Арешт землі членів господарства – неспівмірне втручанням у їх право володіння

Накладення арешту на належні на праві приватної власності фізичним особам земельні ділянки як захід забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство фермерського господарства є неспівмірним втручанням у право таких фізичних осіб мирно володіти своїм майном.

У справі № 918/335/17 про банкрутство ФГ «Ім. Шевченка» його арбітражний керуючий – ліквідатор звернувся до місцевого  господарського суду з клопотанням про забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство шляхом накладення арешту на земельні ділянки членів ФГ «Ім. Шевченка», які були надані їм як членам ФГ «Ім. Шевченка» для ведення фермерського господарства.

Місцевий господарський суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, клопотання арбітражного керуючого задовольнив.

Суди дійшли висновку про те, що отримані безоплатно у власність (приватизовані) земельні ділянки із земель, що перебували в користуванні ФГ «Ім. Шевченка», його членами на підставі норм статей 116, 118, 121 ЗК України, частин 1 та 1 ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» належать ФГ «Ім. Шевченка» на праві володіння та користування. Члени ФГ «Ім. Шевченка», всупереч інтересам ФГ та кредиторів, після порушення справи про банкрутство вчинили протиправні дії щодо передачі в оренду майна, а саме земельних ділянок, що входять до ліквідаційної маси та належать ФГ «Ім. Шевченка» на праві користування та володіння.

Позиція Верховного Суду:

КГС ВС не погодився з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Визначені ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство», статутом фермерського господарства норми щодо права фермерського господарства володіти та користуватися земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, не встановлюють правил примусової передачі такому фермерському господарству земельної ділянки власником – фізичною особою, яка набула права власності на земельну ділянку в порядку ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство», що унеможливлює включення такої ділянки до складу ліквідаційної маси боржника та подальшу її реалізацію. Отже, накладення арешту на належні на праві приватної власності фізичним особам спірні земельні ділянки як захід забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство фермерського господарства є неспівмірним втручанням у право таких фізичних осіб мирно володіти своїм майном.

З огляду на зазначене постановою КГС ВС від 2 липня 2019 року оскаржувані судові рішення у справі № 918/335/17 скасовано як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням положень статей 136, 137 ГПК України та статті 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та ухвалено нове рішення – про відмову в задоволенні клопотання арбітражного керуючого – ліквідатора ФГ «Ім. Шевченка» про забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на земельні ділянки членів ФГ «Ім. Шевченка».