Однією з останніх подій, що на крок наблизила нашу державу до впровадження електронного документообігу в національній системі правосуддя, стало прийняття Верховною Радою України Закону України «Про внесення зміни до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо запровадження електронної форми виконавчого документа» № 797-IX від 15.07.2020 року, яким законодавець унормував можливість примусового виконання виконавчих документів, виданих не лише у паперовій, а і в електронній формах.

Як вбачається із пояснювальної записки до наведеного Закону, його ціллю є надання можливості пред’явлення до примусового виконання виконавчих документів виданих в електронній формі, що дозволить скоротити строки для направлення їх на примусове виконання, пришвидшить проведення виконавчого провадження, знизить витрати на друк виконавчих документів та послуги поштового зв’язку, дозволить зменшити частку ручної роботи, зробить процес проведення виконавчого провадження більш ефективним, технологічним та сучасним.

Незважаючи на низку переваг, досягнення яких ставляться за мету з прийняттям цього Закону, на сьогоднішній день залишається невирішеною низка питань щодо примусового виконання судових рішень, які практично гальмуватимуть можливість реалізації учасниками судових проваджень переваг електронної форми виконавчих документів.

Перед безпосереднім висвітленням таких проблем, у першу чергу, варто зазначити, що сама ідея електронних виконавчих документів не є новелою. Перші спроби імплементувати таку форму в практику мали місце під час судової реформи 2017 року. Так, приймаючи нові редакції процесуальних кодексів, парламент у Законі України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року передбачив у абз. 2 ч. 1 ст. 431 ЦПК України, абз. 2 ч. 1 ст. 327 ГПК України та абз. 2 ч. 1 ст. 373 КАС України положення про те, що виконавчі документи «викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду – електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії)».

Крім того, положеннями ч. 4 ст. 431 ЦПК України, ч. 4 ст. 327 ГПК України та ч. 4 ст. 373 КАС України (у редакції від 03.10.2019 року) передбачено, що протягом п’яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.

Тобто, майже три роки тому Верховною Радою України на законодавчому рівні було закріплено не лише «нову» електронну форму виконавчих документів (виконавчих листів / наказів), а і передбачено порядок їх видачі та направлення до адресатів судами за допомогою новітніх інформаційних технологій.

Забезпечити реалізацію цього механізму мала Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (зокрема, її модулі «Електронний суд» та «Єдиний державний реєстр виконавчих документів»), а також внесення до профільного законодавства, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, норми, яка б дозволяла приймати до виконання документи, видані в електронній формі.

Попри те, що друге питання наразі є вирішеним завдяки вже згаданому Закону України № 797-IX від 15.07.2020 року, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система так і не почала працювати належним чином, а попередня спроба забезпечити її повноцінне функціонування зазнала невдач.
Зокрема, основна причина, що призвела до відкликання 01.03.2019 року Державною судовою адміністрацією оголошення щодо створення та забезпечення функціонування ЄСІТС, опублікованого в газеті «Голос України» (№ 229 (6984) від 01.12.2018 року, була обумовлена незадовільним рівнем технічного забезпечення судів України, а також тим, що стан готовності до введення в роботу кожного із модулів (підсистем) ЄСІТС значно різнився, що не забезпечило бз повноцінного та належного функціонування системи.
Хто знає, чи приділялася б сьогодні увага ДСА України, ВРП, ВРУ до врегулювання цього питання, якби не дефіцит коштів державного бюджету для забезпечення здійснення правосуддя та поширення на території України хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На жаль, але саме недостатність бюджетних видатків на придбання судами канцтоварів та оплату послуг, що забезпечують відправку поштової кореспонденції, а також запровадження національного карантину, який на певний період фактично зупинив повноцінну роботу національної судової системи, у тому числі у зв’язку із відсутністю належного фінансування для проведення судових засідань у режимі відеоконференцій, сприяли вжиттю заходів для введення в дію «електронного суду».

Так, 13.08.2020 року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект № 3985 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи», яким пропонується змінити передбачений сьогодні порядок початку функціонування електронного документообігу системи правосуддя.
Ураховуючи попередній досвід введення в дію ЄСІТС, покладена в основу такого проекту Закону концепція базується на поступовому створенні та забезпеченні функціонування окремо кожного із модулів ЄСІТС, а не всієї системи одразу.

Серед іншого, пропонується внести зміни до Перехідних положень процесуальних кодексів, передбачивши, що окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи мають починати функціонувати через 30 днів з дня опублікування оголошення Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади про створення та забезпечення функціонування вказаної в оголошенні підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Видається, що запропонований законопроектом від 13.08.2020 року № 3985 механізм дійсно сприятиме швидшому запровадженню електронного документообігу для органів та установ системи правосуддя, в тому числі, і в частині виконання судових рішень, адже введення в експлуатацію окремо кожного із модулів ЄСІТС не буде залежати від готовності усіх інших її підсистем до введення в роботу.

Поряд з цим, заради справедливості варто зазначити, що навіть якщо Верховна Рада України прийме зазначений законопроект, здійснення електронних виконавчих документів, виданих судами, стане можливим виключно за умов повноцінного функціонування одразу двох складових ЄСІТС – Електронного суду та Єдиного державного реєстру виконавчих документів.

Так, що стосується Електронного суду, то з 2020 року він перебуває у базовому технічному функціоналі в усіх місцевих / апеляційних (крім Київського апеляційного суду) судах, а також у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду. Крім того, з 01.07.2020 року дослідна експлуатація підсистем Електронного суду розпочалася у Касаційному господарському суді Верховного суду на підставі Наказ ДСА України № 247 від 01.06.2020 року. Поряд з цим, проблеми, які можуть ще довгий час перешкоджати переведенню Електронного суду із тестового у повноцінний режим, є, серед іншого, питання належного технічного забезпечення усіх судів і суддів України засобами зв’язку, можливості навчання працівників судів по використанню відповідних систем (модулів), врегулювання фінансової складової введення в роботу сучасних технологій в судах та інше.
У свою чергу, розглядаючи перспективи введення в роботу Єдиного державного реєстру виконавчих документів, слід зазначити, що станом на сьогодні цей модуль ЄСІТС навіть не вводився у тестову експлуатацію. У 2019 року було підготовано лише проект спільного наказу ДСА України та Мін’юсту «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів».

09.06.2020 року в Києві відбулося експертне обговорення між представниками ДСА України, Мін’юсту України та Ради Європи щодо удосконалення проекту Положення «Про Єдиний державний реєстр виконавчих документів», у результаті якого було погоджено необхідність його доопрацювання відповідно до наданих рекомендацій і коментарів. Однак, станом на сьогодні будь-яка інформація щодо виконання погоджених завдань чи про орієнтовну дату прийняття цього Положення відсутня.
Поряд з цим, 03.06.2020 року наказом ДСА України № 248 внесено зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.
Зокрема, у розділі XIX цієї Інструкції пункт 4 викладено в новій редакції, відповідно до якої з дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів усі виконавчі документи, на підставі яких відповідно до закону здійснюється примусове виконання судових рішень, підлягають обов’язковому внесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих документів. До дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі.

Тобто, допоки Єдиний державний реєстр виконавчих документів не буде введено в роботу (а з огляду на актуальний стан його готовності його, зазначене відбудеться ще не скоро), ні видача судами електронних виконавчих листів / наказів, ні відкриття виконавчих проваджень на їх підставі не відбуватиметься.

Таким чином, незважаючи на те, що з 01.08.2020 року Закон України «Про виконавче провадження» передбачає можливість примусового виконання не лише паперових, а і електронних виконавчих документів, до початку функціонування Електронного суду та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, як складових ЄСІТС, видача судами та виконання електронних виконавчих листів / наказів не здійснюватиметься.

Співавтор матеріалу – Марина Денкевич

---