Відповідно до статей 104 Цивільного кодексу України та 59 Господарського кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Як зазначається у статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства – після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до Господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Ліквідаційна процедура в наш час є найбільш розповсюдженою стадією в процедурі банкрутства. Саме звіт ліквідатора описує повноту його дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника. Після подачі звіту Господарський суд повинен дійти до висновку, чи виявив ліквідатор всі майнові активи боржника? Чи були реалізовані знайдені активи в повному обсязі? Відповідно до цих висновків суд виносить ухвалу про ліквідацію банкрута чи про призначення нового ліквідатора.

Кодекс України з процедур банкрутства не містить імперативних норм щодо форми звіту, але має перелік обов’язкової інформації, яку необхідно подати. До неї відноситься пошук рухомого та нерухомого майна (ліквідаційна маса).

Ліквідаційна маса – це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури, та виявлені в ході ліквідаційної процедури. При швидкому продажу зменшуються витрати на збереження майна, але при цьому і ціна може бути меншою. Першочергово пошук активів боржника здійснюється шляхом отримання витягу з реєстрів, та направленням запитів до державних органів з метою отримання інформації щодо наявності майна у боржника.

Найпоширенішими державними органами для направлення запитів є:

• Департамент земельних ресурсів;
• Державна авіаційна служба України;
• Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
• Митниця;

Цей список не повний. Ба більше, для доведення правомірності та повноти своїх дій у ліквідаційній процедурі ліквідатором можуть бути додані до звіту та відображені у ньому інші відомості, спрямовані на доведення господарському суду, комітету кредиторів та окремим кредиторам виконання, покладених на ліквідатора обов’язків належним чином.

Необхідною умовою затвердження звіту ліквідатора господарським судом є погодження цього звіту зборами комітету кредиторів.

До звіту ліквідатора додається ліквідаційний баланс, а саме відомості за результатами інвентаризації майна боржника, інвентаризаційний опис необоротних активів, реєстр вимог кредиторів. Ліквідаційний («нульовий») баланс боржника-банкрута за кількісними показниками не є тотожним балансу платоспроможної юридичної особи, яка здійснює свою господарську діяльність.

Формування статей ліквідаційного балансу – це досить тривалий процес, що пояснюється складністю ліквідаційної процедури та черговістю задоволення вимог кредиторів. Кошти, виручені від продажу майна банкрута, йдуть на погашення боргових зобов’язань перед кредиторами.

 

---