Чи погано, коли судді намагаються максимізувати власну вигоду?

Стереотипи (упередження, biases) – від ідеальної людини до хабарника.

Більшість пересічних громадян розділяють упередження, що судді ухвалюють рішення «за гроші» – це перший стереотип.

Згідно зі звітом за результатами соціологічного дослідження «Ставлення громадян України до судової системи», яке проводилось у 2020 році, на питання про те, чим, на їх думку, найчастіше керуються судді при винесенні судового рішення, більшість респондентів відповідала, що власною вигодою (34,8%). 

Рідше висловлювалася думка, що судді керуються законом (13,3%), обставинами справи (11,7%), майновим та/або посадовим становищем сторін (14,2%). Ще рідше громадяни відповідали, що судді керуються вказівкою голови суду (7,6%) та політичною ситуацією в державі (5,1%). Розподіл відповідей на це питання з 2012 року змінювався дуже незначною мірою. 

Чим, на Вашу думку, найчастіше керуються судді при винесенні судового рішення?,%

Листопад 2012 р.Жовтень 2017 р.Лютий 2019 р.Жовтень 2020 р.
Законом15,18,911,413,3
Обставинами справи12,08,312,811,7
Вказівкою голови суду7,17,98,17,6
Політичною ситуацією в державі5,16,87,05,1
Майновим та/або посадовим становищем сторін 13,714,612,814,2
Власною вигодою (у тому числі отриманною за рішення незаконною винагородою)33,139,533,234,8
Іншими обставинами1,82,13,62,4
Важко відповісти12,111,911,111,0

 

Держава ж розглядає суддів скоріше як ідеальних людей, котрі в ідеальному світі ухвалюють ідеальні рішення, керуючись «виключно Законами та Конституцією України» з «неухильним дотриманням принципів справедливості та верховенства права» –  це другий стереотип (упередження).

Річард Познер, американський суддя у відставці, який досліджував поведінку суддів (judicial behavior) зазначає, що до судді необхідно ставитись, як до звичайної людини, а не як до Прометея, який прагне змінити світ, або до святого, позбавленого людських слабкостей, упереджень та хитрощів.

Відтак, як і будь-які люди, судді керуються, в тому числі власною вигодою, і в цьому факті немає нічого поганого.

Можливі форми вигоди

Особиста вигода може бути у різних формах: 

  • зменшення навантаження у роботі;
  • покращення відносин з головою суду (посадовцями, політиками, олігархами); 
  • залишення в силі рішення суду судами апеляційної чи касаційної інстанції;
  • відсутності кримінальної чи дисциплінарної відповідальності; 
  • хабаря, або його відсутності в ситуації, коли він очікувався.

Слід зазначити, що не завжди фактори вигоди при прийнятті рішень є негативними для суспільства. У випадку, коли суддя відмовляється від прийняття хабаря та приймає законне рішення, керуючись в тому числі мотивом особистої вигоди – відсутності ризику притягнення до кримінальної відповідальності якраз за отримання хабаря, суспільство більш вірогідно отримає законне рішення.

Але які саме форми та фактори вигоди та яким чином впливають на суддів?

Річард Познер, досліджуючи поведінку американських суддів, спробував сформулювати економічну теорію поведінки, якраз з позиції максимізації вигоди (максимізації корисності – «utility»).

Тут слід трохи відступити від теми та пояснити, що у ХІХ сторіччі англійський філософ Джеремі Бентам сформулював «утилітаризм» – етичну теорію, згідно з якою будь-яка людина намагається максимізувати задоволення та мінімізувати страждання.

У подальшому, вже у XX сторіччі була створена економічна теорія корисності, яка намагалась функцією (формулою максимізації корисності) пояснити поведінку раціональної людини. Значний вклад в створення даною теорії внесли видатний математик Джон фон Нейман, Оскар Моргенштер, Деніел Канеман (лауреат Нобелівської премії), який досліджував також і поведінку суддів.

Вже згаданий Річард Познер, спробував сформулювати формулу максимізації корисності для суддів. У своїй статті «Що максимізують судді? (Те саме, що інші люди)» він приводить таку формулу:

U=U(tj, tl, I,R,O)

Де tj – кількість годин на день, які суддя витрачає на роботу, tl – кількість годин на день, коли суддя має вільний час (в тому числі для інших активностей, окрім здійснення правосуддя), I – дохід (суддівська зарплата), R – репутація, O – інші джерела корисності (задоволення, вигоди) як популярність, престиж, уникнення скасування рішень.

Як коригування даної формули Познер додатково приводить вплив доходу судді від позасудової діяльності – наукової, видання книг.

Ця формула, з деякими коригуваннями, може бути використана й для пояснення поведінки українських суддів.

Передусім, треба підрахувати для українського контексту «вагу» даних факторів, оскільки значення R (репутації) чи I (доходу) для українських суддів очевидно інше, ніж для американських.

Як висновок можу зазначити, що судді, як і усі інші люди, очевидно керуються власною вигодою (корисністю для себе), в тому числі і під час ухвалення судових рішень. 

Як і американські судді, українські судді оцінюють чи вплине рішення на їх репутацію, дохід, вивільнення часу (зменшення зусиль).

Тому, необхідно вивчати ці явища, а не намагатися вдавати, що суддя – це Прометей, ідеальна істота, яка прагне змінити світ, «за усе добре та проти всього поганого».


Точка зору автора може не співпадати з офіційною позицією редакції LegalHub