VIII від 10.11.2015;
• №1950-VIII від 16.03.2017.

2. Законом № 721-VII від 16.01.2014 було введено кримінальну відповідальність за наклеп.

Як зауважує Портнов, представники “партій Майдану” не припиняють наполегливі спроби також ввести відповідальність за вказане діяння.

20.11.2018 троє представників парламентської фракції БПП зареєстрували законопроект №9306 про введення кримінальної відповідальності за наклеп, пропонуючи за вчинення таких діянь значно суворіші покарання, ніж в “диктаторських законах”.

Схожі ініціативи проявлялися представниками нової влади і раніше:

• 15.01.2018 р глава президентської фракції парламенту Артур Герасімов закликав розробити і прийняти спеціальний закон для боротьби з поширенням недостовірної інформації:

• 18.04.2016 р один з керівників фракції політичної партії Народний Фронт Сергій Пашинській декларував свої наміри ініціювати введення відповідальності за наклеп.

3. Законом № 721-VII від 16.01.2014 було введено відповідальність за участь у масових заходах з використанням масок або інших засобів запобігання ідентифікації особистості, а також без наявності дозволу – у форменому одязі, схожому на формений одяг співробітників правоохоронних органів або військовослужбовців.

Представники нової влади неодноразово ініціювали введення подібних положень до законодавства:

• 02.07.2015 Президент України Петро Порошенко висловив свій намір ініціювати перед парламентом заборону носіння масок-балаклав;
• 18.10.2018 був ініційований, а 18.12.2018 прийнятий в першому читанні законопроект, яким вводиться відповідальність за незаконне носіння військової форми.

4. Законом № 721-VII від 16.01.2014 передбачалося введення механізму, що дозволяє позасудове блокування доступу до веб-сайтів, які поширювали таку, що суперечить закону, інформацію, або через які здійснювалася діяльність інформаційного агентства без державної реєстрації (з можливістю оскарження такого рішення до суду постфактум).

Пізніше, за словами Портнова, влада багаторазово і наполегливо намагалася ввести можливість обмеження доступу громадян до інформації, поширюваної через Інтернет або ЗМІ, шляхом позасудового блокування доступу до веб-сайтів на підставі рішення адміністративного органу, правоохоронців чи в порядку введення санкцій. Для цього ініціювалися ряд законопроектів, авторами яких були члени президентської фракції в парламенті і інші учасники правлячої коаліції:

• № 4453 від 08.08.2014 (ініційовано Кабінетом Міністрів України з пропозицією, зокрема, надати РНБО право без судового рішення або дотримання будь-якої змагальної процедури забороняти або обмежувати ретрансляцію теле- і радіоканалів; обмежувати або припиняти діяльність ЗМІ та інших суб’єктів інформаційної діяльності, в тому числі, в мережі Інтернет; обмежувати або забороняти виробництво і розповсюдження друкованої продукції та інших інформаційних матеріалів;
• № 2133-а від 19.06.2015 – частини проекту дослівно повторюють положення “закону 16 січня”;
• № 4663 від 13.05.2016;
• № 2268 від 02.03.2015;
• № 6676 від 10.07.2017;
• № 6688 від 12.07.2017;
• № 6754 від 17.07.2017;

Нарешті, можливість позасудового блокування сайтів в деяких випадках була введена в Україні Законом від 23.03.2017 № 1977-VIII.

Крім того, можливість обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування без дотримання принципів змагальності і при відсутності судового рішення передбачено чинним Законом України “Про санкції”.

“Ці положення Закону вже застосовувалися на практиці для блокування доступу до окремих веб-сайтів, для припинення надання телекомунікаційних послуг окремим ЗМІ тощо”, – зазначає Портнов.

Вищезазначені законопроекти і закони передбачають різні підстави для позасудового блокування доступу до веб-сайтів і інформації, однак як зазначає пан Портнов, в Україні сам факт наявності будь-яких підстав для блокування доступу до веб-сайту без рішення суду є загрозою використання цього механізму з політичної або корупційної метою незалежно від формальних підстав.

5. Законом № 721-VII від 16.01.2014 до національного законодавства були імплементовані норми, наслідком яких повинна була стати обов’язковість ідентифікації осіб, які користуються телекомунікаційними послугами.

Відповідні ініціативи регулярно виникають і у нової влади, каже Портнов. Зокрема в 2015 та 2017 років роках подібні ініціативи висувалися і підтримувалися Урядом, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.

6. Законом № 721-VII від 16.01.2014 для громадських об’єднань, які отримували кошти з іноземних джерел та брали участь в політичної діяльності, встановлювалися особливості найменування, маркування їх матеріалів, обліку доходів і звітності.

Разом з тим, 28.10.2016 був зареєстрований законопроект № 5318, яким пропонувалися зміни аналогічної спрямованості, проте з більш жорсткими елементами:

• виділення окремої групи суб’єктів за такою ознакою, як отримання коштів з іноземних джерел та у зв’язку з цим додаткові обов’язки для них;
• встановлення обов’язку розкривати обсяг таких коштів, джерела їх отримання, напрямки використання;
• формалізація переліку таких суб’єктів;
• кримінальна відповідальність за невиконання такими суб’єктами відповідних додаткових обов’язків.

Спроби виділити і помістити під додатковий контроль громадські організації, які вказують на корупційні прояви влади, врешті-решт призвели до прийняття 23.03.2017 Закону № 1975-VII про розширення переліку осіб, що підлягають фінансовому контролю.

Тепер нарівні з державними службовцями під загрозою кримінальної відповідальності такому контролю підлягають фізичні особи, які беруть участь у громадській діяльності в сфері запобігання корупції та отримують грошові кошти в рамках реалізації в Україні програм (проектів) технічної допомоги, а також представники громадськості, які беруть участь в роботі конкурсних комісій або рад громадського контролю при органах влади.

“Внаслідок цих змін громадські об’єднання та окремі активісти, які здійснюють діяльність, пов’язану із запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів в сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні фактично опинилися під додатковим наглядом і контролем”, – каже Портнов.

7. Законом № 721-VII від 16.01.2014 вводилася кримінальна відповідальність за фінансування діяльності, спрямованої на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, зазіхання на територіальну цілісність держави.

Вже 19.06.2014 було прийнято Закон № 1533-VII, яким також ввели кримінальну відповідальність за “фінансування дій, скоєних з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни кордонів території або державного кордону України”. Однак, якщо “диктаторський” закон передбачав максимальне покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, то закон нової влади – вже у вигляді десяти років позбавлення волі.

8. Законом № 721-VII від 16.01.2014 було посилено покарання за злочини, передбачені статтею 279 Кримінального кодексу України (блокування або захоплення транспортних комунікацій).

Після зміни влади, менш, ніж через три місяці, також були прийняті законодавчі зміни щодо посилення покарання за вказані злочини. При цьому, суворість посилених покарань значно перевищує пропозиції так званих “диктаторських законів”.

9. Законом № 721-VII від 16.01.2014 було посилено покарання за злочини, передбачені статтею 342 Кримінального кодексу України (опір представникові влади або правоохоронного органу).

Разом з тим, 09.09.2016 депутати ініціювали проект Закону № 5110, норми якого також були спрямовані на розширення відповідальності за непокору і спротив правоохоронцям, в тому числі, документ передбачав введення відповідальності за їх “образу”.

10. Законом № 721-VII від 16.01.2014 передбачалося введення адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог посадових осіб СБУ.

Пізніше Президент своїм Указом № 32/2017 ввів у дію рішення РНБО, в якому міститься доручення забезпечити підготовку аналогічних законодавчих пропозицій щодо запровадження відповідальності за невиконання законних вимог посадових осіб СБУ.

19.06.2015 група депутатів парламенту зареєструвала проект закону, в якому з точністю до знака запропонувала ввести аналогічну “диктаторській” статтю.

11. Законом № 721-VII від 16.01.2014 р. передбачалося посилення адміністративного стягнення за прояв неповаги до суду.

Законом України № 1798-VIII від 21.12.2016, який був поданий Президентом, також була посилена відповідальність за зазначені дії.

12. Законом № 721-VII від 16.01.2014 передбачалося введення кримінальної відповідальності за несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-телекомунікаційних систем, збут та інші несанкціоновані дії з інформацією шляхом доповнення Кримінального кодексу трьома новими статтями.

14.04.2015 група депутатів парламенту зареєструвала проект закону № 2641, в якому також пропонує доповнити Кримінальний кодекс трьома статтями схожого змісту.

Вказівки про необхідність реалізації подібних ініціатив щодо змін у кримінальному законодавстві містяться і в Указі Президента України від 30 серпня 2017 № 254/2017, яким введено в дію рішення РНБО.

13. Законом № 723-VII від 16.01.2014 була введена можливість притягати до адміністративної відповідальності водіїв за порушення правил дорожнього руху, які були зафіксовані в автоматичному режимі з допомогою фото/відео апаратури.

Аналогічний закон був прийнятий з ініціативи Уряду та МВС після зміни влади.

14. Законом № 721-VII від 16.01.2014 передбачалися зміни до законодавства, які вимагали ліцензування ввезення, вивезення, виробництва, торгівлі та використання безпілотних повітряних суден, що підлягають реєстрації в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України.

Після зміни влади були здійснені ряд дій, спрямованих на встановлення контролю і обмеження можливості використання безпілотних повітряних суден.

Так, 11.05.2018 р були прийняті Авіаційні правила України, якими введено цілий ряд обмежень для польотів безпілотних повітряних суден. Крім того, Державна авіаційна служба намагалася прийняти Тимчасовий порядок використання повітряного простору України, в якому містилися такі обмеження використання безпілотних повітряних суден, які взагалі фактично робили їх використання недоцільним.

15. Законом від 16.01.14 на 1 рік було відкладено набрання чинності положень закону про надання всім категоріям осіб в повному обсязі безоплатної вторинної правової допомоги.

Надалі влада теж здійснила відстрочку, однак вже на більш тривалий термін – півтора року.

“Крім наведених прикладів слід зупинитися і на процедурних моментах законодавчої діяльності. Так, нинішня влада і посол ЄС в Україні активно критикували “диктаторські закони 16 січня” через процедури їх прийняття, вважаючи, що вона була занадто швидкою і містила порушення”, – пише Портнов.

Разом з тим, існує велика кількість порушень процедур, що допускаються і сьогодні, додає він.

Як приклад наводить прийнятий 12.05.2016 Закон № 1355-VIII, яким змінювався Закон України “Про прокуратуру” в частині зниження критеріїв для кандидатури на посаду Генерального прокурора.

Портнов вважає, що ці зміни були здійснені з метою призначення на зазначену посаду представника Президента Порошенко, який не міг зайняти її в силу невідповідності формальними критеріями.

“Зазначений Закон був поданий до Парламенту 11 травня. Вже 12 травня його розглянув Комітет ВРУ, він був включений до порядку денного, прийнятий як Закон на засіданні Парламенту відразу в двох читаннях, підписаний Президентом, офіційно опублікований в ЗМІ і вступив в силу. Таким чином, вся законодавча процедура від ініціювання до вступу в силу Закону, всупереч безлічі норм Регламенту, зайняла менше 2 днів”, – обурюється Портнов.

Також він звертає увагу на системні порушення депутатами обов’язків персонального голосування. Громадські організації, які моніторять дотримання цієї вимоги Конституції і закону, зафіксували десятки таких випадків, і це не новина.

Разом з цим, редакція LegalHub нагадує, що чергові вибори Президента України мають відбутися вже цього року згідно із затвердженим календарним планом виборів Центральною виборчою комісією України. Радимо враховувати цей факт і аналізувати публікації, що можуть містити політичний характер.

Нагадуємо, що Портнов Андрій Володимирович – екс-перший заступник голови Адміністрації президента України Віктора Януковича. 

---