В Україні переважна більшість обшуків завершується вилученням майна. При цьому вилучається як майно, зазначене в ухвалі про дозвіл на обшук, так і майно, яке в ухвалі не зазначено, так зване тимчасово вилучене майно. 

Вилучене в такий спосіб майно підлягає арешту. Арешт накладається слідчим суддею. Проте власників майна в переважній більшості випадків в суд не викликають. Про те, що майно під арештом, власник дізнається випадково. 

Втім, накласти арешт можуть не тільки на майно, що вилучається на обшуках. Арештувати можуть і багато чого іншого: квартиру, машину, рахунки в банках, корпоративні права, товар, землю тощо.

Тож як протидіяти арешту майна у кримінальному провадженні? Як адвокат, практикуючий у кримінальному праві і процесі більше десяти років, узагальнив принаймні чотири кроки, якими ділюсь із вами.

Крок 1. Поскаржитись на слідчого, який не повертає майно. 

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК, якщо слідчий, прокурор протягом 48 годин з моменту вилучення майна не звернувся до слідчого судді з клопотанням про його арешт, вилучене майно негайно повертається особі, в якої його було вилучено.

Однак, на практиці так майже ніколи не відбувається. Майно доводиться забирати «силою». Для цього використовуються можливості статті 303 КПК.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

Через те, що неповернення майна є триваючим порушенням, строки звернення до суду, передбачені в статті 304 КПК до такої скарги не застосовуються, відтак звернутися зі скаргою можна в будь-який строк (позиція Вищого спеціалізованого суду України в Узагальненні від 12.01.2017 року «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування»).

Скарга розглядається слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, – слідчим суддею Вищого антикорупційного суду не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження скарги за обов’язкової участі скаржника (ст. 306 КПК).

Під час розгляду скарги потрібно обґрунтувати легальність походження майна, а відтак безпідставність його вилучення. 

За результатами розгляду скарги суд виносить ухвалу, якою може зобов’язати слідчого вчинити певну дію, а саме повернути майно (ст. 307 КПК). Ця ухвала набирає законної сили негайно, оскарженню не підлягає. Отже, її одразу можна пред’являти до виконання.

Щоб це зробити необхідно скласти клопотання, долучити до нього ухвалу і подати слідчому через канцелярію чи-то поштою. За ч. 1 ст. 220 КПК таке клопотання має бути розглянуте не пізніше 3-х днів з моменту подання.

Отже, якщо після подання клопотання і очікування відведених законом трьох днів ніяких рухів в бік повернення майна не відбувається, то можна розпочинати застосовувати законні засоби впливу на слідчого: телефонні дзвінки, або можна прийти до нього особисто, можна записатися на прийом до його безпосереднього керівника або до керівника управління, або направити адвокатський запит з проханням надати інформацію за результатами розгляду клопотання і таке інше.

Крок 2. Взяти участь у розгляді клопотання про арешт майна.

Отже, припустимо, що слідчий встиг звернутися до суду з клопотанням про арешт майна. Як діяти в цьому випадку? 

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності – також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Отже, за загальним правилом особу, в якої майно було вилучено під час обшуку мають запросити до суду на розгляд клопотання про арешт майна. Однак, на практиці так відбувається не часто, бо існує частина 2 статті 172 КПК.

За ч. 2 ст. 172 КПК клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. 

Слідчі завжди намагаються використати цю статтю для того, щоб усунути власника майна від розгляду клопотання про арешт. І що найгірше, судді в цих випадках стають на сторону слідчих!  

Отже, для того аби потрапити на судове засідання необхідно:

1. Заздалегідь подати до суду заяву про виклик власників майна на розгляд клопотання про арешт. 
2. Якщо заява спрацює і суд повідомить вам дату судового засідання, треба сходити до судді та ознайомитись зі справою. 
3. Після ознайомлення підготувати письмове заперечення на клопотання про арешт майна, додати до нього докази легальності походження майна і подати його до суду заздалегідь через канцелярію. 
4. Далі в судовому засіданні адвокат заперечувати проти клопотання слідчого про арешт майна і доводить перед судом, що вилучене майно не має відношення до кримінального провадження, в рамках якого проходив обшук, а також те, що це майно здобуто легальним шляхом, через що не має підстав для його арешту. 

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 169 КПК слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Це, свого роду, новела в кодексі. Ця стаття введена нещодавно якраз з метою контролю за слідчим, прокурором, щоб вони безпідставно не утримували майно, арешт на яке не накладений. Це додатковий захисний ресурс для адвокатів. 

Щоб пришвидшити повернення майна слід діяти так само як і в попередньому випадку. 

Крок 3. Оскаржити ухвали про арешт майна.

А тепер припустимо, що арешт на майно все ж таки наклали. Що робити в такому випадку? Можна звернутися до апеляційного суду. 

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. 

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п’яти днів з дня її оголошення. За ч. 3 ст. 395 КПК якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Останні кілька років слідчі судді за браком часу не оголошують в судовому засіданні повний текст ухвали, лише вступну та резолютивну частини. Повний текст виготовляється значно пізніше. Але апеляційна інстанція рахує строки з дня оголошення ухвали. І при цьому байдуже, що ухвала була короткою. Відтак, існує ризик проґавити строк на оскарження.

Отже, є два варіанти як не проґавити строки на апеляційне оскарження: 

Варіант 1. Робити так, як роблять прокурори. Подавати короткий варіант апеляційної скарги. Тобто зазначити в ній, що 5 днів спливають, повний текст ухвали не виготовлений, з ухвалою суду першої інстанції не погоджуюсь, обґрунтування будуть надані додатково після отримання повного тексту ухвали. А далі до першого судового засідання в апеляції доповнити апеляційну скаргу. 

За ч. 3 ст. 403 КПК до початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її. 

Варіант 2. Дочекатися повного тексту ухвали та подавати апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строків.

І посилатися при цьому на ст. 396 КПК (п. 4 ч. 2): серед іншого апеляційна скарга повинна містити вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Без отримання повного тексту виконати цей пункт не можливо, адже мотивування суду першої інстанції не відомі.

Отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції (ст. 422 КПК).

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. 

Зазвичай в такому випадку арешт з майна скасовується повністю або частково. 

За ч. 3 ст. 169 КПК слідчий, прокурор після отримання судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Далі процедура як і в попередніх двох випадках. 

Крок 4. Скасувати арешт майна через слідчого суддю.

Є ще один спосіб повернути майно – стаття 174 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. 

Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Тут треба звернути увагу на таку особливість! 

Подати таке клопотання мають право власник або володілець майна за умови, що вони не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Це важливо! Адже якщо вони були присутні, формально право на скасування арешту в них втрачається. Це якщо аналізувати абзац 1 ч. 1 ст. 174 КПК. 

І в той же час згідно з абзацем 2 ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. 

Отже, якщо заявити підставу, що арешт на майно накладений необґрунтовано, то звернутися з клопотанням може і той власник, який був присутній при арешті свого майна. Зазвичай така підстава є найбільш популярною, тому судді відкривають провадження по таких клопотаннях, не дивлячись на те, що власник брав участь в судовому засіданні по арешту майна. 

Як на мене, такий спосіб дає адвокату трішки більше можливостей, ніж попередній (апеляційне оскарження). Тому його необхідно використовувати.

За ч. 3 ст. 169 КПК слідчий, прокурор після отримання судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Процедура стандартна, як в попередніх випадках. 

Час від часу виникають ситуації, коли кримінальне провадження закривається, але арешт при цьому не скасовується. 

За ч. 3 ст. 174 КПК якщо кримінальне провадження закриває прокурор, то він одночасно з ухваленням такого рішення має скасувати арешт майна. Коли провадження закриває слідчий, а це випадки не такі вже й рідкі, зокрема по «фактових» справах (де немає підозрюваних), він взагалі не наділений повноваженнями скасовувати арешт з майна. 

То що ж робити в такому випадку?

Відповідь надає Велика Палата Верховного Суду. В своїй постанові від 30.06.2020 р. у справі № 727/2878/19 ВП ВС сформувала правовий висновок, що у КПК 2012 року немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. 

Тож поки що маємо наступний алгоритм: якщо провадження закрив слідчий або прокурор, закриваючи провадження, «забув» скасувати арешт майна (накладений за правилами КПК 2012 року), потрібно звертатися саме до слідчого судді.

Замість висновку хотів би зазначити, що для успішного повернення майна своєму клієнтові потрібно набратися терпіння і наполегливо, крок за кроком, йти до мети. Ця робота має бути системною, як вода, що точить камінь. Крапля за краплею, клопотання за клопотанням наближують адвоката до позитивного результату і врешті-решт, через певний проміжок часу, майно буде повернуте.

---