З 1 січня 2019 року набирають чинності декілька законів, що змінюють кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство. Це:

• Закон України “Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині”;
• Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів”;
• Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів”.

Зазначені акти вносять наступні корективи до Кримінального кодексу:

Щоб переглянути в PDF натисніть тут.

Застосування під час судового розгляду відеозаписувальних технічних засобів: на що варто звернути увагу?

З 1 січня 2019 року чинності також набирають положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування”, яким внесено зміни та доповнення до Кримінального процесуального кодексу України  у частині норм щодо застосування під час судового розгляду відеозаписувальних технічних засобів.

Так, відповідно до редакції цього закону частина п’ята статті 27 КПК передбачає:

«Під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом».

А згідно з частиною четвертою статті 107 КПК фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов’язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Разом тим, в адвокатському об’єднанні “Barristers” радять звернути увагу, що згідно з пунктом 24 частини першої статті 3 КПК України судове провадження “включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами”.

Водночас зміни до частини п’ятої статті 27 КПК України набирають чинності з 1.01.2019 лише в частині, яка стосується судового розгляду. Отже, на інших стадіях вони діють з моменту офіційного оприлюднення.

У частині четвертій статті 107 КПК України сказано про обов’язкове фіксування розгляду питань слідчим суддею, за винятком санкцій на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та судового провадження. Таким чином, законодавець чітко розмежував такі поняття, як “судовий розгляд” та “розгляд питань, що виникають під час досудового розслідування слідчим суддею”. Вказівка щодо застосування частини п’ятої статті 27 КПК України з 1.01.2019 торкається виключно судового розгляду. Адже відсутні будь-які примітки щодо непоширення цієї норми на розгляд питань слідчим суддею.

Під технічними записами законодавець розуміє звуко- та відеозаписувальні технічні засоби. Фіксування за їх допомогою розгляду питань слідчим суддею є обов’язковим. Отже, і до 1 січня 2019 року слідчий суддя, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 107 КПК України, розглядаючи клопотання про застосування запобіжних заходів, зобов’язаний був забезпечити фіксування засідання за допомогою як звуко-, так і відеозаписувальних технічних засобів.

Акцентують увагу й на тому, що частина шоста статті 107 КПК України вказує, що незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов’язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

З урахуванням наведених змін та доповнень консенсуальний режим наслідків незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов’язковим, як передбачено частиною шостою статті 107 КПК (“Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов’язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними”), слід поширювати лише на випадки проведення відповідної процесуальної дії.

Відповідно, цей режим не може поширюватися на розгляд клопотань та скарг слідчим суддею, враховуючи, по-перше, що такий розгляд являє собою комплекс процесуальних дій, по-друге, те, що у статті 107 КПК України він поіменований не “процесуальною дією”, а “розглядом питань слідчим суддею”.

Новий розділ в Кримінальному кодексі та інші зміни до КК про запобігання насильству 

11 січня 2019 року набирає чинності Закон України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами”, яким внесено істотні зміни та доповнення до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема, Кримінальний кодекс доповнено новими статтями, а деякі з діючих викладено у новій редакції:

Щоб переглянути в PDF натисніть тут. 

Законом також доповнено Кримінальний кодекс України  Розділом XIII-1 “ОБМЕЖУВАЛЬНІ ЗАХОДИ”, який передбачає можливість застосування таких заходів в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням від кримінальної відповідальності чи покарання. Ці заходи полягають у застосуванні судом одного або декількох  обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені обов’язки:

• заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
• обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
• заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
• заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
• направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

Відповідні заходи можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем – командир військової частини.

Які зміни зазнає КПК з набранням 11 січня 2019 сили Законом № 2227-VIII?

Новим законом обмежено ініціювання угод про примирення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних з домашнім насильством: угода може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника. При цьому, якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим.

Також уточнено, що підставою для закриття кримінального провадження, пов’язаного з домашнім насильством, не може бути відмова потерпілого, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Законом доповнено перелік документів, які можуть бути тимчасово вилученими у межах заходу забезпечення кримінального провадження – тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом: документи, які посвідчують право на володіння та носіння зброї.

Доповнено коло обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу: ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв’язку з його доступом до зброї.

Серед інших “новинок” передбачено й перелік обмежувальних заходів, які можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні слідчого, прокурора про обрання запобіжного заходу в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством. Відповідні зміни викладені у новій частині 6 статті 194 КПК.

Уточнено правила провадження у формі приватного обвинувачення

Згідно з Законом України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами” до кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснюється таке провадження, віднесено домашнє насильство, незаконний аборт або стерилізація, примушування до шлюбу, сексуальне насильство (ч. 1 ст. 153 КК України).

У КПК України положення статті 477, якими було регламентовано, що у формі приватного обвинувачення здійснюється провадження щодо кримінальних правопорушень, передбачених

• частиною другою статті 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження за обтяжуючих обставин),
• частиною другою статті 126 (побої і мордування за обтяжуючих обставин, за виключенням випадків, якщо такі дії вчинені групою осіб),
• статтею 128 (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження),
• частиною першою статті 130 (свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини),
• частиною першою статті 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини без обтяжуючих обставин),
• частиною другою статті 152 (зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153-155 Кримінального кодексу України),
• частиною першою статті 153 (насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом),
• частиною першою статті 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, без обтяжуючих обставин),
• частиною першою статті 296 (хуліганство без обтяжуючих обставин),
• частиною другою статті 361 (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, за обтяжуючих обставин),
• частиною другою статті 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї),

якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, виключено!

Аналогічних змін зазнали положення статті 477 КПК України. Так, норми якими було регламентовано, що у формі приватного обвинувачення здійснюється провадження щодо кримінальних правопорушень, передбачених

• статтею 185 (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою),
• статтею 186 (грабіж, крім грабежу, вчиненого організованою групою),
• статтею 189 (вимагання, крім вимагання, вчиненого організованою групою, а також поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи),
• статтею 190 (шахрайство, крім шахрайства, вчиненого організованою групою), статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам),
• статтею 192 (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою),
• частинами першою або другою статті 289 (незаконне заволодіння транспортним засобом без особливо обтяжуючих обставин),
• статтею 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження),

якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім’ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого виключено!

Нагадуємо також, що зі зростанням з 1 січня 2019 року мінімальної заробітної плати зростуть і штрафні санкції за порушення законодавства про працю.

*Публікацію підготовлено за матеріалами Barristers

---