Першочергово, перед відкриттям справи про банкрутство, суд здійснює перевірку обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора (заявника), встановлює можливість боржника виконати зобов’язання, та з’ясовує наявність підстав для відкриття провадження. Це відбувається у підготовчому засіданні господарського суду.

Саме в цьому засіданні суд з’ясовує наявність спору про право, який може бути вирішений лише у порядку позовного провадження. І саме наявність такого спору є підставою відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Спір про право – це формально визнана суперечність між суб’єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб’єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. 

Спір про право пов’язаний виключно з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням суб’єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. За відсутності цих елементів не може бути й спору про право. Наявність заінтересованості інших осіб у вирішенні певної категорії справ можна виявити лише після подання заяви до суду, при здійсненні підготовчих дій до розгляду справи або розгляді справи по суті.

Встановлення господарським судом у підготовчому засіданні обставин наявності відкритого позовного провадження з розгляду спору щодо дійсності грошового зобов’язання, на підставі якого заявлено вимоги ініціюючого кредитора до боржника, дає підстави суду відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство за такою заявою кредитора.

Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорювання боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право.

Тому при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство судом обов’язково має бути досліджено питання щодо наявності чи відсутності саме позову, предметом якого є оспорювання боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора та який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.

В свою чергу, відсутність спору про право в розрізі процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов’язання, суті (предмета) зобов’язання, підстави виникнення зобов’язання, суми зобов’язання та структури заборгованості, строку виконання зобов’язання тощо.

Під час проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство суд не має змоги вирішити спір про право. Це пов’язано з особливостями позовного провадження, а саме: пред’явлення позову, можливість подання зустрічного позову, склад учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, диспозитивність господарського судочинства та інше.

Особливої уваги вимагає відзив боржника у якому він викладає заперечення щодо вимог ініціюючого кредитора. Досить часто боржники зловживають і у відзиві заперечують проти відкриття провадження, посилаючись саме на снування спору про право. У такому разі, твердження боржника у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство про наявність спору про право між ним та ініціюючим кредитором, за відсутності на момент постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство судових справ, які б свідчили про наявність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора, не доводить факт існування спору про право.

Таким чином, у разі наявності спору про право, який виражений у поданому позові боржника до кредитора до ініціювання банкрутства, – суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора.

---