Як відомо, з 28 квітня 2020 року набула чинності нова редакція Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”, так званий – Закон про фінансовий моніторинг (Закон).

Юрист Everlegal Андрій Панчишин розглянув випадки, у яких адвокат має контролювати своїх клієнтів згідно відповідних законодавчих змін.

Положеннями ще перших редакцій згаданого вище Закону, представників юридичної професії, зокрема – адвокатів, адвокатські бюро/об’єднання тощо віднесено до спеціальних суб’єктів первинного фінансового моніторингу. 

Загальні обов’язки суб’єктів фінмоніторингу

За загальним правилом, суб’єкти первинного фінансового моніторингу зобов’язані здійснювати належну перевірку (верифікацію та ідентифікацію нового клієнта) та повідомляти Державну службу фінансового моніторингу України (ДСФМ)  про наступні 4 групи операцій клієнтів, що стали відомі такому суб’єкту:

Група І – порогові фінансові операції (від 400 тис. грн), що (1) пов’язані з Північною Кореєю або Іраном, (2) проводяться політично значущою особою (politically exposed person – PEP) або пов’язаною з ним особою;

Група ІІ – порогові фінансові операції (від 400 тис. грн) (1) щодо здійснення грошових переказів за кордон, (2) готівкові операції;

Група ІІІ – підозрілі фінансові операції (діяльність), тобто такі, що є результатом злочинної діяльності або пов’язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

Група ІV – про розбіжності між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників (ultimate beneficial owners – UBO) клієнта, які містяться в Єдиному державному Реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (Реєстр) та інформацією про UBO, отриманою суб’єктом первинного фінансового моніторингу в результаті здійснення перевірки клієнта.

Обов’язки адвокатів

Законодавчо встановлено, що адвокати зобов’язані здійснювати належну перевірку клієнтів та повідомляти Державну службу фінансового моніторингу України (ДСФМ) про підозрілі фінансові операції та виявлені розбіжності у інформації між кінцевими бенефіціарними власниками (ultimate beneficial owners – UBO) та Єдиним державним Реєстром юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (Реєстр).

Проте, положеннями частини 3 статті 10 Закону встановлено виключення з такого правила: на адвоката не розповсюджується обов’язок здійснення належної перевірки та повідомлення про підозрілі операції його клієнта у випадку: (1) надання послуг щодо захисту клієнта, (2) представництва клієнта у суді, (3) у справах досудового врегулювання, або (4) консультацій щодо захисту і представництва такого клієнта.

Тобто, дане положення не звільняє адвоката, що займається виключно представництвом інтересів, від загального обов’язку повідомляти про виявлені розбіжності між UBO та інформацією в Реєстрі, проте така інформація може бути отримана лише за результатами здійснення належної перевірки.

Критерієм розмежування клієнтів та послуг, що є підставою для здійснення належної перевірки адвокатом, адвокатським об’єднанням/бюро, суб’єктом господарювання, що надає юридичні послуги, є саме різниця у послугах, що надаються – представництво, або ж послуги, пов’язані із купівлею-продажем нерухомості, корпоративних прав, управління коштами, створення / управління юридичними особами.

Наприклад, якщо адвокат надаватиме клієнту послуги не лише з представництва інтересів у судах, а й консультуватиме щодо придбання нерухомості – у такого адвоката виникне обов’язок здійснення належної перевірки та подальшого повідомлення ДСФМ про виявлені розбіжності між UBO та інформацією в Реєстрі (в тому числі і про підозрілі операції клієнта).

Адвокатська таємниця vs. Таємниця фінансового моніторингу

Одним із основоположних принципів адвокатської діяльності є принцип нерозголошення адвокатської таємниці.

Втім, положеннями частини 6 статті 22 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що подання адвокатом інформації відповідно до вимог Закону до ДСФМ, не є порушенням адвокатської таємниці.

Така позиція корелюється із актуальною судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у справі “Мішо проти Франції” (Michaud v. France, No. 12323/11) встановив відсутність порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини (право на повагу до приватного життя та кореспонденції) за заявою французького адвоката, який оскаржував свій законодавчий обов’язок повідомляти про підозрілі операції, які стали йому відомі у ході професійного спілкування. На думку Європейського суду з прав людини, таке втручання переслідує законну мету запобігання злочинності.

Строки

Положеннями Закону чітко врегульовані строки повідомлення суб’єктами фінансового моніторингу про операції, зокрема:

• для порогових з Північною Кореєю або Іраном та РЕР – протягом 5 робочих днів з дня їх проведення;
• для порогових операцій з переказу коштів за кордон або готівкових операцій – не пізніше 5-го робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому такі операції були здійснені;
• у випадку підозрілих операцій – негайно після виникнення підозри або достатніх підстав для підозри;
• у разі виявлення розбіжностей щодо UBO з Реєстру – не пізніше 10-го робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому були виявлені розбіжності.

Таким чином, адвокатські бюро та об’єднання, “самозайняті” адвокати є спеціальними суб’єктами фінансового моніторингу, що наділені певними преференціями згідно з частиною 3 статті 10 Закону, проте застосування гарантій, передбачених Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (зокрема, адвокатська таємниця) не звільняє від обов’язків, здійснювати повідомлення ДСФМ у порядку, передбаченому Законом.

---