Продовження мораторію на стягнення майна: підводні камені.

16 липня 2020 року всього за 4 хвилини Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”, (надалі – “Закон № 803-ІХ“), який, фактично, перекреслив можливість надання населенню дешевих кредитів та забезпечення фінансової стабільності банківської діяльності.

Даним нормативно-правовим актом було продовжено дію мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті до 01 січня 2022 року, що викликало хвилю дискусій у ЗМІ. 

При аналізі прийнятого Верховною Радою України закону, вбачається, що вказаний закон не лише подовжує дію мораторію, але й істотним чином порушує права банків як кредиторів. 

По-перше, зважаючи на подовження дії мораторію, вже понад як на 6 років відстрочується виконання боржниками, взятих на себе зобов’язань за кредитним договором. Це призводить до того, що банки не зацікавлені видавати іпотечні кредити. У випадку ж, якщо банки видають позичальникам іпотечні кредити, то або під дуже високі ставки (починаючи від 14% замість обіцяних Урядом 10%) або кредитують осіб, які хочуть придбати об’єкт нерухомості на первинному ринку у обмеженому колі забудовників, із якими заключено відповідні договори. 

По-друге, прийнятий Верховною Радою України закон унеможливив не лише звернення стягнення на іпотечне майно, яке підпадає під ознаки мораторійного, але і на будь-яке інше майно, належне боржникові. Так, пунктом 2 частини 1 Закон № 803-ІХ було зазначено, що крім майна/майнових прав, зазначених в пункті 1 цього Закону, не може бути примусово відчужене без згоди власника   інше майно (майнові права), в тому числі, за договорами застави/іпотеки або відповідно до кредитного договору. 

Аналіз даного законодавчого положення дозволяє прийти до висновку, що законодавець, виклавши п. 2 ч. 1 Закону у наведеній вище редакції, порушив законодавчо закріплені та гарантовані права кредиторів на забезпечення власних вимог за кредитними договорами. Це може призвести до зловживань з боку боржників належними їм правами та до незаінтересованості банків у видачі кредитів населенню, що істотним чином вплине на економічні процеси в країні.

07.08.2020 року Президент України наклав вето на Закон № 803-ІХ, зазначивши, що реалізація пропонованої Закон № 803-ІХ редакції положення підпункту 2 пункту 1 Закону № 803-ІХ призведе до того, що боржники за рішеннями про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави за споживчими кредитами, наданими їм кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, а також боржники за іншими категоріями боргових зобов’язань будуть користуватися цією нормою, у тому числі для ухилення від виконання інших рішень. Отже, прийняття Закону Закон     № 803-ІХ у такій редакції може призвести до порушення права десятків тисяч стягувачів на примусове виконання рішень, винесених на їх користь, яке гарантоване їм Конституцією та законами України.

Крім того, зважаючи на існування коронавірусної хвороби, Президентом було запропоновано подовжити до квітня 2021 року мораторій на стягнення предметів іпотеки, наданих на забезпечення валютних кредитів, та видалити із Закону       № 803-ІХ формулювання “житлове майно придбавалося частково або повністю за кредитні кошти”, оскільки частина кредитних коштів, внесена для покупки житла може бути мінімальною. При цьому, кредитор все одно позбавляється права на звернення стягнення на таке житло, що є істотним порушенням його прав.

31 серпня 2020 року Головним науково-експертним управлінням було надано Висновок на Пропозиції Президента до України до Закону Закон № 803-ІХ, у якому Головне управління пропозиції Президента України визнало слушними та вказало, на можливість прийняття під час повторного розгляду Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з пропозиціями Президента України.  

На сьогоднішній день вбачається 2 шляхи розвитку подій із прийняттям Закону:

  • Закон № 803-ІХ може бути прийнятий із поправками та пропозиціями Зеленського до Закону, що тимчасово призупинить можливість звернення стягнення на іпотечне майно, яке підпадає під ознаки мораторійного, втім поверне можливість банків звертати стягнення на інше майно боржників, як у судовому, так і у позасудовому випадках. Вказане надасть можливість банківському сектору понизити процентні ставки для надання іпотечних кредитів.
  • Водночас, відхилення Верховною Радою України змін пропозицій Президента України може призвести до ескалації конфлікту між кредиторами і боржниками та відмови банків видавати “дешеві” кредити населенню та/або кредитувати іпотечні кредити загалом. Очевидно, що у цьому випадку усім нам доведеться розпрощатися із мрією отримання іпотечних кредитів під 10% річних.

За офіційними даними, наданими Національним Банком України, після прийняття у 2014 році Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”, частина валютних позичальників припинила виконувати свої зобов’язання, оскільки у банків відсутні важелі впливу щодо них. Водночас, 90% іпотечних портфелів банків є мораторійними, що унеможливлює проведення банками належного  кредитування. 

Водночас, останні роки характеризуються попитом населення на поліпшення своїх житлових умов та на придбання свого першого житла. Доступна система “дешевого” кредитування дозволила б забезпечити банками даний попит та, тим самим, акумулювати ними кошти, шляхом проведення цільового кредитування.

Очевидно, що сьогодні Верховна Рада України стоїть на роздоріжжі: прийняти популістський закон, яким завоювати тимчасову прихильність населення, але при цьому понизити економічний рівень країни чи прийняти Закон № 803-ІХ із правками, запропонованими Президентом і втратити рівень довіри і популярність у частини населення. Втім, так і не зрозуміло чи зможе Верховна Рада України подолати поріг у 2/3 від конституційного складу Парламенту і таки проголосувати за “корисний” для країни закон.


Точка зору автора може не співпадати з офіційною позицією редакції LegalHub