Депутати радіють та вихваляються, що проголосували за велику ренту на руду, що збільшить виплати, які має зробити державі Ахметов. І навіть грошей вистачить на якісь рахунки для дітей, що дозволяє нам на мить уявити себе Кувейтом. Щоправда, лише на секунду.
По-перше, це, звісно, плюс.
Але у чому плюс? У тому, що закон, ухвалений вчора у парламенті, не зменшує ставку ренти для українських рудокопів, зокрема для Ахметова. Адже досі, попри те, що закон називали антиахметівським, він зменшував податковий тиск для самого Ахметова. А зараз буде збільшення, щоправда, не критичне й не дуже відчутне. За поточних цін на руду Ахметов не платитиме сильно більше, а весь сектор на рік заплатить трохи більше $80 млн. Тобто депутати відмовилися від попередніх планів зменшити оподаткування олігарха. І навіть трохи збільшили його. І так, можна, звісно, направити виплату ренти на рахунки дітей. Але якщо сума не сильно змінюється, то те, що направлять дітям, треба забрати в когось. Можна у пенсіонерів, наприклад.
Класичний приклад «Купи козу-продай козу».
Що ж сталося? Звісно, стався конфлікт президента та Ахметова. Президентові не подобається те, що він бачить у ефірі телеканалів Ахметова. Раніше подобалося, а тепер не подобається.
І що виходить? До цього конфлікту, якби інформаційна політика телеканалів Ахметова влаштовувала владу, то він би отримав знижку на податки. Просто ухвалили б закон, і Ахметов платив би менше податків. І лише той факт, що президент зараз незадоволений тим, що показують на каналах Ахметова, дозволило нам уникнути значних втрат для бюджету. Більше того, зараз то тут, то там звільняють людей, яких пов’язують із Ахметовим. Що ж це виходить, що раніше їх призначали і зв’язок із Ахметовим, злісним олігархом, нікого не хвилював?
Яка дорога тепла ванна виходить.
І тут ми бачимо один маленький приклад, як дорого коштує платникам податків тепла ванна для президента. Виходить, якщо інформаційна політика олігарха влаштовує владу, то олігарх починає паразитувати на бюджеті. І це всіма сприймається як саме собою зрозуміле. І що ще нещодавно влада була не проти олігарха і того факту, що він платить мало податків, головне було – лояльність самого олігарха? Це схоже на явку з повинною і щиросерде зізнання.
Не лякає, коли телеканали олігарха атакують президента. Що страшно, то це коли на телеканалі олігарха президенту влаштовують теплу ванну. Тому що для антипатії з боку олігарха може бути тисяча причин. А ось любов олігарха досягається лише одним способом. Дуже дорогим для країни способом.
І тепер питання. Скільки коштує нам з вами інформаційна політика 1+1 та телеканалу Інтер? Поки що його власники не звинувачуються у держперевороті та інформаційній війні. Отже, за прикладом Ахметова можна подумати, що у них все добре. Значить, їх люди в держорганах нікого не хвилюють. Значить вони можуть отримувати знижки не лише у чорну п’ятницю. І тут ми згадуємо, як Фірташу вибачили мільярдні борги за газ. І тут ми дивуємося, чому в Україні не дуже рухається розслідування щодо Привату, але дуже швидко почала рухатися історія з газом для Укрнафти. Тим більше, ставки зростають. Адже коли твоя тепла ванна – одна з багатьох теплих ванн, то цінність її менша, ніж коли у тебе з’являється ексклюзив.
Чи можна назвати боротьбою з олігархами ту ситуацію, коли борються з нелюбими олігархами? Навряд чи.
Адже якщо б Коломойський заплатив за Приват, якби Україна отримала від нього $5,5 млрд, то ось це б діти пораділи, коли б їм на рахунок прийшла ця сума. Але це із серії «відділ фантастики на другому поверсі».
Телеканали олігархів не вперше мочать владу. Так було і за Порошенка, і за Ющенка, і навіть за Януковича під час Майдану. Просто до цього ніхто не додумався сказати, що олігархи атакують не владу, а саму державу. Все ж таки фраза «держава – це я» має не українське і не демократичне походження.
Текст узято зі сторінки Сергія Фурси у Facebook.